48.Топографічна анатомія жовчного міхура та жовчних проток.

Жовчний міхур — це грушо- або веретеноподібної форми резервуар для жовчі, розташований на нутрощевій поверхні печінки в міхуровій ямці

Жовчний міхур лежить праворуч, дно його проектується в точці перехрещування ребрової дуги із середньоключичною лінією. Спереду і зверху міхур прилягає до печінки, праворуч і знизу — до правого згину ободової кишки, ліворуч — до воротаря.

У міхурі розрізняють дно, циліндричної форми тіло та шийку— найвужчу частину органа, що поступово переходить у міхурову протоку.

Розташування очеревини щодо жовчного міхура непостійне: в одних випадках вона вкриває лише нижню поверхню міхура, в інших — нижню та бічні поверхні, а іноді вкриває жовчний міхур з усіх боків.

Кровопостачання жовчного міхура забезпечує жовчноміхурова артерія, що найчастіше відходить від правої гілки власної печінкової артерії. Венозна кров від жовчного міхура відтікає через жовчноміхурову вену.

Жовчні протоки. До позапечінкових жовчних проток належать права та ліва печінкова, загальна печінкова, міхурова та спільна жовчна протоки.

Печінкова протока (права і ліва) виходить із товщі печінки. Завдяки злиттю правої та лівої печінкових проток утворюється загальна печінкова протока. Зазначена протока йде донизу, в бік воріт печінки, між листками печінково-дванадцятипалої зв'язки і, з'єднавшись із загальною печінковою протокою, утворює спільну жовчну протоку, що відкривається в низхідну частину дванадцятипалої кишки. Залежно від розташування в спільній жовчній протоці розрізняють чотири частини:1- наддванадцятипалокишкова, 2 - задванадцятипалокишкова, 3 – підшлунковозалозова, 4 – дванадцятипалокишкова.

Найчастіше кінцеві частини спільної жовчної протоки та протоки підшлункової залози зливаються, утворюючи печінково-підшлунковозалозову ампулу .

Кровопостачання жовчних проток забезпечують гілки печінкових, жовчноміхурової, правої шлункової та підшлунково-дванадцятипалої артерій. Венозна кров відтікає у ворітну вену.

Загальну жовчну протоку іннервують гілки печінкового, підщлунковозалозового та дванадцятипалокишкового сплетень.

49.Топографічна анатомія підшлункової залози.

Підшлункова залоза — орган, який виконує екскреторну й інкреторну функції. У залозі розрізняють головку, тіло і хвіст. Розташована вона позаду шлунка в заочеревинному просторі. Головка залози розміщена на рівні тіла поперекового хребця, хвіст закінчується на рівні X—XI ребер.

На межі головки та тіла залози розташована вирізка, (incisura pancreatis), через яку проходять верхні брижові судини.

Кровопостачання підшлункової залози забезпечують гілки загальної печінкової, селезінкової та верхньої брижової артерій. Головку залози постачають кров'ю чотири підшлунково-дванадцятипалокишкові артерії: верхня та нижня передні, верхня та нижня задні.

До тіла і хвоста підшлункової залози відходять 2—9 гілок від селезінкової артерії. Найбільшою з них є велика артерія підшлункової залози

Венозна кров від підшлункової залози відтікає однойменними з артеріями венами в систему ворітної вени.

Іннервацію підшлункової залози забезпечують гілки черевного, печінкового, селезінкового, верхнього брижового та лівого печінкового сплетень.