Економічний зміст податків. Роль податків у перерозподілі національного доходу

Податки є необхідною ланкою економічних відносин у суспільстві з моменту виникнення держави. Розвиток і зміна форм державного устрою завжди супроводжується перетворенням податкової системи. У сучасному цивілізованому суспільстві податки - це основна форма доходу держави. Окрім цієї суто фінансової функції податковий механізм використовується для економічного впливу держави на суспільне виробництво, його динаміку і структуру, на розвиток науково - технічного прогресу. Крім того, податкова система покликана реально впливати на зміцнення ринкових відносин. Сприяти розвитку підприємництва, стимулювати виробництво і одночасно служити бар'єром на шляху соціального зубожіння низько оплачуваних верств населення.

Економічна сутність податків характеризується грошовими відносинами, що складаються у держави з юридичними і фізичними особами, які мають специфічне призначення - мобілізацію коштів у розпорядження держави. Податки являють собою сукупність фінансових відносин, пов'язаних з формуванням грошових коштів держави для виконання відповідних функцій. Податки тому і виникли разом з товарним виробництвом і з появою держави.

Також економічна сутність податків полягає у вилученні державою на користь суспільства певної частини валового внутрішнього продукту (ВВП) у вигляді обов'язкового внеску. Загальним джерелом вихідним податкових відрахувань, зборів, мита та інших платежів (національним доходом) незалежно від об'єкта оподаткування є ВВП, який утворює первинні грошові доходи учасників суспільного виробництва і держави: оплата праці працівників, прибуток підприємств і централізований доход держави.

Податки об'єктивно необхідні як основне джерело наповнення бюджетів всіх рівнів. Кошти, отримані від збору податків, беруть участь у фінансуванні державних програм, передбачених законами про бюджет на відповідний рік.

За допомогою податків здійснюється розподіл і перерозподіл ВВП, в тому числі на соціальний захист і забезпечення населення.

Крім того, вони впливають на капітал на всіх стадіях його кругообігу. Якщо при виконанні своєї фіскальної функції податки впливають лише при зміні капіталу з його товарної в грошову форму і навпаки, то система податкового регулювання впливає як і на стадії виробництва, так і на стадії споживання. Це дозволяє державі контролювати масовий попит і пропозиція не тільки товарів, але і капіталів, оскільки дохід є основою попиту населення і кінцевим результатом функціонування капіталу у фазі виробництва.

Вплив податків на економіку відбувається не прямо, а опосередковано. Як інструменти перерозподілу ВВП, вони впливають з деяким запізненням від діючих тенденцій, пропорцій і темпів економічного зростання. Принцип зворотного зв'язку податків може мати свою ефективність тільки за умови своєчасного прийняття відповідних заходів податкового регулювання.

Усі податки класифікуються по двом ознакам:

1. Залежно від порядку стягнення податки підрозділяються на:

1)  прямі - податки, які стягуються безпосередньо із прибутку або майна платника податків ( податок на прибуток, на майно, держмито, прибутковий податок);

2) непрямі - податки, які включаються в ціну товару у вигляді певної надбавки; ці податки оплачують споживачі товарів, і вносяться в бюджет продавцями товарів, які виступають посередниками між державою й фактичними платниками податків.

Непрямі податки підрозділяються на:

а)  податок на додану вартість - це універсальний непрямий податок, він установлюється у відсотках від вартості товару, оплачують усі споживачі продукції;

б)  акцизи - це непрямий податок на окремі товари, установлюється рішенням уряду у вигляді надбавки до ціни товару. Акцизи діють у за Законом РСФСР від 6 грудня 1991 р. на цілий ряд товарів широкого вжитку: спирт етиловий, спиртовмісна й алкогольна продукція, вино, пиво, тютюнові вироби, нафта, бензин автомобільний, легкові автомобілі, а також окремі види мінеральної сировини.

