4. Вертикальне планування міських територій.

Вертикальне планування – це зміна існуючого рельєфу території. Ця зміна пов’язана з роботами по зрізці, підсипці і переміщенню земляних мас. В результаті створюють поверхню, яка відповідає вимогам експлуатації її містом, окремим його районом, мікрорайоном чи об’єктом, тому що земляні роботи в комплексі будівництва займають важливе місто як по об’єму, так і по вартості, через це при вертикальному плануванні намагаються більш раціонально використовувати існуючий рельєф місцевості. Цьому сприяє глибокий аналіз рельєфу на всіх етапах проектування, в том числі, коли розробляють планувальне рішення міста або його району. Методика проектування вертикального планування передбачає поступову розробку рішень і їх деталізацію по мірі виконання всіх інших стадій проекту. На стадії детального планування вертикальне планування має задачу знаходження висотного положення вулично-дорожньої сіті району, з нею пов’язують проектний рельєф території, яка забудовується. Узгоджене рішення забезпечують не тільки в межах окремих вулиць і прилеглих до них кварталів, але і районів, а також територій міста в цілому. Для невеликих міст вертикальне планування розробляють вже в складі генерального плану міста у вигляді схеми, яка визначає вертикальне положення вулиць міста. В проекті забудови, коли проектують вертикальне планування мікрорайону, кварталу або групи будівель використовують матеріали раніше виконаної стадії.

В залежності від характеру об’єкту, що проектується, і розмірів території, яка забудовується, роботи виконують в одну або дві стадії. Одностадійне проектування використовують для нескладних об’єктів и малих ділянок території, яка забудовується, тому в більшості випадків розробку ведуть в два етапи. На першому складають проектне завдання и кошторисний розрахунок; на другому етапі – робочі креслення й більш докладну кошторисну документацію.

10. Вертикальне планування вулиць і доріг.

В залежності від функцій міські, транспортні і пішохідні комунікації розподіляються на декілька категорій: від швидкісних доріг до проїздів.

ДБН 36092. «Містобудування, планування і забудова міських і сільських поселень».92 рік 67 сторінка, сторінка 34 Категорія вулиць і доріг.

Категорії вулиць і доріг	Алгебраїчна різниця ухилів, %	Найменші радіуси вертикальних кривих		Найменші радіуси кривих в плані
		випуклі	вгнуті
Швидкісні дороги	5	10000 м	2000 м	600 м
Магістральні вулиці: загальноміського значення і дороги вантажного руху	7	6000 м	1500 м	400 м
Вулиці и дороги місцевого значення	15	2000 м	500 м	125 м
Магістральні вулиці: районного значення.	10	4000 м	1000 м	250 м

Вертикальне планування вулиць проектують виходячи із нормативних і повздовжніх і поперечних ухилів з врахуванням вимог мінімальних об’ємів земляних робіт. Обмежування значень максимальних повздовжніх уклонів продиктовано вимогами безпеки руху транспорту и пішоходів. Ці ухили на дорогах різних категорій залежать від розрахункових швидкостей руху.

Категорії міських вулиць і доріг	Максимально допустимі повздовжні уклони вулиць і доріг, ‰
Швидкісні дороги	40
Магістральні вулиці и дороги
загальноміського значення	50
районного значення	60
Вулиці і дороги місцевого значення
жилі вулиці	80
дороги промислових і комунально-складських районів	60
пішохідні вулиці і дороги	40
селищні вулиці и проїзди.	70

Нижня межа повздовжніх уклонів, як і поперечні уклони, нормують виходячи із умов організації стоку поверхневих вод. Для асфальту и цементно-бетонних покриттів 0,4%, для інших покриттів 0,5%. Згідно з нормами повздовжні уклони потрібно задавати при мінімально можливому об’ємі земляних робіт в межах червоної лінії, по всій ширині вулиці необхідно враховувати те, який вплив матиме її висотне рішення на об’єми земляних робіт по поперечному профілю.

Типи покриттів міських вулиць і доріг	Минимально допустимые уклоны (поперечных) улиц и дорог,‰
покращенні капітальні (асфальтобетонні і цементобетонні) і полегшені	1,52,5
брущаті мозаїкові мостові. Покриття із збірних бетонних і залізобетонних плит. Покриття вулиць перехідного типу.	23
найбільш прості покриття	2,54

Проїжджу частину вулиць профілюють в поперечному напрямку, використовуючи дві типові схеми: односхилу і двосхилу.

Вибір профілю залежить від категорії і ширини проїзду, рельєфу місцевості. При значній ширині вулиці її профіль проектують по схемі «а» і «б», при нешироких проїздах по схемі «г» і «д». В тісних умовах, при реконструкції забудови проїзди профілюють по схемі в з ухилом 1,5% в сторону лотка, який розміщується по вісі. При значних існуючих поперечних ухилах рельєфу, наприклад при трасуванні, виникає необхідність проектування окремих елементів поперечного профілю вулиці в різних рівнях з сполученням ділянок терас за допомогою откосів або підпірних стінок. Дороги вписують в рельєф так, щоб досягти мінімальної кількості переломів на повздовжньому профілі, тому що на трасі з ломаним профілем зменшується видимість і плавність руху. Переломи пом’якшують за допомогою випуклих і вгнутих кривих, радіус яких приймають в залежності від алгебраїчної різниці ухилів. Величину радіусів ухилів приймають в залежності з нормативами для різних категорій вулиць.