
- •Практичне застосування і економічна ефективність раціонального розміщення продуктивних сил.
- •Методи оцінки ефективності галузевого
- •3. Характеристика розміщення продуктивних сил Донецького економічного району
- •Значення аналізу сучасного розміщення продуктивних сил в умовах переходу до ринкової економіки
- •1. Методи аналізу продуктивних сил.
- •Характеристика розміщення продуктивних сил Донецького економічного району (характеристика господарства).
- •1.Принципи і чинники розміщення продуктивних сил.
- •3.Характеристика розміщення продуктивних сил Придніпровського економічного району.
- •1.Природні ресурси, їхні види і стисла характеристика.
- •2.Електроенергетика.
- •3. Характеристика розміщення продуктивних сил Північно-Східного економічного
- •1. Природно-ресурсний потенціал території ,його структура і продуктивність.
- •Чорна металургія
- •3.Характеристика розміщення продуктивних сил Столичного економічного району.
- •1.Використання та охорона природних ресурсів.
- •2.Кольорова металургія.
- •3.Північно-Східний економічний район ( населення і трудові ресурси).
- •Особливості розміщення корисних копалин України.
- •Хімічна промисловість
- •.Північно-Східний економічний район ( населення і трудові ресурси)
- •1. Ресурси рудних корисних копалин.
- •2. Будівничий комплекс
- •3. Характеристика розміщення продуктивних сил Північно-Східного економічного району. (господарства)
- •1.Ресурси паливних корисних копалин.
- •2.Загальна характеристика машинно-будівельного комплексу.
- •3. Чорноморський економічний район ( природні ресурси).
- •1.Характеристика водних ресурсів.
- •2.Механізм реалізації державної регіональної економічної політики.
- •1.Принципи і чинники розміщення продуктивних сил.
- •2.Сутність та принципи сталого еколого-економічного розвитку України.
- •3.Причорноморський економічний район (населення,трудові ресурси)
- •1.Кліматичні ресурси
- •2.Завдаання державної регіональної політики в економічній сфері, соціальні та економічній.
- •3.Характеристика Карпатського економічного району.
- •1.Земельні ресурси.
- •2.Екологічне обґрунтування розміщення продуктивних сил.
- •3. Розміщення продуктивних сил Причорноморського економічного району (характеристика господарства).
- •1. Біологічні ресурси
- •2.Загальна характеристика агро-промислового комплексу.
- •3. Карпатський економічний район.
- •1. Характеристика трудових ресурсів.
- •2 .Рослинництво.
- •3. Подільський економічний район ( природні ресурси).
- •1.Міграції населення, їх види і значення для економіки України
- •2.Тваринництво.
- •3.Північно-Східний економічний район (природні ресурси).
- •1.Зовнішньоекономічна діяльність України.
- •2.Загальна характеристика транспортних комунікацій.
- •3.Донецький економічний район ( природні ресурси)
- •1.Основні напрями і принципи реалізації політики регіонального розвитку в Україні.
- •2.Загальна характеристика господарства України
- •3.Донецький економічний район ( природні ресурси)
- •1.Основні принципи формування економічних районів.
- •2.Лісопромисловий комплекс
- •3.Центральний економічний район.
- •1.Форми зовнішнього економічної діяльності.
- •2.Завдання регіонального природокористування. Основні зони екологічної кризи в Україні.
- •3.Характеристика розміщення продуктивних сил Подільського економічного району.
- •1.Економіка України в системі міжнародних відносин
- •2.Показники оцінки регіонально-територіальних екологічних проблем.
- •3.Північно- Східний економічний район.
- •1.Економічні взязки України з іншими державами.
- •2.Економічний механізм регулювання ризику в екологічній безпеці.
- •3.Центральний економічний район.
- •1.Основні напрямки ефективної зовнішньоекономічної політики України.
- •2.Значення територіальної організації господарства.
- •3.Подільський економічний район(характеристика господарства)
- •1.Основні форми територіальної організації господарства України.
- •2.Територіально-регіональні екологічні проблеми.Та їхня оцінка.
- •3.Північно-Східний економічний район.
- •Значення аналізу сучасного розміщення продуктивних сил в умовах переходу до ринкової економіки.
- •2.Принципи використання і роль природних ресурсів у суспільному розвитку.
- •3.Придніпровський економічний район.
- •1.Принципии і чинники розміщення продуктивних сил.
- •2.Екологічний моніторинг і якість природного середовища
- •3.Донецький економічний район.
- •1.Структура, ефективність роботи і ресурси паливно-енергетичного комплексу
- •2. Чорна металургія . Стан,проблеми та перспективи розвитку.
- •3.Донецький економічний район.
- •Методи аналізу розміщення продуктивних сил.
- •.Державна регіональна економічна політика.
- •3.Столичний економічний район.
- •1. Природно- ресурсний потенціал території, його структура і продуктивність.
- •2. Напрями державної регіональної економічної політики .
- •3 .Придніпровський економічний район. (характеристика господарства району )
1.Форми зовнішнього економічної діяльності.
Необхідність докорінної технічної і технологічної модернізації промислового виробництва, сільського господарства та інших галузей господарського комплексу України, його переорієнтації на вищі світові стандарти з метою забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної продукції вимагає максимально ефективного використання наявних науково-технічного та економічного потенціалів країни, широкого розвитку міжнародної кооперації в галузі науки, освіти та виробництва. Продуктивні сили України характеризуються досить великими потенційними можливостями, однак на їх сучасний стан значною мірою впливають наслідки соціально-економічної кризи.