Ставки акцизів по товарах ( за винятком мінеральної сировини) є єдиними. Установлено два види ставок: специфічні (у рублях і копійках за одиницю виміру підакцизних товарів) і адвалорные у відсотках до вартості товару за відпускними цінами без обліку акцизу. Останні ставки діють для двох товарів: ювелірні вироби —15 % і легкові автомобілі - 10 %. Акцизи встановлені на нафту, газ, автомобілі, вино-горілчану, тютюнову продукцію;

в)    фіскальна монополія (стягуються при державній монополії на проведення й реалізацію товару масового споживання - алкогольна, тютюнова продукція і т.д.). Сплачується при одержанні ліцензії, сертифіката на даний вид діяльності;

г)         мито - податки, що стягуються державою із провозимых через границю товарів;

2.       Залежно від рівня органів державного керування, що вирішують питання оподатковування, податки класифікуються на:

Федеральні податки встановлюються законодавчими актами Украиныи стягуються на всій її території. Ставки федеральних податків установлюються Федеральними Зборами України при цьому ставки податків на окремі види природних ресурсі акцизів на окремі види мінеральної сировини й мит установлюються Урядом. Пільги по федеральних податках можуть

установлюватися тільки федеральними законами про податки. Однак органі законодавчої (представницької) влади суб'єктів Украиныи органі місцевого самоврядування можуть уводити додаткові пільги в межах сум податків, зачислюваних у їхні бюджети. Обґрунтування права на податкову пільгу покладає на платника податків.

Податки суб'єктів України(регіональні) установлюються законодавчими актами й стягуються на всій території України. Максимальні ставки цих податків ( крім податку з роздрібних продажів) визначаються федеральними законами, а конкретні ставки - рішеннями законодавчої (представницької) влади суб'єктів.

Місцевими податками й зборами, по визначенню Податкового кодексу, зізнаються податки й збори, установлювані відповідно до податкового законодавства, рішень представницьких органів суб'єктів і нормативними правовими актами представницьких органів місцевого самоврядування й обов'язкові до сплати на всій території відповідних муніципальних утворів.

ПО СПОСОБУ СТЯГНЕННЯ

1)  прямі – це податок, який сплачує одержувач доходу, прибутки, тобто джерело виплати й платник – одна особа;

2)  непрямі – входять у ціну товару, перелічуються в бюджет платником, але належать товаропотребителю, який є джерелом виплати. (ПДВ, акцизи)

ПРЯМІ ПОДАТКИ ПІДРОЗДІЛЯЮТЬ

1)  реальні – податки на майно (податок на майно, транспортний податок, земельний податок);

2)  особисті – податки на дохід або прибуток платника ( податок на прибуток, НДФЛ).

ЗАЛЕЖНО ВІД ФОРМИ

1) натуральні – властиві для ранніх форм оподатковування;

2) грошові.

ЗАЛЕЖНО ВІД СУБ'ЄКТА ОБКЛАДАННЯ 1) податки з юридичних осіб; 2) податки з фізичних осіб; 3) змішані – які сплачують і юридичні й фізичні особи.

ЗАЛЕЖНО ВІД ТЕРИТОРІАЛЬНОГО РІВНЯ 1) федеральні – діють без зміни на всій території; 2) регіональні – на території суб'єкта; 3) місцеві – на територіях районів, міст, селищ і т.д.

Регіональні й місцеві називають ще територіальними. По цих податках існують правові акти на федеральному рівні й на рівні суб'єкта. Суб'єкт миє змінювати елементи податку.

ЗАЛЕЖНО ВІД ВИКОРИСТАННЯ ЯК МЕТОДУ БЮДЖЕТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

1) закріплені податки – це ті, які закріплені як дохідне джерело за певним видом бюджету;

2) регулюючі податки – податки, які передаються з вищого бюджету в нижчестоящі.

ЗАЛЕЖНО ВІД ХАРАКТЕРУ ВИКОРИСТАННЯ

1) податки загального призначення (абстрактні);

2) цільові (спеціальні) – для фінансування конкретних заходів (ЕСН).

РЕГУЛЯРНІ ПОДАТКИ – це податки, які стягуються з певною періодичністю в плині всього часу володіння майна або заняття платником яким-небудь видом діяльності, тобто часу існування об'єкта обкладання.

РАЗОВІ ПОДАТКИ – сплата разових податків пов'язана з певними подіями (наприклад, податок на майно).

Характеристика регіональних податків.

До складу регіональних податків входять: податок на майно організацій, транспортний податок, податок на ігорний бізнес.

