21.Поняття інвестиційно-інноваційної діяльності.

інвестиційно-інноваційної діяльності, яка є діями, спрямованими на здійснення капітальних вкладень з метою незначної зміни основних виробничих фондів і технології для випуску продукції з покращеними властивостями;

інвестиційний-інноваційний потенціал розвитку економіки, що дозволило обґрунтувати принципові підходи до його аналізу, на підставі якого визначено попит на вдосконалену продукцію, основні мотиви і чинники здійснення інвестиційно-інноваційної діяльності.

понятійний апарат, що відноситься до системи управління інвестиційно-інноваційною діяльністю промислових підприємств, її основних елементів, об'єктів, фаз, стадій;

поняття інвестиційно-інноваційний проект як комплект документів, що визначає механізм і результати діяльності з вкладення ресурсів у створення (придбання) основних засобів і технологій з метою випуску продукції, що характеризується вищими споживчими властивостями;

методика визначення поточних витрат на виробництво вдосконаленої продукції в результаті здійснення інвестиційно-інноваційного проекту шляхом введення в розрахунок випадкових компонент і встановлення обмежень;

методика фінансового планування за допомогою використання балансової моделі і побудови матриці фінансових ресурсів;

класифікація інвестиційної діяльності, шляхом введення в систему елемента інвестиційно-інноваційної діяльності з визначенням її ролі, місця і характерних ознак;

методичний підхід до визначення основних елементів механізму здійснення інвестиційно-інноваційної діяльності промислового підприємства, шляхом виокремлення його основних етапів: маркетингові дослідження, дослідницькі роботи, передпроектна стадія, проектна стадія, освоєння капітальних вкладень, виробництво і збут продукції, повернення інвестованих засобів;

рекомендації щодо складання бізнес-планів інвестиційно-інноваційних проектів шляхом деталізації методики розрахунку витрат за проектом і доходів від його реалізації з урахуванням особливостей машинобудівного підприємства.

22.Інвестиційна діяльність підприємства. Види інвестицій. Джерела інвестицій. Інвестиційний проект: зміст і розробка. Ризики та страхування проектів\

Види інвестицій.

За характером цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, інвестиції поділяються на:

• кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

• рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устат­кування та інші матеріальні цінності);

• майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;

За суб'єктним складом інвесторів інвестиції поділя­ються на:

• інвестиції, здійснювані громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними ор­ганізаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;

• державні інвестиції, здійснювані органами влади і управління України, Автономної Республіки Крим, місце­вих Рад народних депутатів за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів;

• іноземні інвестиції, здійснювані іноземними грома­дянами, юридичними особами та державами;

• спільні інвестиції, здійснювані громадянами та юри­дичними особами України, іноземних держав.

За джерелами фінансування інвестиційної діяльності інвестиції поділяються на такі, що здійснюються за рахунок:

• власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощад­ження громадян, юридичних осіб тощо);

• позичкових фінансових коштів інвестора (облігацій­ні позики, банківські та бюджетні кредити);

• залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески грома­дян і юридичних осіб);

• бюджетних інвестиційних асигнувань;

• безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств і громадян.

Залежно від освоєння інвестицій: короткост-ві, середньост-ві, довгост-ві.

Залежно від того, де вкл-ся капітал (у межах країни чи за кордоном): внутр. (вітчизняні) й зовн. (іноземні) інв-ції.

За функціональною цілеспрямованістю розрізняють ва­лові й чисті капітальні вкладення. Валові капі-ні вкл-ня — це заг. сума одноразових витрат капіталу на просте й розши­рене відтворення вир. осн. фондів та об'єктів соціаль­ної інфраструктури, а чисті — витрати лише на розширене відтво­рення

Ризики та страхування проектів.

Види невизначеностей і ризику

Зовнішні непередбачувані ризики

1. Несподівані державні заходи регулювання в області: а) експорту-імпорту; б) матеріально-технічного постачання; у) ціноутворення; г) оподаткування (пов'язано з формуванням і розподілом прибули, на яку впливають всі ці позиції).2. Несподівані зовнішні ефекти (закриття меж).3. Природні катаклізми (повінь).4. Злочини (саботаж, вандалізм, тероризм)5. Зриви із-за банкрутства співвиконавців по постачаннях і фінансуванні.6. Не бажання партнерів виконати умову договору – ця позиція повинна бути обумовлена в контракті.

