4.2 Вибір методу контолю якості зварювання ферми
Дана конструкція є відповідальною і працює на згин і стиск, тому правильний вибір контролю якості зварних з'єднань забеспечить її подальшу експлуатацію.
Вибір того чи іншого методу контролю якості залежить від відповідальності
об'єкта де вона встановлюється. Якщо об'єкт відповідальний, то проводять комплексний котроль якості зварного виробу. Тому виходячи з цього ми вибираємо візуальний при зварюванні РДЗ .В даному випадку наша заферма працює на відповідальних об'єктах на стиск і розтяг і тому візуальний контроль якості проводяться 100%.
Візуальний контроль здійснюється з метою виявлення деформацій, явних пошкоджень тіла (рисок, тріщин, отворів, раковин, слiдiв корозії, розшарування металу тощо) та зовнішніх дефектів зварних швів (непровари, поверхневі тріщини довільної орієнтації, підрізи і напливи, не заварені кратери, свищі, не заварені пропалини в металі шва). Контроль здійснюється за ДСТУ ISO 17637: 2003. Під час візуального контролю визначаються також сумнівні ділянки деталей, що викликають підозру щодо наявності дефекту. Сумнівні ділянки позначаються (обводяться) крейдою і потім контролюються неруйнівними методами. Зовнішнім оглядом перевіряють якість підготування і збирання заготовок під зварювання, якість виконання зварних швів в процесі зварювання і якість готових зварних з’єднань. Зазвичай зовнішнім оглядом контролюють всі зварні з’єднання незалежно від застосування інших видів контролю. Зовнішній огляд у всіх випадках достатньо інформативний і є найбільш дешевим і оперативним методом контролю.
4.3 Візуально – оптичний метод контролю
Зовнішнім оглядом перевіряють якість підготування і збирання заготовок під зварювання, якість виконання зварних швів в процесі зварювання і якість готових зварних з'єднань. Зазвичай зовнішнім оглядом контролюють всі зварні з'єднання незалежно від застосування інших видів контролю. Зовнішній огляд у всіх випадках достатньо інформативний і є найбільш дешевим і оперативним методом контролю.
Візуальний контроль з використанням оптичних приладів називають візуально-оптичним. Контроль оснований на використанні явища відбивання видимого світла від досліджуваного об'єкта. Контроль проводиться шляхом огляду деталей і виробів в видимому світлі.
Простота контролю, нескладне обладнання, порівняно мала трудоємкість -- основні переваги даного методу.
У зв'язку з тим, що із зростанням збільшення оптичних приладів суттєво зменшується поле зору і глибина різкості, а також знижується продуктивність контролю, використовують оптичні прилади із збільшенням не більше 20-30.
По виду приймача променевої енергії розрізняють три групи оптичних приладів: візуальні, детекторні і комбіновані. У візуальних приладів приймач - око. Візуальні прилади, які в основному використовуються для візуально-оптичного контролю, в свою чергу підрозділяються по призначенню на:
прилади для контролю дрібних, близько розміщених об'єктів, які знаходяться від ока контролера на відстані найкращого бачення - 250 мм (лупи, мікроскопи);
прилади для контролю віддалених об'єктів, тобто розміщених дальше 250 мм (телескопічні лупи, оглядові труби, біноклі, телевізійні системи контролю);
3) прилади для контролю скритих об'єктів - внутрішніх поверхонь отворів, порожнистих виробів і конструкцій (ендоскопи, боросйопи, перископічні дефектоскопи і ін).
До детекторних відносять прилади, в яких приймачем променевої енергії служать різні детектори: хімічні реагенти (фотоемульсії), люмінесцентні речовини, електронні прилади (спектрофотометри) і ін.
Комбіновані прилади придатні для огляду об'єктів візуально і з допомогою детектора.
Засобом, що розширює можливості візуально-оптичного контролю для вирішенні деяких специфічних задач, є травлення. При травленні виявляються дефекти поверхні, однак в даний час перевагу при пошуку поверхневих дефектів типу порушення суцільності надають капілярним методам.
Для вимірювання і перевірки якості підготовки кромок під зварювання і якість збирання зварних заготовок використовують спеціальні шаблони або універсальний інструмент.
Зварні з'єднання часто порівнюють по зовнішньому вигляду із спеціальними еталонами. Геометричні параметри швів вимірюють за допомогою шаблонів або вимірювальних інструментів. Тільки після проведення зовнішнього огляду і виправлення недопустимих дефектів зварні з'єднання піддають контролю іншими фізичними методами для виявлення внутрішніх дефектів [9].
