40.Собівартість окремих виробів. Ціна, методи встановлення. Класифікація цін та види знижок.

На пп складають план. та факт. калькуляції. Перші обчисл-ся за план. нормами витрат, другі — за їхнім факт-м рівнем.

Різновид план. калькуляцій - проектно-кошто­рисні калькуляції, які розроб-ся на разові замовлення, нові вироби на стадії їхнього проект-ня.

Об'єкт кальк-ня — прод-я чи роботи (послуги), с/в яких обчисл-ся. До об'єктів кальк-ня на пп належать: основна, допоміжна прод-я; послуги та роботи. Головний об'єкт кальк-ня — готові вироби, які поставляються за межі пп. Для кожного об'єкта кальк-ня вибир-ся калькуляційна одиниця — одиниця його кільк-го виміру (кільк. у штуках, маса, площа, об'єм).

Є різні методи кальк-ня, що зумовлено різним призначенням кальку­ляцій, типом вир-ва та традиціями внутр.-фірмового управління. Найчастіше викор-ся кальк-ня за повни­ми й неповними витратами. За викор-ня методу кальк-ня за повними витр. всі види витрат, що стос-ся вир-ва й продажу прод-ї, включ-ть у калькуляцію. За методу кальк-ня за неповними витр. в калькуляцію включ-ть не всі витрати на вир-во і збут прод-ї. Частину непрямих витрат не відносять на с/в окремих виробів, а безпосер. віднімають від виручки за певний період під час визначення прибутку.

Під час кальк-ня витрати групують за кальк-ми статтями, номенклатура яких залежить від особлив-й вир-ва. Орієнтовна номенклатура кальк-х статей витрат:

- сир-на та матер.;

- енергія технологічна;

- осн. зар. плата виробників;

- додаткова зар. плата виробників;

- відрах-ня на соц. потреби виробників;

- утрим-ня та експлуат-я машин і устатк-ня;

- загальновир-чі витрати;

- загальногоспод-кі витрати;

- підготовка та освоєння вир-ва;

- позавир-чі витрати (витрати на маркетинг).

Сума перших семи статей становить цехову, дев'яти — вир-чу і всіх статей — повну с/в.

На етапах розробки нової прод-ї, коли немає комплекту тех. докум. та норматив. бази, її с/в обчисл-ся як імовірнісна прогнозна величина. При цьому корист-ся різними методами прогнозних оцінок, з-поміж яких основними є параметричні методи. Вони ґрунт-ся на залежності с/ві прод-ї від її тех-х і експлуат-х показників. До них належать методи питомих витрат, баловий, кореляційний, агрегатний.

Метод питомих витрат. С/в нового виробу (Сн) обчисл-ся:

Сн=Сп.*Рн, де Сп — питома с/в аналог-го (базового) виробу, який освоєний вир-ом, грн.; Рн— параметр нового виробу.

Питома с/в обчисл-ся на одиницю головного параметра виробу - такого, що якнайбільше впливає на с/в (потужність двигунів, вантажопідйомність автомобілів, кранів, об'єм холодильників тощо). . Баловий метод ґрунт-ся на експертній оцінці впливу головних параметрів виробу на його с/в. Кожний параметр виробу оцін-ся певною кількістю балів. С/в базового виробу ділиться на суму балів усіх параметрів і в такий спосіб визн-ся с/вь одного бала (С6). С/в нового виробу обчисл-ся:

де n — кільк. параметрів, які вплив-ть на с/в виробу; бні — кількість балів за і-м параметром нового виробу.

Кореляц-й метод дає змогу встановити залежність с/в виробу від його параметрів у вигляді емпіричних формул, виведених на підставі аналізу факт-х даних для групи аналог-х виробів. У процесі аналізу з'ясовується форма зв'язку (лінійна, степенева) с/в та основних параметрів виробу, а також його щільність. Кореляц-й метод прогноз-ня с/ві є найбільш точним і поширеним.

Агрегатний метод не є самостійним параметричним методом. Згідно з ним с/в виробу визн-ся як сума с/в конструктивних його частин — агрегатів. Вартість уніфікованих агрегатів береться за існуючими цінами, оригінальних — обчисл-ся за одним із розглянутих методів або визначається експертно.