Регіональними податками зізнаються ті, які встановлюються Нки законами суб'єктів про податки й обов'язкові до сплати на територіях відповідних суб'єктів. Вони вводяться в дію й припиняють діяти відповідно до Нки законами суб'єктів про податки. Елементи податків, ставки, порядок і строки сплати, пільги можуть мінятися відповідно до законів суб'єктів, інші елементи встановлюються НКРФ. Не можуть установлюватися регіональні податки не передбачені НКРФ.

Місцевими зізнаються податки встановлювані Нки нормативно-правовими актами представницьких органів муніципальних утворів про податки й обов'язкові до сплати на територіях соотвох муніципальних утворів.

До них ставляться: земельний податок і податок на майно физ/осіб.

Місцеві податки вводяться в дію й відміняються на підставі Нки нормативно-правових актів представницьких органів місцевого самоврядування. При цьому місцеві органі мають право міняти податкові ставки, пільги, порядок і строки сплати.

Федеральними зізнаються податки й збори встановлені Нки обов'язкові до сплати на всій території. Вони можуть установлюватися й відмінятися тільки на підставі НКРФ.

До них ставляться:

ПДВ; акцизи; податок на доходи ф/осіб; ЕСН; податок на прибуток організацій; податок на видобуток корисних копалин; водний податок; збори за користування об'єктами тваринного миру й за користування об'єктами водних біологічних ресурсів; державне мит

 агальність оподаткування – кожна особа зобов’язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу;

 рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації – забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

 невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

 презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

 фіскальна достатність – встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;

 соціальна справедливість – установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

 економічність оподаткування – установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;

 нейтральність оподаткування – установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;

 стабільність – зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;

 рівномірність та зручність сплати – установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;

 єдиний підхід до встановлення податків та зборів – визначення на законодавчому рівні усіх обов’язкових елементів податку.

2.Необхідність створення державної податкової служби України, її склад, структура та завдання. Функції органів державної податкової служби.

19.1. Правове регулювання діяльності дпа

Законом України "Про Державну податкову службу в Україні" від 4 грудня 1990 р. визначено структуру, статус Державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності.

Державна податкова служба є центральним органом виконавчої влади і складається з ДПАУ, державних податкових адміністрацій у АРК, областях, містах Києві та Севастополі, державних податкових інспекцій у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), по районах у містах. До складу органів Державної податкової служби входять відповідні спеціальні підрозділи з боротьби з податковими правопорушеннями (податкова міліція).

Органи Державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради АРК і Ради міністрів АРК, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Державна податкова адміністрація України (ДПАУ) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра фінансів.

Завданнями ДПА є:

• здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства;

• правильність обчислення, повнота і вчасність сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів та внесків до державних цільових фондів, установлених законодавством України;

• внесення пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;

• прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

• формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб;

• забезпечення безпеки діяльності працівників органів Державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків;

• інші завдання відповідно до закону.

Державна податкова адміністрація відповідно до покладених на неї завдань:

• розробляє і видає інструктивні та методичні документи про порядок застосування законодавчих актів про податки;

• затверджує форми податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків;

• роз'яснює через засоби масової інформації порядок застосування законодавчих та інших нормативно-правових актів про податки;

• здійснює заходи з добору, розстановки, професійної підготовки та перепідготовки кадрів Державної податкової служби;

• під час здійснення, у межах своєї компетенції, контрольних функцій з'ясовує неправомірність дій підприємств, установ, організацій і громадян, що можуть свідчити про злочинну діяльність або створювати умови для такої діяльності, та передає інформацію відповідним спеціальним органам з боротьби з організованою злочинністю;

• передає правоохоронним органам матеріали за фактами правопорушень, за які передбачено кримінальну відповідальність;

• надає фізичним особам — платникам податків та інших обов'язкових платежів ідентифікаційні номери і надсилає до державної податкової інспекції за місцем проживання фізичної особи або отримання нею доходів чи розміщення об'єкта оподаткування картку з ідентифікаційним номером;

• організовує роботу, спрямовану на створення інформаційної системи автоматизованих робочих місць та інших засобів автоматизації та комп'ютеризації робіт органів Державної податкової служби;

• подає МФУ та Головному управлінню ДКУ звіт про надходження податків, інших платежів;

• вносить пропозиції та розробляє проекти міжнародних договорів стосовно оподаткування, виконує в межах, визначених законодавством, міжнародні договори з питань оподаткування;

• забезпечує виготовлення марок акцизного збору, їх зберігання, продаж та організовує роботу, пов'язану зі здійсненням контролю за наявністю цих марок на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації;

• інформує Президента України та Кабінет Міністрів України про основні показники сплати податків, інших платежів до державного бюджету;

• тощо.