Зовнішні передбачені, але не визначені ризики

1. Ринковий ризик у зв'язку з: а) зміною конкуренції; б) втратою позиції на ринки; у) погіршення можливості положення або дорожчання сировини і енергоносіїв;2. Операційні ризики (все, що безпосередньо пов'язане з виробництвом): а) неможливість підтримки виробництва в заданому ритмі із заданими характеристиками; б) зміна цілей виробництва.3. Зміна валютних курсів, нерозрахункова інфляція.

Внутрішні не технічні ризики

Це група організаційних чинників:

1. Зриви планів робіт із-за: а) недоліку робочої сили; б) організаційних помилок (планування, координації, оперативного управління).2. Перевитрата засобів через 6 а) некваліфікованого управління; б) не правильного розрахунку або переплати; у) не врахованих зовнішніх чинників.

Технічні ризики а) Зміна технологии.б) Помилки в технічній документації.

Правові ризики а) Додаткове ліцензування, сертификация б) Патентне право. в) Судові процеси із зовнішніми партнерами.

Страховані ризики

1. Прямий збиток майну (транспортні інциденти, устаткування, матеріали, приміщення) .2. Непрямі втрати (фінансові ризики) .3. Ризики, що страхуються за законодавством іншої стороной. 4. Страхування співробітників (обов'язкове – небезпечні умови роботи, добровільне)

Складання плану на етапі визначення ризику

1. Розробка переліку ризиків по етапах діяльності або по конкретно виконуваною даним підрозділом работи. 2. Ранжирування ризиків по ступеню важливості: а) вірогідність; б) небезпека (на скільки істотні наслідки настання даної несприятливої події, ступінь впливу на кінцевий результат).

3. Розподіл ризиків по ступеню важливості для кінцевого результату

На наступному етапі необхідного визначить: а) інтереси всіх учасників подолання небезпеки; б) заходи по захисту ризиків; у) розміри компенсаційних виплат і договірних зобов'язань; г) порядок регресних позовів; д) виділення страхованих ризиків.

Страхуються:

1. У зовнішньоекономічній діяльності: а) прямий збиток майну (грузнув, транспорт); би) страхування товарних запасів від пожеж, крадіжки; у) страхування технічних ризиків по імпортуванню і експортуванню устаткування; г) страхування відповідальності перед цими особами.2. У поточній діяльності підприємства: а) порушення запланованого ритму діяльності, тимчасових графіків: б) гарантії і поручительства в процесі робіт на фінансовому ринку; в) кредитні операції (страхування застави і самого кредиту при оформленні банківських кредитів); г) страхування експертиз проектів; д) страхування валютних і фондових операцій.

Методи зниження ризику

1.Розподіл ризиків

Практичний розподіл ризиків здійснюється в процесі здійснення бізнес-плану і при укладенні контракту.Кількісний розподіл ризиків між інвесторами і виконавцями (співвиконавцями) можна провести на основі аналізу дерева рішень..2СтрахованиеПередача певних ризиків страхових компаній.

.3Резервирование ризиківВключає резервування засобів на покриття непередбачених витрат і передбачає встановлення співвідношень між ризиками, що впливають на вірогідність отримання доходу і витратами, необхідними для фінансового страхування цих ризиків.4Приватні ризиків Метод припускає поява найбільш значущих ризиків, що впливають на окремі етапи виконання проекту.5Облік ризиків у фінансовому плані

Інвестиційний проект

У найбільш загальному розумінні проект - це спеціальною чином оформлена пропозиція про зміну діяльності підприємства, що переслідує певну ціль (мету).

Загальна процедура впорядкування інвестиційної діяльності підприємства стосовно конкретного проекту формалізується у вигляді так званого проектного циклу, що має такі етапи.