У сучасних умовах міжнародне співробітництво України відбувається в таких основних формах:
• міжнародна торгівля послугами;
• науково-технічне співробітництво;
• взаємовигідна міжнародна торгівля товарами (зовнішня торгівля);
• надання кредитів і позик, у тому числі і безвідплатних;
• створення спільних підприємств;
• обмін робочою силою;
• спеціалізація і кооперування виробництва;
• торгівля технологіями, або спеціалізація на виробництві комплектувального обладнання;
• спільна участь зацікавлених країн у розробці природних ресурсів;
• іноземні інвестиції як найважливіша форма стимулювання розвитку економіки країни;
• бартерний обмін товарами;
• міжнародний туризм;
• культурні зв'язки між країнами світу^Д Взаємовигідна міжнародна торгівля товарами та послугами,
як і раніше, посідає провідне місце в складній системі міжнародних економічних зв'язках, оскільки вона, по суті, відтворює всі види міжнародного поділу праці і об'єднує всі країни в єдину господарську цілісність на сучасному світовому ринку товарів. Для неї властиві передусім дві найхарактерніші риси: перевага пропозиції товарів над існуючим попитом і жорстка конкурентна боротьба між його учасниками.
2.Завдання регіонального природокористування. Основні зони екологічної кризи в Україні.
Природокористування включає об'єктивно зумовлений процес залучення людиною природних ресурсів до виробничої і невиробничої діяльності, їх відтворення та охорону.
Природокористування - сукупність впливів людини на географічну оболонку Землі, що розглядається в комплексі . Термін «природокористування» вживається, як мінімум, у п'яти основних значеннях:
1) людська діяльність щодо використання сил і ресурсів природи з метою виробництва матеріальних благ і різних послуг, тобто як всезагальний процес праці. В (такому розумінні природокористування рівнозначне поняттю «суспільне виробництво», а з урахуванням невиробничої сфери людської діяльності – навіть ширше за нього;
2) раціональне використання ресурсів і умов природного середовища, їх відтворення та охорона;
3) безпосереднє освоєння, експлуатація, відтворення та охорона природних ресурсів і умов конкретної території (району, окремої країни, групи країн, всього світу);
4) освоєння та експлуатація окремих видів природних ресурсів у локальному, регіональному і глобальному масштабах. У такому розумінні термін «природокористування» залежно від виду споживання природного ресурсу часто замінюється галузевими синонімами, без сумніву, вужчими за обсягом — водокористування, лісокористування, землекористування тощо;
5) синтетична прикладна наука, що розробляє загальні принципи будь-якої діяльності, пов'язаної з користуванням природою.
Така диференціація досить відносна. В кожному окремому випадку вивчається один і той же об'єкт — процес використання людиною сил і ресурсів природи, але з різних боків і на різних рівнях галузевої, міжгалузевої і територіальної спільності. Класифікація основних видів природокористування можлива з позицій тісно взаємопов'язаних галузевого, компонентного, функціонального (комплексного) підходів.
З галузевої системи народного господарства виділяють галузі природоспоживання (теплоенергетику, видобуток мінеральної сировини, лісоексплуатацію, металургію, вугленафтогазопереробку тощо), природокористування у вужчому розумінні (землеробство, тваринництво, гідро-, вітро-, геліоенергетику, транспорт, будівництво) і природовідтворення (рекультивацію і меліорацію земель, очищення та утилізацію відходів, регулювання стоків, перекидання вод, створення заповідників тощо). За вищого ступеня узагальнення ці види можна об'єднати в поняття виробничого (промислового і сільськогосподарського) і невиробничого природокористування.
Функціональний підхід (комплексний) до класифікації природокористування передбачає виділення п'яти основних блоків найважливіших напрямів природокористування: ресурсоспоживання, конструктивного перетворення, відтворення природних ресурсів, охорони природних ресурсів, управління і моніторингу.
Компонентна класифікація видів природокористування базується на спільному використанні деякими галузями виробництва одного компонента природного середовища (наприклад, води, повітря, грунту, лісу тощо), тобто на міжгалузевому споживанні природного ресурсу в рамках певної території. Основні види природокористування в цьому випадку відповідають головним структурним компонентам природного комплексу — водо-, лісо- і землекористуванню, використанню атмосфери, надр, тваринного світу.
Принцип єдності охорони природи та її раціонального використання — основний принцип у взаємовідносинах суспільства з природою. При цьому саме поняття охорони природи набуває ширшого змісту. В такому аспекті охорона природи є необхідною умовою використання її ресурсів і служить підтриманню динамічної рівноваги між використанням природних ресурсів, з одного боку, і від-творювальними можливостями природи — з другого, що особливо важливо за високої технічної оснащеності сучасного виробництва.
Одне з центральних місць у регулюванні відносин з приводу охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів відводиться науково обгрунтованому поєднанню територіального і галузевого управління природоохоронною роботою. Підприємства, що залучають у господарський оборот природні ресурси, належать, з одного боку, до тієї чи іншої галузі народного господарства, а з другого — є ланками територіально-виробничих комплексів. Тому виникає необхідність правильного поєднання інтересів багатьох міністерств, відомств і місцевих територіальних органів, які повинні доповнювати одне одного, утворюючи єдину систему управління. Наприклад, при відведенні земель під промислове, транспортне чи житлове будівництво слід виходити не лише з локальних інтересів відомчого характеру, а й враховувати, що відчуження земель, особливо орних, призводить до скорочення площі сільськогосподарських угідь, знижує родючість грунту, зменшує валову продукцію сільського господарства та ін.