33. Витрати - це невід’ємна умова успіху, тому що від їх обсягу безпосередньо залежить розмір прибутку, який одержить підприємець.

І бухгалтери, і економісти включають у свої розрахунки фактичні витрати (

. Ці витрати повинні знати і економісти, фактичні витрати це ті кошти, які могли би бути використанні десь в іншому місці з більшою ефективністю.

Безповоротні витрати—це ті витрати, які вже зроблені і які неможливо повернути назад.

Класифікація витрат виробництва.

За змістом і призначенням витрати класифікуються згідно економічних елементів і калькуляційних статей.

Групування витрат згідно економічних елементів — це розподіл витрат за економічним змістом незалежно від форми використання у виробництві того чи іншого виду продукції та місця здійснення цих витрат.

На промислових підприємствах розробляються планові і звітні калькуляції. Перші розробляються на плановий період по плановим витратам. Другі - відображають фактичні витрати на випуск і реалізацію продукції.

В залежності від зв'язку витрат із процесом виробництва розрізняють цехову , виробничу і повну собівартість продукції.

Цехова собівартість включає суму витрат, пов’язаних із виробництвом продукції в цехах.

Виробнича собівартість включає цехову собівартість і витрати, пов’язані з управління, організацією й обслуговуванням підприємства в цілому.

Повна собівартість включає виробничу собівартість і позавиробничі витрати, пов’язані з реалізацією продукції й інші витрати, що не відносяться до виробництва продукції.

Шляхи зниження собівартості продукції є чимало: це і використання менш дорогих матеріалів, це і вдосконалення процесу виробництва, автоматизації робочих місць та скорочення кількості працюючих, це і кооперація з іншими підприємствами, які можуть виготовляти ті чи інші складові за меншими цінами тощо. Однак існує чимало проблем пов’язаних з цим. Найбільш ефективним шляхом зниження собівартості продукції є впровадження економних технологій виробництва, переймання світового досвіду по зменшенню собівартості.

32.Оборотні виробничі фонди (переважно предмети праці) споживаються в одному виробничому циклі, втрачають при цьому натуральну форму і повністю переносять свою вартість на створений продукт.

До оборотних виробничих фондів належать предмети праці у виробничих запасах (сировина, основні й допоміжні матеріали, паливо, мастильні матеріали, запасні частини, насіння, корми, добрива тощо), а також малоцінні й недовговічні у використанні засоби праці і незавершене виробництво, тобто витрати на продукцію, яка буде виготовлена в наступні періоди (роки). До вартості незавершеного виробництва відносять заробітну плату, нараховану за випуск цієї продукції (проведених робіт, наприклад, оранка зябу). За джерелами утворення оборотні виробничі фонди поділяють на власні й позичкові. Оборотні виробничі фонди разом з фондами обігу (готова до реалізації продукція, кошти на рахунку в банках, готівка в касі, кошти в розрахунках) становлять оборотні засоби підприємства.

Ефективність використання оборотних виробничих фондів визначається за такими основними показниками: коефіцієнт оборотності оборотних виробничих фондів, тривалість оборогу в днях. Коефіцієнт оборотності оборотних виробничих фондів – відношення суми річних витрат оборотних фондів до середньорічних залишків їх. Тривалість обороту в днях – відношення днів року (360) до коефіцієнта оборотності оборотних виробничих фондів.

Фонди обігу — це частина засобів виробництва, яка не бере участі у виробничих циклах, але авансується підприємством для створення оборотних фондів. До фондів обігу належать:

готова продукція, що перебуває на складі підприємства і підготовлена до відправки споживачеві, а також та її частина, яка вже відправлена, але ще не оплачена;

товари на складі, що закуповуються з метою подальшої реалізації за вищими цінами. У бухгалтерському обліку окремо відображаються товари на складі й у дорозі, тобто товари, надіслані постачальником на адресу споживача. При цьому право власності на ці товари перейшло до споживача, але вони ще не надійшли на його склади і не оприбутковані;

дебіторська заборгованість, що виникає внаслідок взаємних розрахунків між підприємствами за надані їм послуги або зроблену поставку товарів;

гроші у розрахунках, що включають як реальні гроші у вигляді готівки в касі підприємства, так і грошові засоби на розрахунковому рахунку в банківській установі.

Запам'ятаймо, що оборотні фонди призначені для обслуговування сфери виробництва, а фонди обігу — для обслуговування сфери обігу.