ДПА в районах, районах у містах і містах без районного поділу наділена повноваженнями:

• здійснювати контроль за дотриманням законодавства про податки, інші платежі до бюджетів, внески до державних цільових фондів;

• забезпечувати повний облік платників податків, інших платежів до бюджетів, внесків до державних цільових фондів, правильність обчислення цих платежів і вчасність їх надходження, а також здійснювати реєстрацію фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів;

• контролювати вчасність подання платниками бухгалтерських звітів та балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів до бюджетів, внесків до державних цільових фондів і перевіряти вірогідність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування та обчислення податків, інших платежів до бюджетів, внесків до державних цільових фондів;

• перевіряти законність валютних операцій, дотримання встановленого порядку розрахунків зі споживачами з використанням контрольно-касових апаратів, товарно-касових книг, лімітів готівки в касах та її використання для розрахунків за товари, роботи і послуги;

• забезпечувати застосування та вчасне утримання сум фінансових санкцій, передбачених законодавчими актами Укра-їни, за порушення законодавства про оподаткування, а також утримання адміністративних штрафів за ці порушення, допущені службовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами;

• провадити всебічні перевірки фактів приховування і заниження сум податків, інших платежів до бюджетів та внесків до державних цільових фондів;

• надавати відповіді на запити платника податків із додержанням вимог, установлених Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та іншими законами України;

• тощо.

Державні податкові адміністрації є юридичними особами, мають самостійні кошториси видатків, поточні рахунки в установах банків і печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням. Видатки на утримання державних податкових адміністрацій визначаються КМУ і фінансуються з державного бюджету.

Права органів ДПСУ (ст. 11 Закону України "Про ДПСУ"):

1) здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних із нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі, а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), дотримання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім НБУ та його установ (далі — платники податків);

2) здійснювати контроль за:

• додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) в установленому законом порядку;

• наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів;

3) отримувати від платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів Державної податкової служби, встановлених цим та іншими законами України; перевіряти під час проведення перевірок у фізичних осіб документи, що посвідчують особу;

4) запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (посадова особа платника податків);

5) одержувати безоплатно від платників податків, а також від установ НБУ та комерційних банків у порядку, встановленому Законом України "Про банки і банківську діяльність", довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду — про обсяг та обіг коштів на рахунках, у т. ч. про ненадходження в установлені строки валютної виручки від суб'єктів підприємницької діяльності;

6) отримувати безоплатно необхідні відомості для формування інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб — платників податків та зборів (обов'язкових платежів) від платників податків, а також НБУ та його установ — про суми доходів, виплачених фізичним особам, і утриманих з них податків та зборів (обов'язкових платежів), від органів, уповноважених проводити державну реєстрацію суб'єктів, а також видавати ліцензії на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, — про видачу таких свідоцтв про державну реєстрацію та ліцензій суб'єктам господарської діяльності, від органів внутрішніх справ — про громадян, які прибули на проживання до відповідного населеного пункту чи вибули з нього, від органів реєстрації актів громадянського стану — про громадян, які померли;

7) одержувати безоплатно від митних органів щомісяця звітні дані про ввезення на митну територію України імпортних товарів і справляння при цьому податків та зборів (обов'язкових платежів) та інформацію про експортно-імпортні операції, що здійснюють резиденти і нерезиденти, за формою, погодженою з Державною податковою адміністрацією України, та від органів статистики дані, необхідні для використання їх у проведенні аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій усіх форм власності;

8) вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства, контролювати виконання законних вимог посадових осіб органів Державної податкової служби, а також припинення дій, які перешкоджають здійсненню повноважень посадовими особами органів Державної податкової служби;

