13. Фактори цінової еластичності :

• Важливість товару для споживача (предмети розкошу- ел., хліб – неел.)

• Рівень замінюваності товару (чим більше субститутів – тим більша ел. попиту)

• Питома вага товару в доході споживача (чим більша – тим ел-ше)

• Фактор часу (попит на товар біль еластичний в довгостроковому періоді)

№20-21-22 Рівновага споживача: сутність та обгрунтування з ординалістських позицій.

Ординалісти – напрям, який вважає вимірювання корисності неможливим та пропонують порядковий принцип порівняння корисності, на основі якого базується вибір споживача.

Для цього вводять поняття: а) крива байдужості; б) лінія бюджетного обмеження. Крива байдужості – це крива, кожна точка якої характеризує споживацький вибір у вигляді певного набору товарів чи послуг, що приносить споживачу однакове задоволення.

Крива байдужості

Лінія бюджетного обмеження – показує всі можливі комбінації товарів, які може придбати споживач у межах свого доходу.

Рівновага споживача відповідає такій комбінації товарів, яка максимізує корисність при даних бюджетних обмеженнях. Рівновагу можна визначити знаючи рівновагу в точці дотику(D) найвищої кривої байдужості(U2) до даної бюджетної лінії(B). Така рівновага передбачає, що як тільки споживач отримає даний набір товарів, у нього зникає стимул змінювати цей набір на інший. Споживач згоден відмовитися від певної к-ті блага Х задля додаткової одиниці блага У за умови незмінності рівня корисності від набору благ – гранична норма заміщення MRSxy=(-Y)/X або MUx/MUy. Бюджетна лінія – пряма: В=РхХ+РуУ . Нахил бюджетної лінії Qy/Qx=Px/Py. У точці рівноваги (D), нахили кривої байдужості та бюджетної лінії збігаються, тому MRSxy= Px/Py або MUx/MUy=Px/Py або MUx/ Px= MUy/Py.

Це означає, що споживач у стані рівноваги розподіляє свій бюджет таким чином, щоб остання грошова одиниця, витрачена на кожне благо, давала таку саму граничну корисність. Виведено еквімаржинальний принцип рівності зважених граничних корисностей, який є спільним для кардиналістського і для ординалістського підходів.

65. Підприємництво як чинник виробництва.

Предпринимательский талант предполагает особые способности человека, заключающиеся в его умении:

организовывать производство и выпуск товаров и услуг путем соединения всех необходимых факторов производства;

принимать основные решения по управлению производством и ведению бизнеса;

рисковать денежными средствами, временем, трудом, деловой репутацией, поскольку деятельность на рынке связана с большой неопределенностью, а результат не гарантирован;

быть новатором, то есть внедрять новые технологии, новые продукты, методы организации производства.

55. Издержки монополистической конкуренции

Производство меньшего объема продукции по более высоким ценам означает, что монопо­листическая конкуренция менее эффектив­на, чем совершенная. Если в условиях совер­шенной конкуренции Р = МС (см. рис. 7—1), то при монополисти­ческой конкуренции Р > МС (см. рис. 7—9).

Легко заметить, что Р > min АС, тогда как в условиях совер­шенной конкуренции Р = К.С. Это означает, что при монополисти­ческой конкуренции возникает неполная загрузка производствен­ных мощностей.

Эти избыточные мощности и являются платой за дифферен­циацию продукта. Из рис. 7—9 видно, что чем круче угол наклона кривой спроса, тем дальше влево сдвигается объем производства от оптимальных размеров, которые достигаются в точке минимума АС (сравним Qm и Qc на рис. 7—8). Однако, чем сильнее дифферен­циация экономических благ, тем в большей мере промышленность способна удовлетворить многообразные интересы и изощренные вку­сы потребителей.