Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Готовий конспект ПЗ (методичка)-A4.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
17.09.2019
Размер:
2.2 Mб
Скачать

4.3 Показники ефективності використання оборотних засобів на автотранспортному підприємстві

Основною характеристикою ефективності використання оборотних засобів є швидкість їх обертання, або, інакше кажучи, оборотність.

Для оцінки ефективності використання оборотних засобів застосовують такі показники оборотності.

  1. Коефіцієнт оборотності (Коб) - характеризує кількість оборотів оборотних засобів за певний період, як правило, за рік. Обчислюється за формулою:

Коб=Qр/Sноз , разів. (4.13)

де Qр – обсяг реалізації продукції у вартісних одиницях

Sноз – середньорічний залишок нормованих оборотних засобів.

  1. Коефіцієнт завантаження (закріплення) (Кзав) є величиною, оберненою до коефіцієнта оборотності. Він показує, скільки оборотних засобів припадає на одну грошову одиницю реалізованої продукції:

Кзав=1/Коб, (4.14)

Кзав=Sноз/Qр. (4.15)

3 Тривалість обороту (То) - характеризує тривалість одного обороту оборотних засобів підприємства в днях і обчислюється за формулою:

То=Т/Коб, (4.16)

де Т – кількість календарних днів протягом року.

4 Рентабельність оборотних засобів (Rо.з) - характеризує ефективність використання підприємством оборотних засобів і показує, скільки прибутку припадає на 1 грн. коштів, спрямованих на формування оборотних засобів:

Rоз= (По.д/Sоз)*100, % , (4.17)

де По.д – прибуток підприємства від операційної діяльності за підсумками роботи за рік, грн.;

Sоз середньорічна вартість оборотних засобів підприємства, грн..

Ефективне використання оборотних коштів є важливим завданням підприємства і повинно забезпечуватись прискоренням їх оборотності на всіх стадіях кругообігу.

Контрольні запитання

1 Елементний склад оборотних коштiв підприємства (організацій).

2 Наукова обгpунтованiсть подiлу оборотних коштiв на нормовані й ненормовані.

3 Методи нормування оборотних коштiв підприємства (організацій).

4 Визначення нормативiв оборотних коштiв для окремих їхніх структурних елементiв.

5 Сутнiсть i методика визначення коефiцiєнта зростання витрат (собiвартостi незавершеного виробництва).

6 Основні показники для оцiнки ефективностi використання оборотних коштiв.

7 Способи підвищення ефективностi використання оборотних коштiв на підприємствах рiзних галузей народного господарства України.

Зм5 Трудові ресурси. Продуктивність праці, мотивація та оплата праці

План

5.1 Поняття, класифікація та структура персоналу.

5.2 Продуктивність праці персоналу: сутність, методи визначення та чинники зростання.

5.3 Мотивація трудової діяльності

5.3.1 Суть мотивації праці на підприємстві

5.3.2 Організація оплати праці на підприємстві. Структура заробітної плати

5.3.3 Застосовувані форми та системи оплати праці

5.1 Поняття, класифікація та структура персоналу

Персонал підприємства — це сукупність постійних працівників, які отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичної діяльності.

Всі працівники підприємства залежно від ступеня їх участі у виробничій діяльності діляться на промислово-виробничий і непромисловий персонал.

До промислово-виробничого персоналу (ПВП) належать працівники основних і допоміжних цехів, відділів, служб, науково-дослідних відділів та інститутів (НДІ), проектно-конструкторсько-технологічних відділів і інститутів (ПКТІ), тобто ті, хто безпосередньо пов'язаний з виробничою діяльністю підприємства.

До складу непромислового персоналу входять працівники підрозділів, що не пов'язані з основною виробничою діяльністю підприємства: житлово-комунального господарства, (дитячі, культурно-побутові, медичні, підсобні, сільськогосподарські підрозділи тощо).

ПВП поділяється на такі категорії: ІТП (інженерно-технічні працівники); робітники; службовці; МОП (молодший обслуговуючий персонал); учні і охорона.

Найбільш чисельною категорією працівників, які беруть участь у виробничому процесі, є робітники. Вони поділяються на виробничих (основних), які безпосередньо ви­готовляють продукцію, і допоміжних, які займаються виробництвом про­дукції допоміжного призначення (інструмент, тара, інше), а також обслу­говують технологічний процес (налагоджувальники, ремонтники, комірники, контролери, транспортні робітники та ін.).

До ІТП належать особи, які виконують на підприємствах дослідницькі, проектні роботи, здійснюють організаційне, технічне, економічне керівництво і управління.

До службовців відносяться працівники, які зайняті діловодством, бухгалтерським обліком, постачанням, збутом, і т. д.

МОП — це працівники, що зайняті технічним забезпеченням процесу управління (кур'єри) а також побутовим обслуговуванням всіх працюючих (гардеробники, технічки, ліфтери та інші).

Охорона — включає працівників сторожової і пожежної служби підприємства.

Залежно від характеру праці кадри поділяють за професіями і спеціальностями.

Професія — це широкий і місткий вид трудової діяльності, що передбачає потребу певної сукупності теоретичних знань та практичного вміння, трудових навиків, яких набувають внаслідок спеціальної освіти і виконавчого досвіду (токар, слюсар, бухгалтер тощо).

Спеціальність — це один із декількох видів трудової діяльності в рам­ках певної професії, що вимагає специфічних (вузьких) знань та практич­ного досвіду з конкретного виду роботи

Якісний ступінь професійної підготовки працівника тієї чи іншої професії чи виду праці визначається його кваліфікацією. Кваліфікація робітників вимірюється розрядами, які їм присвоюються залежно від досягнутого рівня виконавських можливостей і вміння.

Залежно від рівня підготовленості ІТП і службовців призна­чають на керівні посади за штатним розписом. Безпосередньо інженери-спеціалісти поділяються на три категорії: перша — найвища, техніки—на дві.