54. Альтернативні моделі державно-правового розвитку країн у хх ст.

Тема цікава, у першу чергу, тим, що з'ясовує питання: як намагалися розв'язувати свої проблеми держави, так би мовити, другого ешелону. На фоні протистояння двох світових наддержав - СРСР та США - інші державно-правові моделі ніби відступали у тінь. Втім, саме Швеція у 70-80-х роках, тобто у апогеї згаданого протистояння, досягла найвищої у світі якості життя. Маючи відносно несприятливі природно-кліматичні умови, бідні північні ґрунти, ця держава, з її оригінальною державно-правовою моделлю, зуміла випередити визнаних лідерів.

Досвід європейських країн «народної демократії» цікавий уже тим, що за якихось півтора десятиріччя вони зуміли повністю розпрощатися з комуністичною спадщиною і увійти до структур НАТО і Європейського Співтовариства - шлях, який, сподіваємося, Україні ще належить пройти у майбутньому. Проте згадані процеси мали і свою тіньову сторону - значна частина національних багатств та виробничих потужностей цих країн була на пні скуплена іноземним капіталом, що негативно сприймалося і сприймається суспільною думкою згаданих держав.

Комуністичний Китай у 80-х роках минулого століття також став на шлях фактичного демонтажу державно-капіталістичного «соціалізму». Зумівши досягнути високих темпів економічного розвитку, залучивши серйозні зарубіжні капіталовкладення, власті цієї країни, однак, зуміли зберегти національний характер власної економіки, а отже, і економічну самостійність держави.

Можна з упевненістю сказати, що розглянуті у даній темі питання становлять особливий інтерес для українського читача.

Світове змагання двох систем - капіталістичної і соціалістичної, всупереч прогнозам Маркса, завершилося політичним крахом останньої. Однак говорити про те, що все в соціалізмі було неправильним і нелогічним, не доводиться. Тривалий час на Заході популярною була теорія конвергенції, тобто зближення двох соціальних систем - при збереженні переваг кожної системи і подоланні недоліків. Було б цікаво простежити цю конвергенцію в дії - форми і наслідки - на прикладі не флагманів капіталізму і соціалізму (відповідно - США і СРСР), а тих держав, що стояли дещо осторонь.

55. Розвиток трудового законодавства в хх ст.

Трудовое законодательство начало формироваться в наиболее развитых европейских странах только в конце XIX – начале ХХ веков. Как самостоятельная отрасль права оно начинает складываться и развиваться лишь после 1917 года под прямым воздействием организованного рабочего движения, поднявшегося на новую ступень борьбы за свои насущные права.

Черты законодательства по труду:

1.Разновременность возникновения отдельных его институтов

2. Нестабильность (содержание его институтов часто меняется как в сторону расширения так и сужения демократических прав трудящихся)

3.Приведение в жизнь демократических положений во многом зависит от силы профсоюзного или другого массового движения трудящихся.

Трудовое законодательство в основном сосредоточилось на вопросах:

- рабочего времени

- признания профсоюзов

- зарплаты

- охраны труда

- право на забастовку и порядка разрешения трудовых споров

1918-1920 гг.-в большинстве развитых стран приняты законы. ограничивающие рабочее время 8 часами.

В последствии трудящимся удалось добиться введения 40-46 часовой рабочей недели.

Профсоюзы получили легальное признание и право на заключение коллективных договоров: 1018-Германия. 1919-Франция, 1935 – США ( Закон Вагнера)