54.Етнографічні особливості народів Прибалтики

До народів Прибалтики відносять литовців,латишів і естонців. У них є багато спільних і відмінних рис. Найдавнішими заняттями були землеробство,скотарство,рибальство,домашні промисли і ремесла. Землеробство велося за трипільною системою штучногоі природного угноєння. Знаряддя – різні види сохи та рала. Вирощували жито,ячмінь,овес,гречку,горох,льон,коноплі,городі і ягідні культури. У тваринництві переважало розведення корів і коней,У литовців конярство – давнє традиційне заняття. У естонців і латвійців в прибережних районах поширене рибальство,а в лісах Литви – бортництво і полювання.

Промисли і ремесла – прядіння,ткацтво, плетення, вишивання ,обробка шкур, гончарство, ковальство. Важливу роль відігравала обробка дерева.

Традиційне дерев’яне житло етносів Прибалтики характеризується єдністю зрубної техніки,конструкції і внутрішнього планування. До 16 ст. переважали однокамерні зруби з вогнищем посередині. Поселення були вуличного і кучкового типу.

Традиційний одяг має багато спільних рис. Його виготовляли з домотканого сукна і полотна. Жіночий одяг складався з довгої сорочки барвистої спідниці і фартуха,накидки,корсетки. Верхній одяг – овечий кожушок або суконний сіряк. Дівчата носили вишиті вінки,а жінки намітку,чепець і хустину. Чоловічий одяг також був різноманітний. До традиційного костюму входили тунікоподібна сорочка, неширокі штани,полотняний чи суконний каптан ,шкіряний пояс,чорний чи сірий капелюх. І чоловіки і жінки взували личаки,шкіряні постоли або черевики.

За віросповіданням всі християни. Литовці і східні латвійці католики;естонці,частина литовців і решту латвійців – протестанти-лютерани;серед незначної частини естонців поширене православ’я.

55 Господарство, матеріальна й духовна культура кавказьких народів (Грузія і Вірменія)

Землеробство,садівництво,виноградарство і скотарство – найдавніші заняття всіх етносів Закавказзя. У Грузії і Вірменії вирощували зернові, просяні, картоплю, виноград, тютюн, фрукти, характерні для субтропіків. У високогір’ях переважало відгінне та перегінне скотарство. Розводили м’ясо-шерстяні породи овець,у тому числі тонкорунних, молочних кіз і корів, буйволів, верхових і тяглових коней, волів. Християни розводили свиней,але всі вирощували птицю.Важливу роль відігравали промисли і ремесла : прядіння,ткацтво,килимарство,гончарство,обробка дерева,каменю,рогу,металу,ювелірна справа і зброярство, вичинка шкур. Поселення були поширені малі і великі. В горах Грузії і Вірменії садиби в селах прилягали одна до одної і мали вуличне планування. Усередині садиб міститься житло і господарські прибудови, що дверима і вікнами виходять на вулицю.У Грузії і Вірменії житла будувалися з каменю,скріплювалися вапном з піском. У Вірменії - прямокутна напівземлянка без вікон з ступінчасто-пірамідальним дерев’яним дахом на стовпі,іноді з плоским дахом.В Східній Грузії – кам’яне житло,ідентичне вірменському,одноповерхові кам’яні житла з земляним дахом, кам’яні житла-фортеці на 2-4 поверхи з баштами. У Західній Грузії поширене дерев’яні будинки з дво–чотири-схилим солом’яним дахом.Традиційний чоловічий костюм у цих народів схожий. Вони мають вузький приталений крій і однакову довжину.Складається з сорочки, вузьких штанів,довга черкеска з розрізом на грудях і каптан,підперезувалися поясом,за яким носили зброю.Взимкуодягали ще бурку чи кожух. Вірмени взували шкіряні постоли або чоботи з загнутими носами;грузини – плетені шерстяні капці і гетри і зверху постоли або чоботи з м’якої шкіри.Грузинки і Вірменки вдягали довгу сорочку (вірменки червону),штани,довгу вузьку сукню. Взимку одягали барвистий каптан. Головний убір – довгий строкатий обідок,у грузинок з вуаллю. На обідок одягали довгу хустину чи декілька менших. Взували м’які чобітки. За віросповіданням грузини і вірмени є православними християнами. Зберігаються традиційні скотарські і землеробські культи,чаклунство,знахарство,віра в духів