9) під час проведення перевірок вилучати у підприємств, установ та організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків та зборів (обов'язкових платежів), а при проведенні арешту активів платника податків на підставі рішення суду — вилучати оригінали первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів зі складенням опису, який скріплюється підписами представника органу Державної податкової служби та платника податків, і залишенням копій таких документів платнику податків. Забороняється вилучення у суб'єктів господарської діяльності документів, що не підтверджують факти порушення закону України про оподаткування;

10) надавати відстрочення та розстрочення податкових зобов'язань, вирішувати питання щодо податкового компромісу, а також приймати рішення про списання безнадійного боргу в порядку, передбаченому законом;

11) застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України;

12) застосовувати до платників податків, які в установлений законом строк не повідомили про відкриття або закриття рахунків у банках, а також до установ банків, що не подали відповідним органам Державної податкової служби в установлений законом строк повідомлень про закриття рахунків платників податків або розпочали здійснення видаткових операцій за рахунком платника податків до отримання повідомлення відповідного органу Державної податкової служби про взяття рахунку на облік в органах Державної податкової служби, фінансові (штрафні) санкції у розмірі 20 НМДГ;

13) за несвоєчасне виконання установами банків та іншими фінансово-кредитними установами рішень суду та доручень платників податків про сплату податків та зборів (обов'язкових платежів) стягувати з установ банків та інших фінансово-кредитних установ пеню за кожний день прострочення (включаючи день сплати) у порядку та розмірах, установлених законами України щодо таких видів платежів;

14) користуватися у службових справах засобами зв'язку, які належать підприємствам, установам та організаціям, з дозволу їх керівників;

15) вимагати від керівників підприємств, установ і організацій, що перевіряються в ході планових та позапланових виїзних перевірок, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та коштів;

16) тощо.

Закон України "Про ДПС" чітко визначає підстави і порядок проведення планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів)

Плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу Державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Вона проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу Державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік* Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу Державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:

1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків закону України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу Державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу Державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу Державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки;

5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу Державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства;

7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків;

8) якщо вищестоящий орган Державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу Державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом Державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу Державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування чи порушено кримінальну справу;

9) платником подано декларацію з від'ємним значенням з ПДВ, яке становить більше 100 тис. грн.

Позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду. Орган Державної податкової служби, який ініціює проведення позапланової виїзної перевірки, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої перевірки та дати її початку і закінчення, склад осіб, які будуть її проводити, документи, які відповідно до ч. 6 цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої перевірки, інформацію про вид і кількість перевірок, проведених органами Державної податкової служби щодо суб'єкта господарської діяльності та наслідки таких перевірок за попередні три роки, а також на вимогу суду — інші відомості. У розгляді питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки мають право брати участь представники суб'єкта господарської діяльності. Повідомлення про місце, дату і час розгляду питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки направляється не пізніше ніж за три робочі дні до дати такого розгляду.

Тривалість планової виїзної перевірки не має перевищувати 20 робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва — 10 робочих днів. Тривалість позапланової виїзної перевірки не має перевищувати 10 робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва — 5 робочих днів.

Подовження строків проведення планової виїзної перевірки можливе на строк не більше 10 робочих днів, а стосовно суб'єктів малого підприємництва — 5 робочих днів. Подовження строків проведення позапланової виїзної перевірки можливе на строк не більше 5 робочих днів, а стосовно суб'єктів малого підприємництва — 2 робочі дні.

Обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені законом, не поширюються на перевірки, які проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

Працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами Державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), які знаходяться в їх провадженні.

Перевірки платників податків органами податкової міліції проводяться у порядку, встановленому Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", Кримінально-процесуальним кодексом, іншими законами України.

Посадові особи органу Державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу Державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дати початку та закінчення перевірки, посади, звання і прізвища посадових осіб органу Державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу Державної податкової служби, скріпленого печаткою органу Державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку і дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або надання їх з порушенням вимог, установлених ч. 1 цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу Державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Проведення перевірок органами Державної податкової служби не має порушувати нормального режиму роботи платників податків.

Рішення, дії або бездіяльність органів Державної податкової служби та їх посадових осіб можуть бути оскаржені в установленому законом порядку.