Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
цив.ЗЧ.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
17.09.2019
Размер:
539.65 Кб
Скачать

12. Поняття та ознаки юридичної особи. Характеристика основної теорії юридичної особи?

Юридичні особи є одним із видів суб'єктів цивільного права. Поняття юридичної особи у новому ЦК України визначає ст. 80, відповідно до якої юридичною особою є організація, створена і за­реєстрована у встановленому законом порядку, наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю, яка може бути позивачем і відповіда­чем у суді.

Виділяють такі ознаки юридичної особи, що є невід'ємними і су­купними її властивостями:

1. Організаційна єдність характеризується наявністю стійких взаємозв'язків між членами (учасниками, акціонерами) юридичної особи, внутрішньою структурою і функціональною диференціацією. Завдяки цьому воля окремих членів юридичної особи трансформу­ється в єдину волю юридичної особи. Так, акціонери акціонерного товариства, незалежно від їх кількості, мають право приймати

рішення на загальних зборах товариства, де воля кожного акціоне­ра перетворюється на єдине волевиявлення юридичної особи.

2. Реєстрація відповідно до вимог чинного законодавства, що по­ лягає у легалізації того чи іншого виду юридичної особи з боку дер­жавних органів, які здійснюють державну реєстрацію. Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому зако­ном, і дані державної реєстрації включаються до єдиного державно­го реєстру, відкритого для загального ознайомлення. Тільки з мо­менту державної реєстрації організація набуває статусу юридичної особи і може бути суб'єктом цивільних та інших відносин.

3. Наділення цивільною правоздатністю і дієздатністю. Юри­дична особа здатна мати такі самі цивільні права та обов'язки (ци­вільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (наприклад, право на приватне життя).

  1. Наявність можливості виступати позивачем і відповідачем у суді надає право захищати свої права та відповідати за взяті на себе зобов'язання. Відповідно до ч. 2 ст. 102 ЦПК України сторона­ми у цивільному процесі, крім громадян, можуть бути державні підприємства, установи, організації, кооперативні організації, їх об'єднання, інші громадські організації, що мають права юридич­ної особи.

  2. Майнова відокремленість юридичної особи є матеріальною базою діяльності юридичної особи. Ступінь майнової відокремле­ності у різних юридичних осіб неоднаковий. Так, господарські това­риства є власниками свого майна. Відповідно до ст. 73 ГК України майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності, але закріплене за такими підприємствами на праві госпо­дарського відання чи оперативного управління.

  3. Принцип самостійної цивільно-правової відповідальності юри­дичної особи полягає у тому, що організація обов'язково повинна не­сти самостійну майнову відповідальність за своїми зобов'язаннями у межах закріпленого за нею майна, якщо інше не встановлено законом.

  4. Участь у цивільному обігу від власного імені. Для індивідуа­лізації юридичної особи вона повинна мати своє найменування, яке містить вказівку на її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності.

На сьогодні не існує усталеної точки зору щодо виникнення та поняття юридичної осо­би. Головне питання, яке є дискусійним уже майже 150 років, поля­гає у тому, хто є носієм властивостей юридичної особистості. У зв'язку з цим можна виділити декілька теорій, що вже дістали певний розгляд у гл. 4 «Порівняльне цивільне право зарубіжних країн». У даній главі, спеціально присвяченій юридичній особі, вони розглядаються детальніше.

  1. «Теорія фікції» (Савін'ї) полягає у тому, що волею може воло­діти лише людина, тому юридична особа існує тільки як абстрактне поняття, втілене законодавцем у суб'єкт права1.

  2. «Теорія персоніфікованої цілі» (Бринца та Беккера), заперечу­ючи існування реального суб'єкта — юридичної особи, визначає, що остання має за мету управління майном, тобто сама юридична особа виступає як персоніфікована ціль2.

  3. «Органічна теорія» (Гірке) визнає реальне існування юридич­ної особи, причому прихильники цієї теорії ототожнюють юридич­ну особу з людською особистістю, розуміючи її як певну союзну особистість, соціальний організм, відмінний від суми осіб, які бе­руть участь у союзі.

  4. «Реалістична теорія» (Саллейля), визначивши реальність іс­нування юридичної особи як суб'єкта права, відійшла від біологіза-ції юридичної особи як суми індивідів1.

  5. «Теорія колективу» (Бенедиктова А. В.) полягає у тому, що державна юридична особа — це організований державою колектив робітників і службовців на чолі з його відповідальним керівником, на якого держава поклала виконання певних державних завдань і надала для здійснення цих завдань відповідну частину єдиного фон­ду державної власності2.

  6. «Теорія держави» (Аскназія СІ.) заснована на положенні про те, що за кожним державним підприємством стоїть власник май­на — сама держава, тому людський субстрат юридичної особи не можна зводити до трудового колективу даного підприємства3.

7. «Теорія директора» (Толстого Ю. К.) виходить з того, що голов­ на ціль наділення організації правами юридичної особи — це забез­ печення можливості її участі у цивільному обігу, й оскільки дирек­тор уповноважений діяти від імені організації у сфері цивільного обігу, тому саме він і є носієм юридичної особистості державної юри­дичної особи4.

Найтиповішим способом створення юридичної особи є об'єднання майна разом з об'єднанням осіб, які ставлять перед собою загальну ціль, мають структуру управління, причому зміна цих осіб не впливає на існування юридичної особи. Цим способом створюються товариства. Формулювання правил ч. 1 ст. 81 ЦК дозволяє припустити можливість створення юридичних осіб тільки через об'єднання осіб, без відокремленого майна, що, звичайно, є нетиповим і використовується для оформлення різного роду колективних інтересів у науковій, просвітницькій, мистецькій, релігійній та інших сферах.

ЦК встановлює можливість існування товариства засновником (учасником) якого є одна особа. Існують обмеження такої можливості - товариство з обмеженою відповідальністю не може мати єдиним учасником інше господарське товариство, учасником якого є одна особа. Особа може бути учасником лише одного товариства з обмеженою відповідальністю, яке має одного учасника (ч. 2 ст. 141 ЦК); акціонерне товариство не може мати єдиним учасником інше підприємницьке товариство, учасником якого є одна особа (ч. 4 ст. 153 ЦК).

Іншим способом створення юридичної особи - установи - є призначення майна для служіння певній цілі. Така організація не є об'єднанням осіб, але управляється органами, що складаються з осіб.

Частина 4 ст. 81 передбачає можливість створення юридичної особи у спосіб її примусового поділу (виділу). Такий спосіб, окрім того, що є підставою припинення юридичної особи через правонаступництво, веде до появи нової юридичної особи (ст. 104 ЦК), але не нової організаційно-правової форми.