35. «Хабеас корпус» акт 1679 р.: основні положення та історичне значення.

ХАБЕАС КОРПУС АКТ 1679 Р. – правовий документ прийнятий в Англії у 1679 р. Вважається одним із найголовніших документів, що сприяв встановленню в Англії конституційної монархії. Кримінально-процесуальні норми означені в даному документі складають основу кримінального судочинства багатьох сучасних держав. Закон обмежив всевладдя короля та зловживання чиновників у сфері кримінального права та судочинства, проголосив панування принципу недоторканості особи, принципу презумпції невинності, законності, оперативного правосуддя за місцем скоєння злочину та з дотриманням судової процедури. Акт визначав правила арешту та притягнення звинувачуваного до суду, надавав суду право контролю за законністю затримання та арешту громадян. Попри велике значення Х.К.А., його дія як джерела юридичної практики обмежувалася низкою положень: дію акту міг припинити парламент, він не розповсюджувався на цивільні справи, розмір застави для звільнення звинувачуваного був занадто високий для громадян і далеко не кожний міг його внести.

36. .«Славна революція» 1688 р. Закріплення конституційної монархії в Англії («Білль про права» 1689 р., «Акт про влаштування» 1701 р.).

Затвердження конституційної монархії в Англії було закріплено низкою актів парламенту: ХАБЕАС КОРПУС АКТ 1679 p., БІЛЛЬ ПРО ПРАВА 1689 Р., АКТ ПРО ПЕРСТОЛОНАСТУПНИЦТВО 1701 Р.

БІЛЛЬ ПРО ПРАВА 1689 Р. – одна з складових Біблії Англійської конституції. Прийнятий внаслідок “славної революції” 1688 р. Юридично закріпив перемогу противників абсолютизму й верховенство парламенту в системі державних органів, сприяв розвитку конституційної монархії. Білль скасував право короля призупиняти дію законів без згоди парламенту, робити з них вилучення, вводити та збирати податки, утримувати постійне військо в мирний час. Армія ставала найманою, її чисельність встановлювалася парламентом, а витрати на утримання війська визначалися палатою общин. Проголошувалися свобода виборів до парламенту, його регулярне скликання, свобода слова, міркувань та актів у парламенті. Будь-які обмеження могли бути запроваджені самим парламентом але не іншим органом. Заборонялися надмірні податки та штрафи, жорстокі та незвичні покарання, конфіскація майна особи до її засудження. Визначався порядок формування суду присяжних. Справи щодо державної зради повинні були розбиратися тільки судом присяжних. Білль послугував зразком для Білля про права штату Віргінія 1776 р., перших 10 поправок до Конституції США (див. Білль про права 1789 – 1791 рр.).

АКТ ПРО ПЕРСТОЛОНАСТУПНИЦТВО 1701 Р. – один з основних законів неписаної конституції Англії. Визначав порядок престолонаступництва у Великій Британії. А.п.п. також закріплював обмеження королівської влади на користь парламенту. Встановлювався принцип контрасигнатури, згідно з яким акти видані королем вважалися дійсними тільки в тому випадку, якщо вони були підписані відповідним міністром. А.п.п. закріплював принцип незмінності судій (мали право працювати не за бажанням короля, а доти, доки “поводять себе добре”). Звільнити суддю з посади міг тільки парламент. Тобто відбулося відокремлення судової влади від виконавчої. Король не мав права без згоди парламенту виїздити за межі Великої Британії. Йому заборонялося підтримувати зв’язки з Папою Римським. Король втрачав право помилування своїх міністрів, засуджених парламентом у порядку імпічменту. Особа, що народилася за межами країни не мала право займати відповідальні посади в державному апараті, Таємній раді, бути депутатом парламенту.

СЛАВНА РЕВОЛЮЦІЯ – державний переворот в Англії у 1688 р. Внаслідок С.р. від влади було усунуто короля Якова ІІ, який проводив політику спрямовану на відновлення абсолютизму, що не задовольняло буржуазію, джентрі, феодальну верхівку та англіканську церкву. Королем було оголошено Нідерландського принца Вільгельма Оранського, який був змушений прийняти вимоги щодо обмеження влади монарха. С.р. була важливим кроком до встановлення в Англії конституційної монархії.

37. Декларація незалежності 1776 р. та перші конституції американських штатів. ДЕКЛАРАЦІЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ 1776 p. - акт, прийнятий під час війни північноамериканських колоній Англії за незалежність Другим континентальним конгресом 4 липня 1776 р. Автором проекту Д.н. був відомий американський суспільний діяч, третій президент США Т. Джефферсон (1743 1826 pp.). В Д.н. були сформульовані політичні та юридичні принципи боротьби колоній за незалежність. Вона декларувала розрив політичних зв’язків між колоніями та метрополією й проголосила колонії незалежними державами. В Д.н. сформульовано принцип "природних та невід'ємних прав людини" та принцип "народного суверенітету" (право людини на життя, рівність, свободу і щастя, а також право народу визначати новий політичний лад і чинити спротив гнобленню), перераховувалися численні зловживання та насильства корони в колоніях, проголошувалося, що "... ці сполучені колонії є і по праву по­винні бути вільними та незалежними штатами, що вони звільняються від будь-якої залежності щодо британської корони та що всі політичні зв'язки між ними та Британською державою повинні бути розірваними, що як вільні та незалежні штати вони мають право оголошувати війну. укладати мирні договори, вступати до союзів, вести торгівлю, чинити будь-які дії і все те, що має право робити незалежна держава. Д.н. по­слугувала юридичним підґрунтям для створення після завершення війни 13 суверенних держав на Атлантичному узбережжі Північної Америки. Д.н. був першим в історії державно-правовим документом, в якому фор­мально проголошувався принцип народного суверенітету й визнавалося право народу на революцію. Ідеї Д.н. лягли в основу Конституції США 1787 р.