22.Роман е.Бронте “Грозовий перевал”: особливості творчого методу письменниці

Творчість видатної англійської письменниці Емілі Бронте завдяки поетичній пристрасності, волелюбним ідеям, мо¬гутньому протестові проти будь-якої тиранії, відіграла значну роль у формуванні світогляду багатьох поетів-романтиків. Вона мала певний вплив на розвиток англійської та світової літератури. «Становлення реалізму Емілі Бронте відбувається через долання романтизму, який найбільше асоціюється з байронізмом, але це долання не було безглуздим запереченням, навпаки, ми стикаємося з творчим освоєнням художніх досягнень Байрона» . Необхідно зазначити, що спільним для світосприйняття Байрона та Емілі Бронте було пристрасне бажання змінити дійсність. Їх романтизм був прагненням кращого майбутнього, відновлення справедливості. Романтична одухотвореність, лірична поетичність, культ пристрасті, як стихійного прояву природи людини, трагічне світосприйняття увійшли в свідомість Емілі Бронте через творчість Джорджа Гордона Байрона. Проте, письменниця засуджує романтичний індивідуалізм героїв Байрона, долає романтичний суб’єктивізм і переходить до новаторського створення об’єктивної розповіді, що змальовує життя Англії середньовікторіанського періоду. Світ романтичних пригод (викрадення, пізнавання, поява привидів, ефектні розповідні мотиви та драматичні сцени, тобто особлива поетична дійсність романтичної поезії), безперечно, впливає на письменницю. Важливо відзначити, що для Емілі Бронте, так само як і Байрону, було близьким заперечення устоїв сучасної їм англійської дійсності, інтерес до вирішення так званих «вічних проблем» - сенс життя людини, сутність щастя і добра, вирішення трагічного конфлікту між особистістю і суспільством. Навіть вибір сюжету «Грозового Перевалу», його основна тема є дуже близькими до творчості Байрона. Романтична винятковість долі, зовнішності, характеру Хіткліфа близькі до героїв «східних поем». Думка про відповідальність суспільства за долю людини, «тема можливостей, які не відбулися, не використаних сил, таланту, що не реалізувався повною мірою» є співвідносними із сприйняттям і трактуванням цих тем у творчості Байрона. Образ свободи Емілі Бронте, як і Байрон, змальовує символічно у вигляді бурхливої нестримної стихії: шквал вітру, який крутить кучугури снігу, сили бурхливої стихії наче поєднують небо і землю в одному вирі. Природа – втілення свободи, що протиставляється соціальному та моральному гнобленню, приниженню людини у суспільстві.

  Письменниця висвітлює у своєму романі дві основні теми: тему кохання і тему приниження гідності людини. Вони втілені в складних відносинах, які пов’язують членів двох сімей в двох поколіннях.

З неперевершеною майстерністю та конкретністю письменниця описує побут персонажів. Разом із ними читач ніби відчуває шум пронизливого, холодного вітру в кронах ялин, який дряпає гілкою по шибці. Читача наче зігріває тепло каміну, засліплює блиск посуду, розкладеного на широких дубових полицях. Але унікальність та неповторність роману полягає в тому, що реалістичний задум утілено в ньому через романтичну символіку (навіть ім’я головного героя Хіткліф означає “скеля, що поросла вересом”). Письменниця прагне передати якомога точніше пристрасну, уривчасту мову Хіткліфа, і спокійну, епічну манеру оповіді Елен Дін, життєрадісне базікання маленької Кетті, і безладне марення старшої Кетрін, охопленої божевіллям. Емілі Бронте детально відтворює говірку Йоркширу у мовленні старого робітника Джозефа, чиї вислови звучать наче похмурий акомпонемент злочинним діям, які відбуваються навколо.

Звертаючись до світу англійської провінції, Е. Бронте подивилася на неї з іншої точки зору. Життя їй видається не патріархальною ідилією і не похмурим болотом, а нещадним двобоєм пристрастей (у дусі шекспірівських драм).

  Роман “Грозовий Перевал” поєднує в собі конкретність та узагальненість, місцевий колорит і універсальність охоплення дійсності. Аналізуючи особливості місцевого колориту, бачимо, що Англія зображена в романі саме такою, якою була у 1847 році. Люди, описані в романі, живуть не у вигаданій неземній країні, а в Йоркширі. Хіткліф народився в бідному кварталі Ліверпуля. Неллі, Джожеф та Хейртон говорять мовою корінних жителів Йоркширу.

Особливу увагу привертає майстерність авторки при зображенні стихій — могутніх сил природи, які змінюються настільки повільно, що протягом життя людини вони здаються вічними і незмінними. Це зображення максимально конкретне: читач ніби відчуває кухонні запахи Грозового Перевалу, силу вітру, що завиває в зарослях вересу, здається, відчуває навіть зміну пір року.

Варто підкреслити, що така конкретність досягається завдяки точності опису. При всій легкості, невимушеності оповіді, при всій природній складності родинних зв’язків між героями, “Грозовий Перевал” — це майстерно побудована книга. Зовсім невипадково Емілі Бронте вводить двох персонажів, які провадять оповідь — Локвуд і Неллі Дін. Функція цих звичайних людей в книзі частково полягає в тому, щоб надати оповіді реалістичний, достовірний характер.