52 Питання

Структура виробничого циклу виготовлення виробу - це склад і спосіб поєднання в часі усіх процесів, здійснюваних над виробом і його компонентами при їх виготовленні.

Склад процесів, що утворюють виробничий цикл виготовлення кожного виробу, строго індивідуальний і визначається складом самого виробу, видом технологічних процесів його виготовлення і рядом інших чинників. Узагальнений склад виробничого циклу виготовлення виробів включає наступні два укрупнені види процесів :

активні, впродовж яких над виробом і його компонентами виконуються які-небудь виробничі операції;

процес пролежування, впродовж якого виріб і його компоненти не піддаються яким-небудь цілеспрямованим діям.

По характеру дії на виріб і його компоненти активні процеси діляться на:

основні, включаючі формотворні, оброблювальні, складальні, електромонтажні і регулювально-настроювальні операції;

допоміжні, включаючі операції контролю, випробування, переміщення, складування і комплектування.

Пролежування, залежно від часу їх виникнення, діляться на:

пролежування в робочий час, що включають, :

пролежування виробу під час виконання робітниками підготовчо-завершальних робіт;

внутрипартионные пролежування, що виникають при виготовленні однотипних виробів партіями і вироби від початку виготовлення партії до початку виготовлення цього виробу партії і пролежування виробу, що включають пролежування, від моменту закінчення його виготовлення до моменту закінчення виготовлення усієї партії;

пролежування в очікуванні звільнення робочого місця і можливості початку наступної операції;

пролежування під час регламентованих перерв на відпочинок робітників;

пролежування перед комплектуванням в очікуванні інших виробів, що входять в складальний комплект;

пролежування при випадкових порушеннях нормального ходу процесу його виробництва.

пролежування в неробочий час, що включають, :

пролежування під час перерв на обід робітників;

пролежування між робочими змінами (міжзмінне пролежування);

пролежування у вихідні і святкові дні.

53 Питання

Нововведення, Новація (лат. novatio — зміна, оновлення) у техніці - це результат практичного освоєння нового, ефективність чого оцінюється економічним, соціальним та ін. ефектом.

Інноваційний процес – сукупність науково-технічних, технологічних і організаційних змін, що відбуваються у процесі реалізації інновацій; процес послідовного перетворення ідеї на товар, що проходить етапи фундаментальних, прикладних досліджень, конструкторських розробок, маркетингу, виробництва, нарешті, збуту, − процес комерціалізації технологій.

Розрізняють різні типи інноваційного процесу:

Тип 1. «Інновація − прорив». В узагальненому вигляді даний тип передбачає: генерацію кардинально нових знань (зазвичай це сфера фундаментальних досліджень); визначення можливостей трансформації одержаних фундаментальних знань в ідеї, які мають прикладний характер; визначення потреб споживачів в інновації даного типу; формування якісних та кількісних параметрів інновації; тестування інновації (тільки для товару або процесу); впровадження (виробництво); поширення інновацій у базовій сфері; поширення інновацій на суміжні галузі; оцінку ефекту й ефективності інновацій.

Тип 2. «Інновація – удосконалення». В узагальненому вигляді даний тип передбачає: вибір якостей (процесів), що потребують удосконалення на основі аудиту будь-якого об’єкта та визначення проблем, які необхідно вирішити; генерацію ідей щодо вдосконалення; вибір базової ідеї вдосконалення; формування технічного завдання з удосконалення; тестування удосконалення; коригування удосконалення; впровадження вдосконалення; комерціалізацію вдосконалення; поширення на інші об’єкти; оцінку ефективності вдосконалення.

Тип 3. «Інновація – модифікація». В узагальненому вигляді даний тип передбачає: з’ясування потреби у модифікації; вибір і конкретизацію параметру, який необхідно модифікувати; формування технічного завдання; тестування модифікації; впровадження модифікації; комерціалізацію модифікації; поширення на інші об’єкти; оцінку ефективності.