Існує багато методів встановлення ціни. Розглянемо найпоширеніші з них.

Метод середніх витрат плюс прибуток. Використовується при виконанні державних замовлень (військово-промислового комплексу, космічних програм, науково-дослідних розробок, будівництві, створенні унікального устаткування тощо), коли необхідні витрати передбачити дуже важко. Ціна на товар визначається за формулою Ц = С + Р(С + А), де С — фактичні витрати виробництва; Р — середня норма прибутку на ринку, що встановлюється у відсотковому співвідношенні до загальної суми витрат; А — адміністративні витрати й витрати, пов'язані з реалізацією товару. Метод максимізацїї прибутку. Мета цього методу — одержати короткостроковий максимальний прибуток. Таку модель використовують тоді, коли відомі функції попиту та пропозиції. Функція попиту описує прогнозний обсяг збуту в певний період за різними цінами. Сутність цього методу полягає в тому, що замовник (покупець) оголошує конкурс на виробництво товару з певними техніко-економічними показниками. Отримавши і порівнявши пропозиції, замовник підписує контракт з виробником, який пропонує найвигідніші умови. Метод застосовують при спорудженні великих об'єктів (підприємств, сховищ, електростанцій тощо).

Класифікація цін та види знижок.

Ціна - це економічна категорія, що означає суму грошей, за яку продавець згодний продати, а покупець готовий купити товар.

В умовах товарних відносин ціна (Ц) є сполучною ланкою між виробником і споживачем, тобто є інстру­ментом забезпечення рівноваги попиту та пропозиції. Кількісно ціна визначається, з одного боку, витрата­ми виробництва (3), з іншого - ефектом, що одержує споживач (Е):

З < Ц < Е.

Ціни розрізняються залежно від того, на якій стадії товароруху вони формуються. Звичайний масовий то­вар проходить три стадії товароруху: 1) підприєм­ство - оптова торгівля; 2) оптова торгівля - роздрібна торгівля; 3) роздрібна торгівля - споживачі. Відповід­но до цих стадій товароруху виділяють три види цін:

-оптові ціни підприємства (відпускання продукції підприємством);

-оптові ціни промисловості (продажоптовою торгівлею);

- роздрібні ціни (продаж роздрібною торгівлею).

Оптова (відпускна) ціна підприємства - це ціна, за якою реалізується продукція підприємства-виробника. Структурно вона складається із собівартості товару, прибутку підприємства і не­прямих податків (акциз і податок на додану вартість). На основі оптових цін підприємства планують і аналізують вартісні економічні показники діяльності підприємства.

Оптова (відпускна) ціна промисловості - ціна, за якою підприємства й організації-постачальники оплачують продукцію підприємствам-виробникам або збутовим (оптовим) організаці­ям. Вона містить у собі, крім оптової ціни підприємства, також постачальницько-збутову націнку (витрати плюс прибуток по­стачальницько-збутових організацій).

Роздрібна ціпа - ціна, за яку товари реалізуються у роздрібній торговельній мережі населенню. Формування роздрібної ціни відбувається шляхом додавання до оптової ціни промисловості торговельної націнки, що складається з витрат і прибутку торго­вельних організацій.

Оптова ціна промисловості може збігатися з оптовою ціною підприємства. Це відбувається в тому випадку, коли підприєм­ство, що випускає товар, самостійно реалізує його в систему роз­дрібної торгівлі. Оптова ціна підприємства може збігатися із роздрібною при самостійній реалізації продукції підприємством через власний роздрібний магазин.

За специфікою виділяють такі види ціни:

а) базисна ціна (яквартісний рівень для формування величини ціни залежно від різного рівня якості);

б) скорегована ціна, щовраховує конкретні особливості економічної ситуації.

Види знижок: 1) тип-дилерська; 2) знижка на кількість проданого товару; 3) знижка за платежі готівкою; 4) функціональны знижки; 5) сезонні; 6) знижка за першу партію товару; 7) експортні знижки; 8) особисті; 9) закриті(внутрішньо-фірмові); 10) залікові.