Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Новые_билеты_РПС.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
17.09.2019
Размер:
1.11 Mб
Скачать

3.Столичний економічний район.

Київська область утворена 27 лютого 1932 року. Розташована вона в північній центральній частині України в басейні середньої течії Дніпра. На сході межує з Чернігівською, Полтавською областями, на південному сході та півдні — з Черкаською, на південному заході — з Вінницькою, на заході — з Житомирською областями, на півночі з Гомельською областю Республіки Білорусь. За територією Київська область посідає восьме місце серед областей України (28,1 тис. км2), що становить 4,6% всієї території держави. Кількість наявного насе­лення області в 2000 році становила 1810,5 тисяч або 3,7% всього населення України. Щільність населення складає 65 осіб/км2, що дещо менше середнього значення в Україні.

Область складається з 25 адміністративних районів, 25 міст, у тому числі 11 обласного підпорядкування, 29 селищ міського типу і 1194 сільських населених пунктів. Обласний центр - - місто Київ. Область входить до Центрального еко­номічного району.

Історично вигідне економіко-географічне положення об­ласті та безперечно вирішальний вплив столиці України м. Києва сприяли швидкому економічному розвитку регіону. Область сфор-

мувалась навколо столиці України м. Києва - - одного з най­більших промислових, адміністративних, наукових та культурних центрів країни, що й визначило її перевагу в транспортно-гео­графічному положенні, оскільки до Києва сходяться магістралі всіх видів транспорту (залізниці, автомагістралі, авіалінії), які зв'язують область з усіма частинами України та іншими державами.

Північна частина області лежить в межах Полісся (зони мішаних лісів), а центральна та південна — в межах лісостепу. її ґрунтові та агро-кліматичні умови сприятливі для розвитку сільського господарства.

Місце регіону в загальнодержавному територіальному поділі праці визначають його провідні галузі господарства — ма­шинобудування, електроенергетика, легка промисловість, хіміч­на і нафтохімічна, харчова промисловість та агропромисловий комплекс.

Крім цього, в області отримали розвиток деякі галузі лісо­вої, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості, про­мисловість будівельних матеріалів, борошномельно-круп'яна і комбікормова промисловість. Основні економічні показники со­ціально-економічного розвитку Київської області наведені в табл. 1.

Кризова економічна ситуація в Україні позначилася на всіх сферах економічної діяльності області, спричинивши спад пе­реважної більшості основних економічних показників.

Білет № 30

1. Природно- ресурсний потенціал території, його структура і продуктивність.

Природно-ресурсний потенціал — важливий фактор розміщення продуктивних сил, який включає природні ресурси і природні умови. Відповідно до найбільш по­ширеного трактування під природними ресурсами ро­зуміють тіла й сили природи, які за певного рівня роз­витку продуктивних сил можуть бути використані для задоволення потреб людського суспільства. До основних характеристик природ­но-ресурсного потенціалу відносять: географічне поло­ження, кліматичні умови, особливості рельєфу та роз­міщення ресурсного потенціалу.

Розрізняють компонентну, функціональну, територі­альну і організаційну структури природно-ресурсного потенціалу Компонентна структура ха­рактеризує внутрішньо- та міжвидові співвідношення природних ресурсів (земельних, водних, лісових тощо); територіальна — різні форми просторової дислокації природно-ресурсних комплексів; організаційна — мож­ливості відтворення та ефективної експлуатації при­родних ресурсів. Функціональна структура природно-ресурсного потенціалу відображає вплив природних ресурсів на формування спеціалізації територій та певних господарських комплексів.

Природно-ресурсний потенціал є багатокомпонентним. Виді­ляють такі його складові: мінеральні, земельні, водні, лісові, біо­логічні, рекреаційні, кліматичні та космічні ресурси. За ознакою вичерпності природних ресурсів, яку нерідко називають екологіч­ною класифікацією, вони поділяються на групи: невичерпні, до яких належать сонячна радіація, енергія води, вітру тощо; вичерп­ні відновлювані: ґрунтовий покрив, водні ресурси, лікувальні грязі, рослинне паливо тощо; вичерпні невідновлювані: міне­ральна сировина, природні будівельні матеріали.

В основі економічної класифікації природних ресурсів лежить їх поділ на ресурси виробничого й невиробничого, промислового й сільськогосподарського, галузевого й міжгалузевого, одноцільового та багатоцільового призначення.