22)Норми права, поняття, ознаки, види

Норма права - це загальнообов'язкове, формально-визначене правило поведінки (зразок, масштаб, еталон), встановлене або санкціоноване державою як регулятор суспільних відносин, яке офіційно закріплює міру свободи і справедливості відповідно до суспільних, групових та індивідуальних інтересів (волі) населення країни, забезпечується всіма заходами державного впливу, аж до примусу.

Основні ознаки норми права: 1) державновладний характер, тобто норми права встановлюються або санкціонуються державою та відображають її волю.

2) загальнообов'язковий характер, тобто норми права виходять від держави, поширюються на всіх суб'єктів суспільних відносин і повинні сприйматися ними як вказівки до дії, що не підлягають обговоренню щодо доцільності чи раціональності;

3) формальна визначеність, тобто норми права закріплюють права і обов'язки суб'єктів суспільних відносин, а також санкції, які застосовуються у випадках порушень настанов норми

4) загальний характер, тобто дія норми права поширюється на необмежене коло суб'єктів суспільних відносин.

6) гарантованість, тобто норми права забезпечуються створенням державою необхідних умов для добровільного виконання приписів відповідними суб'єктами, а також можливістю застосування державного примусу у разі невиконання норм права.

види: 1) за суб'єктами правотворчості, норми права поділяються на норми органів законодавчої влади; норми глави держави; норми органів виконавчої влади; норми органів судової влади; норми контрольнонаглядових органів; норми органів місцевого самоврядування; норми громадських об'єднань, трудових колективів та усього населення;

2) за предметом правового регулювання (залежно від галузей права), норми права поділяються на норми конституційного, кримінального, цивільнопроцесуального, трудового, сімейного, кримінальнопроцесуального, адміністративного, цивільного й інших галузей права;

3) за методом правового регулювання (за способом встановлення диспозиції) норми права поділяються на:. імперативні норми права — це норми, де диспозиція формулюється органом держави, в якій чітко позначені дії і не допускається ніяких відхилень від вичерпного переліку прав і обов'язків суб'єктів;

диспозитивні норми права — це норми, де суб'єктам права держава надає можливість самостійно встановлювати для себе певні взаємні права і обов'язки, тобто надає свободу вибору поведінки;

бланкетні норми права — це норми, які відсилають суб'єктів права до норм інших нормативноправових актів, які необхідно виконувати;

4) за функціональною спрямованістю норми права поділяються на:регулятивні, охоронні

6) за терміном дії в часі норми права поділяються на постійні (норми невизначеної в часі дії) та тимчасові (норми визначеної в часі дії);

23)Поняття і структура правосвідомості

Правосвідомість — це система відображення правової дійсності в поглядах, теоріях, концепціях, почуттях, уявленнях людей про право, його місце і роль у забезпеченні свободи особи та інших загальнолюдських цінностей. Правосвідомість — одна із форм суспільної свідомості.

У структурі правосвідомості виділяють такі елементи.

1. Правова психологія — це структурний елемент правосвідомості, що включає правові почуття, настрої, інші емоційні сприйняття правових явищ.

Виникнення й існування правової психології пов'язане з властивістю людей безпосередньо чуттєво відображати правове середовище, емоційно реагувати на зовнішні правові явища. При цьому вона відображає право не узагальнено, а конкретизовано.

У структурі правової психології виділяють:

• сталі частини (настрої, почуття, переживання);

• пізнавальні частини (правові емпіричні знання, уявлення, погляди);

• емоційні складові (правові емоції, почуття, настрої);

• регулятивні елементи (правові звички, традиції).

2. Правова ідеологія — це структурний елемент правосвідомості, який охоплює знання, уявлення, поняття про зміст права, що формуються в результаті правового виховання та юридичних наукових досліджень.

У структурі правової ідеології виділяють такі складові:

• правові ідеї, теорії, переконання;

• правові поняття, правові категорії;

3. Правова поведінка — це вольова сторона правосвідомості, яка становить процес перетворення норм права в реальну правову поведінку.

Класифікувати правосвідомість можна за різними підставами.

1. 3а суб'єктами (носіями) правосвідомості: індивідуальна; групова та суспільна.

2. За глибиною відображення правової дійсності: повсякденна (буденна, непрофесійна); професійна (практиків-юристів); наукова (теоретична).