Контрольні запитання

1 Методологiчнi аспекти визначення складу витрат, якi включають у собiвартiсть продукції.

2 Залежнiсть загальних витрат i собiвартостi одиницi продукції від обсягу виробництва.

3 Об’єктивна необхідність і методика визначення беззбиткового обсягу виробництва.

4 За якими ознаками класифікують витрати, які входять до собівартості продукції?

5 Розкрийте особливості та відмінні риси постійних та змін­них витрат.

6 Охарактеризуйте методи визначення собівартості продукції.

7 Як здійснюється калькуляція собівартості продукції?

Зм7 Ціноутворення в сучасних умовах

План

7.1 Поняття та функції ціни. Фактори ціноутворення

7.2 Види цін

7.3 Механізм формування ціни і умовах вільного ринку

7.4Цінові стратегії підприємства. Вибір методу ціноутворення

7.1 Поняття та функції ціни. Фактори ціноутворення

Ціна — грошовий вираз вартості товару. Вона відображає його споживчу корисність в конкретних ринкових умовах.

Ринкова ціна забезпечує динамічну рівновагу між попитом та пропозицією, між суспільною вартістю товару і її грошовим виразом.

На рівень ціни впливає багато різних факторів: власні витрати на виробництво й реалізацію продукції, ступінь конкуренції, економічна ситуація, місцезнаходження бізнесу та багато інших. Але на практиці підприємці, як правило, враховують чотири основні фактори:

• собівартість продукції;

• наявність унікальних властивостей продукції;

• ціни продуктів-конкурентів і продуктів-замінників;

• можливості отримання достатнього прибутку.

Остаточно ціна встановлюється з урахуванням також і інших важливих для даного бізнесу факторів.

Значний вплив на формування ціни має середовище, в якому живуть спо­живачі.

7.2 Види цін

У практиці роботи підприємств застосовують цілий ряд видів цін. Залежно від сфери економіки усі ціни поділяються на 2 великі групи: виробничі і споживчі.

До виробничих цін належать:

• гуртові ціни, за якими державні, колективні та приватні підприємства розраховуються між собою або з гуртовими посередниками за великі партії товарів. Гуртові ціни поділяються на гуртові ціни підприємства і гуртові ціни промисловості.

• закупівельні ціни, за якими сільськогосподарські виробники (кооперативні, колективні, державні, фермерські, особисті підсобні господарства) продають свою продукцію державним, кооперативним, переробним, торгівельним та іншим фірмам. Закупівельні ціни використовуються також при заготівлі продукції хутрової промисловості, рибальства, вторсировини.

• кошторисні ціни – це ціни та розцінки, які використовуються для визначення розрахункової вартості нового будівництва, реконструкції будівель та споруд, їх розширення та переоснащення.

• тарифи на перевезення всіма видами транспорту та на виробничі послуги.

Споживчі ціни – ціни на товари і послуги, що реалізуються населенню. До них належать роздрібні ціни, за якими населення купує товари у державній, колективній та приватній торгівлі. Різновидами роздрібних цін є ціни на продукцію закладів громадського харчування, тарифи на комунальні, побутові, транспортні, туристичні та інші послуги, ціни на житло.

За способом встановлення ціни поділяються на:

• державні – фіксовані і регульовані (встановлюються державою на продукцію державних підприємств, деякі ресурси, соціально значимі товари);

• договірні — встановлюються за домовленістю між вироб­ником (продавцем) і споживачем (покупцем) продукції і можуть змінюватися за взаємною згодою сторін;

• вільні (формуються підприємством-виробником (виконавцем робіт, послуг) самостійно або на договірній основі із врахуванням попиту і пропозиції на ринку товарів;

• ввізні (встановлюються на імпортні підакцизні товари, що оподатковуються ПДВ і підлягають обкладанню ввізним митом; основою розрахунків таких цін є митна вартість товарів, виражена в національній валюті).

Важливу роль у вирішенні завдань науково-технічного прогресу відіграють лімітні (встановлюються на початкових етапах створення (проектування) нової продукції і відображають гранично допустимий рівень її ціни).

Ціни “франко” – це гуртові ціни, які встановлюються із врахуванням передбаченого контрактом порядку відшкодування транспортних витрат на доставку товарів покупцеві. Найбільш поширеними є ціни:

а) франко – вагон – станція відправлення (включає витрати на доставку продукції з підприємства до станції відправлення, а також вантажні роботи);

б) франко – вагон – станція призначення (включає всі витрати, пов’язані із доставкою продукції до місця знаходження споживача);

в)франко – кордон (використовується у зовнішньоекономічних угодах і, крім транспортних витрат з доставки товару до відповідного кордону, включає витрати на його страхування і митні витрати.