60.Валютні відносини і валютні системи

Важливою ланкою світового господарства є економічні відносини що складаються при функціонуванні валюти. Формою організації валютних відносин є валютна система, яка поділяється на національну та світову. Світова валютна система за структурою включає в себе: ліквідні ресурси - золото та інші платіжні засоби; механізм регулювання валютних паритетів та курсів; міжнародні валютні ринки та ринки золота; система міжнародного кредитування і міжнародних ринків, умови конвертування валют. Валютна система – це сукупністьекономічних відносин зв'язана з функціонуванням грошей як світових. Кожна національна валюта має свій валютний курс - це співвідношення між національною та іноземн валютами, тобто це ціна національної валюти виражена у іноземній.

У світі існують валюти сильні, що притягують збереження з усього світу та слабкі (залежні) валюти. Сильними є валюти тих країни, які дають на світовий ринок максимально товару і до них відносять долар США. фунт стерлінгів, німецька марка, франк, які з 1999р. £ замінені на Євро та Ієну. їх використовують як міжнародні засоби розрахунку та платежів, л в доларах здійснюється більше 60% світової торгівлі. У США зберігається 65% інвалют запасів світу, золото 70 країни зберігається у Федеральному банку США, а тому у збереже стабільності долара зацікавлена більшість країн.

Суть валютних відносин розкриває крім поняття валютний курс поняття валют паритет, резервна валюта.

Валютний паритет - співвідношення між валютами різних країн встановлені законодавчому порядку.

Резервна валюта - це конвертована національна валюта високорозвинених країн ш основою для визначення валютного паритету і валютного курсу.

Важливою характеристикою валюти є її конвертованість - це здатність вільного ос валют, нині конвертованими є валюти 65 країн(за даними МВФ). Види конвертованої: повна, часткова, внутрішня, зовнішня. Повна - усі хто володіє цією валютою можуть вілі використовувати ці гроші. Часткова - на обмінні операції вводяться певні обмеження. Внутрішня - правом обмінних операцій національної валюти на іноземну користуються ли особи даної країни. Зовнішня - свобода валютних операцій для розрахунків із закордон надається лише іноземним особам.

Проблема конвертованості гривні є дуже гострою з часу її запровадження (вересе 1996р.). Її конвертованість - це найскладніший елемент грошової реформи. Без конверта важко здійснити і структурну реформ) і інтеграцію .у світове господарство і інші реформи. Міжнародна валютна система нині - це ефективний засіб координування світової валюти яка за свою історію пройшла 3 етапи розвитку: золотий стандарт, золотодоларовий, багато валютний.

Золотий стандарт - ХІХ-ХХ ст. (до початку 2 світової війни), його ознаки: золото функціонує світові гроші; кожна національна валюта фіксувала золотий вміст (1$ = 0,5 унції золота, унція= 31,1 грама, що коштувало 355); конвертована національна валюта у золото - кожен банк мус на вимогу обміняти купюри на золото. Ця система забезпечувала стабільність грошей, їх повну конвертованість, стабільність валютних курсів і світових цін.

У час II світової війни світове господарство зазнало краху в тому числі і валютна система. Щоб виправити це становище у 1944р. у США у місті Бреттон-Вуд відбулася валютна конференція де створили МВФ. який і нині координує валютні відносини. Це стало початком ІІ етапу золотодоларового стандарту, його характерні ознаки: поряд із золотом міжнародним валютним і грошовим засобом стає 5 США; $ США обмінюють на золото всі банки по ціні 1 унція = 35$;держава та приватні особи мають право купувати золото на валютному ринку де валютна ціна дорівнює офіційній - так було до 1968р. З початком 70-х років світ вперш зіткнувся із валютною кризою; в результаті частка США в світовій торгівлі різко впала, у виробництві теж, золотий запас в США скоротився в 2,5 раза - це спричинило падіння золота як резервної валюти. Тому у серпні 1971р. президент США відміняє офіційну доларову ціну золота, приймає рішення про відмову від подальшого обміну $ на золото. Було запроваджено плаваючий курс сильних валют провідними державами світу - так почав формуватись III етап - багато валютний стандарт. В 1976р. на о. Ямайка У М. Кінгстон підписано уГОДУ про валютну реформу і почала діяти Ямайська валютна система, яке не сформувалась остаточно понині. Її основні риси:

тверда ціна на золото, ліквідовано воно продається нині як товар відповідно до попиту та пропозиції посилення міжнародного регулювання валютних відносин через МВФ: валютні відносини нині між країнами засновані на плаваючих курсах національних валют: Нині у Західній Європі багато країни запроваджують євро.. щоб зміцнити позиції європейських країн і ослабити силу долара країни Східної Європи активно переходять на розрахунки у Євро хоч $ США продовжує займати лідерські позиції у світі.

50.Економічна структура — це певне співвідношення між процесами виробництва, тобто внутрішньовиробничі зв'язки та залежності, які зумовлені суспільним поділом праці, рівнем розвитку продуктивних сил і панівною системою виробничих відносин.

Структурна політика держави ґрунтується на одній із трьох загальних концепцій: «обмеження держави», «залучення держави», «прагматичність держави». У першому варіанті держава втручається у функціонування ринку лише тоді, коли він не може самостійно подолати суперечності, що виникають. У другому — держава розробляє і реалізує довгострокову програму структурної політики. У третьому варіанті рішення щодо впливу держави на структуру ринку приймається з урахуванням можливих соціально-економічних і політичних наслідків.

49.Суспільний продукт є результатом продуктивного функціонування всієї економіки суспільства, усіх йоголанок і сторін. За системи товарного виробництва кожен продукт виступає, як товар, що має певну натуральну і вартісну форму, а за взаємодії зринком — ще й ринкову вартість.

З врахуванням продуктивного та особистого споживання суспільне виробництво поділяється на два підрозділи: виробництво, засобів виробництва (1 підрозділ) і виробництво предметів споживання (II підрозділ).

Перший підрозділ суспільного виробництва в свою чергу включає в себе: виробництво засобів виробництва для виробництва засобів виробництва (машинобудування, верстатобудування, металургія і ін.) та виробництво засобів виробництва для виробництва предметів споживання (обладнання для текстильної, харчової промисловості і т ін.).

Галузеві пропорції відображають співвідношення між основними галузями та групами галузей у виробництві ВВП та ВДВ, тобто наявну галузеву структуру економіки.