1. Формулювання проекту (іноді використовуються термін "ідентифікація"). На даному етапі вищий склад керівництва підприємства аналізує поточний стан підприємства і визначає найбільше пріоритетні напрямки його подальшого розвитку. 2. Розробка (підготовка) проекту. Після того як бізнес ідея проекту пройшла першу перевірку, необхідно розвивати її до того моменту, коли можна прийняти тверде рішення - позитивне або негативне. 3. Експертиза проекту. Перед початком реалізації проекту його кваліфікована експертиза - дуже бажаний етап життєвого циклу проекту. 4. Здійснення проекту. Стадія охоплює реальний розвиток бізнесу-ідеї до того моменту, коли проект повністю вводиться в експлуатацію. 5. Оцінка результатів. Проводиться як по завершенні проекту в цілому, так і в процесі його виконання. Основна ціль цього виду діяльності полягає в одержанні реального зворотного зв'язку між закладеними в проект ідеями і ступенем їх фактичного виконання

23.Поняття інноваційних ресурси підприємства. Інноваційна діяльність підприємства. Види інноваційної діяльності підприємства. Результати інноваційної діяльності підприємства. Управління інноваційним розвитком.

У загальному розумінні інноваційні процеси, що мають місце в будь-якій складній виробничо-госпо­дарській системі, є сукупністю прогресивних, якіс­но нових змін, що безперервно виникають у часі та просторі.

Результатом інноваційних процесів є новини, а зап­ровадження їх у господарську практику визнається за нововведення. Інноваційні процеси започатковуються певними галузями науки, а завершуються у сфері ви­робництва, сприяючи прогресивним змінам остан­нього. Первісними імпульсами запровадження новин (нововведень) на підприємствах служать не тільки суспільні потреби й результа­ти фундаментальних наукових досліджень, а й використання за­рубіжного прогресивного досвіду в галузі технології та організації виробництва, сучасних форм господарювання. За своїм характе­ром інноваційні процеси, новини й нововведення поділяються на взаємозв'язані види (рис. 9.1).

Технічні новини і нововведення проявляються у вигляді нових продуктів (виробів), технологій їхнього виготовлення, засобів вироб­ництва (машин, устаткування, енергії, конструкційних матеріалів).

Організаційні нововведення охоплюють нові методи й форми організації всіх видів діяльності підприємств та інших ланок су­спільного виробництва (організаційні структури управління сфе­рами науки та виробництва, форми організації різних типів вироб­ництва й колективної праці тощо);

економічні — методи господарського управління наукою та виробництвом через реалізацію функцій прогнозування і плану­вання, фінансування, ціноутворення, мотивації та оплати праці, оцінки результатів діяльності;

соціальні — різні форми активізації людського чинника (про­фесійна підготовка й підвищення кваліфікації персоналу і т.д.);

юридичні — нові і змінені закони та різноманітні нормативно-іравові документи, що визначають і регулюють усі види діяльності іідприємств та організацій.

За масштабністю і силою впливу на ефективність діяльності іевних ланок суспільного виробництва всі новини та нововведен­ня можна об'єднати у дві групи — локальні (поодинокі, окремі) та глобальні (великомасштабні). Якщо локальні новини (нововведен­ня) ведуть переважно до еволюційних перетворень у сфері діяль­ності підприємств і через це не справляють якогось істотного впливу яа ефективність функціонування та розвитку цих підприємств, то глобальні, що здебільшого є революційними (принципово новими), кардинально підвищують організаційно-технічний рівень вироб­ництва, а завдяки цьому забезпечують суттєві позитивні зрушення в економічних і соціальних процесах.

Широкомасштабна комп'ютеризація виробництва та інших сфер діяльності людини зумовлює появу нового виду господарю­вання — промислового сервісу й відповідних організаційно-еко­номічних форм його здійснення.

Ефективні технічні, організаційні та економічні нововведення неодмінно ведуть до помітних позитивних змін у соціальних про­цесах на підприємствах, а постійна актуалізація нагальних завдань соціального характеру ініціює розв'язання таких за допомогою нових економічних рішень. Зрештою, усі нововведення на підприє­мствах, які зорієнтовано на динамічний розвиток і невпинне підви­щення ефективності виробництва, мають спиратися на власні юри­дичні підвалини, відповідні нормативно-законодавчі акти — інак­ше вони не справлятимуть належного впливу на масштаби і стро­ки досягнення соціально-економічних цілей діяльності підприємств та організацій.