МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДВНЗ «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ.В.ГЕТЬМАНА»

Доповідь на тему

«Витрати підприємства на заходи щодо поліпшення умов та охорони праці: визначення, класифікація, ефективність»

Виконала:

студентка

юридичного факультету

денної форми навчання

спец. 6402

8 групи, 3курсу

Литвин Христина

КИЇВ-2012

Витрати підприємства на заходи щодо поліпшення умов та охорони праці: визначення, класифікація, ефективність

Перш ніж розпочати більш детальніше розглядати дану нашу тему, нам потрібно розібрати що ж собою являє охорона праці.

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Ми бачимо, що охорона праці це певна система заходів та засобів, які спрямовані на збереження здоров’ я і працездатність людини. Для того щоб ці заходи щодо поліпшення умов та охорони праці, повинно буди фінансування, тобто певні витрати підприємства. Отже тема нашого дослідження саме полягає в розгляді цих самих витрат, їх визначення, класифікація та ефективність.

На підприємствах можливе створення фондів охорони праці. Дані фонди можуть також створюватись Кабінетом Міністрів України або органами місцевого самоврядування. Якщо на підприємстві кошти створений фонд, то його кошти використовуються тільки на виконання заходів, що забезпечують доведення умов і безпеки праці до встановлених вимог.

Взагалі можна виділити 5 груп механізму витрат підприємств на заходи щодо поліпшення умов та охорони праці:

• витрати, пов'язані з відшкодуванням потерпілим втрат внаслідок травм і професійних захворювань. До них ми можемо віднести як одноразову допомогу (включаючи членів сімей і утриманців загиблих), відшкодування витрат лікувальним закладам, санаторно-курортне обслуговування, протезування, витрати на соціальну допомогу інвалідам, тощо.

• витрати на компенсацію за роботу в несприятливих умовах, що не відповідають санітарним нормам (пільги за важкі і шкідливі умови). До них ми відносимо додаткові відпустки, скорочений робочий день, лікувально-профілактичне харчування, одержання молока або інших рівноцінних продуктів, підвищені тарифні ставки, доплати за умови та інтенсивність праці, пенсії на пільгових умовах.

• витрати на попередження та профілактику травматизму і професійних захворювань. Охоплюють витрати на заходи щодо охорони праці за рахунок джерел фінансування, регламентовані нормативними актами держави; витрати на заходи з охорони праці за колективними договорами.

• витрати на ліквідацію наслідків аварій та нещасних випадків. Сюди ми відносимо вартість зіпсованого устаткування, інструментів, зруйнованих будівель, споруд; витрати на врятування потерпілих; розслідування нещасних випадків; виплати заробітної плати і доплати за час простою; вартість ремонту частково зіпсованого обладнання, машин та механізмів, будівель і споруд; вартість підготовки чи перепідготовки працівників замість вибулих унаслідок загибелі або інвалідності.

• витрати на штрафи та інші відшкодування. До даної групи відносяться штрафи, виплачені за наявність нещасних випадків та приховування від обліку потерпілих; штрафи на підприємства, установи та організації за недотримання нормативних вимог щодо безпеки праці; штрафи на працівника за порушення вимог законодавства й інших нормативних актів з охорони праці; компенсації за час вимушеного простою через небезпечність виконання робіт і припинення робіт органами державного нагляду за охороною праці, тощо.

Витрати підприємства на заходи з охорони праці можна також розподілити на:

• Доцільні витрати.

• Частково доцільні витрати, які включають видатки за пільгами і компенсаціями за несприятливі умови;

• Недоцільні витрати, що зумовлюють підвищення собівартості продукції, зниження її обсягу тощо.

Взагалі поліпшення умов праці потребує:

1. Капітальних вкладень

2. Поточних витрат.

До капітальних відносяться одноразові та постійні витрати спрямовані на створення чи оновлення основних фондів працеохоронного призначення, вдосконалення техніки і технології з метою поліпшення умов та охорони праці.

До поточних (експлуатаційні) відносимо витрати на утримання й обслуговування обладнання, що має працеохоронне призначення.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про охорону праці» фінансування охорони праці здійснюється його власником. Працівник не несе ніяких витрат на заходи щодо охорони праці. Аналізуючи дану тему ми бачимо, що основні витрати на підприємствах припадають не на створення саме безпечної техніки або на попередження виробничого травматизму і захворюваності, що майже кожен день відбуваються на підприємствах, а на пільги та компенсації , які пов’язані з небезпечними і шкідливими умовами праці.

Аналізуючи вище сказане ми бачимо, що чинна система пільг, яка існує на сьогодні не спонукає керівників підприємств саме поліпшувати умови праці, провести певні заходи, ліквідувати певні застарілі прилади та інше, що може призвести до негативних наслідків. Через це дане підприємство може зазнати певних збитків.