
- •1. Предмет і метод цивільного права
- •2. Цивільне законодавство України поняття, структура. Дія актів цивільного законодавства у часі, просторі та за колом осіб
- •3. Цивільні правовідносини: поняття, елементи та види
- •4.Цивільна правоздатність фізичної особи
- •5. Цивільна дієздатність фізичної особи
- •6. Повна цивільна дієздатність. Надання повної цивільної дієздатності
- •7. Часткова цивільна дієздатність. Неповна цивільна дієздатність
- •8. Обмежена цивільна дієздатність фізичної особи: підстави, порядок, правові наслідки
- •9. Визнання фізичної особи недієздатною: підстави, порядок, правові наслідки?
- •10. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою: підстави, порядок, правові наслідки?
- •11. Оголошення фізичної особи померлою: підстави, порядок, правові наслідки?
- •12. Поняття та ознаки юридичної особи. Характеристика основної теорії юридичної особи?
- •13.Види та організаційно-правові форми юридичних осіб.
- •14. Цивільно-правова дієздатність юридичної особи. Органи юридичної особи
- •15. Господарські товариства як юридична особа
- •16. Речі як об»єкти цивільних прав, їх класифікація
- •17. Цінні папери:поняття, групи, види, джерела правового регулювання. Передання прав за цінними паперами
- •18. Правочин: поняття, види.
- •19. Форма правочину.
- •20.Умови дійсності правочину
- •21. Поняття та види недійсних правочинів
- •22.Правові наслідки недійсності правочину
- •23. Представництво: поняття. Види цивільно-правового представництва.
- •24. Довіреність: поняття, види, форма.
- •25. Позовна давність:поняття, види. Початок перебігу позовної давності.
- •26. Зупинення і переривання перебігу позовної давності. Правові наслідки пропуску позовної давності.
- •27. Особисті немайні права, що забезпечують природне існування фізичної особи.
- •28. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.
- •29. Поняття і зміст права власності.
- •30. Суб’єкти права власності.Здійснення права власності та його межі. Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження речі.
- •31. Набуття права власності на новостворену річ. Переробка речі як підстава набуття права власності.
- •32.Набуття права власності на знахідку.
- •33. Набуття права власності на скарб.
- •34. Набуття права власності за набувальною давністю.
- •35. Загальна характеристика підстав (способів) припинення права власності.
- •36.Право спільної часткової власності.
- •37. Право спільної сумісної власності.
- •38.Віндикація як спосіб захисту права власності.
- •39. Негаторний позов та позов про визнання права власності.
- •40. Об’єкти авторського права. Суб’єкти авторського права.
- •41. Зміст суб’єктивних авторських прав. Строки чинності майнових авторських прав.
- •42. Суміжні права: поняття, джерела правового регулювання. Об’єкти і суб’єкти суміжних прав.
- •43. Винахід і корисна модель: поняття, об’єкти, умови надання правової охорони.
- •44. Промисловий зразок: поняття, об’єкти, умови надання правової охорони.
- •45. Зміст права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок.
- •46. Комерційне найменування
- •47. Торговельна – марка як об’єкт права інтелектуальної власності.
- •48. Зобовязання: поняття, види, підстави виникнення.
- •49. Елементи зобов’язання
- •50. Сторони і треті особи у зобов’язанні. Заміна сторін у зобов’язанні.
- •51. Виконання зобов’язання: принципи.
- •52.Суб'єкти виконання
- •53.Строк (термін), місце і спосіб виконання зобов’язання.
- •54. Припинення зобов’язання
- •55. Неустойка як вид забезпечення виконання зобов’язання.
- •56. Порука як вид забезпечення виконання зобов’язання.
- •57. Застава: поняття, види, підстави виникнення. Договір застави, його сторони, зміст та форма. Звернення стягнення на предмет застави.
- •58. Завдаток: поняття, функції, співвідношення з авансом. Правові наслідки порушення забезпеченого завдатком зобов’язання.
- •59. Цивільно-правова відповідальність: поняття, види.
- •60. Умови (підстави) цивільно-правової відповідальності.
14. Цивільно-правова дієздатність юридичної особи. Органи юридичної особи
Юридична особа, відповідно до ст. 91 ЦК України, здатна мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) такі самі, як і фізична особа, за винятком тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Відповідно до ч. 2 ст. 91 цього Кодексу цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду.
Окремими видами діяльності, перелік яких визначається законом, юридична особа може займатися після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Відповідно до ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягає діяльність щодо виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі; медичної практики; організації та утримання тоталізаторів, гральних закладів, випуску та проведення лотерей; надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів повітряним транспортом; надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян тощо.
Правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення запису до єдиного державного реєстру про її припинення.
Стаття 92. Цивільна дієздатність юридичної особи
1. Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
2. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.
3. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
4. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Органи юридичних осіб залежно від їх видів можуть бути єдиноначальними або колегіальними. Так, відповідно до ст. 14 Закону України "Про підприємства в Україні" управління підприємством здійснюється згідно з його статутом, на основі поєднання прав власника з господарського використання свого майна і принципів самоврядування трудового колективу. Підприємство самостійно визначає структуру управління, встановлює штати. Власник здійснює свої права з управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи. Ці права можуть делегуватися раді підприємства (правлінню) або іншому органові, який передбачений статутом підприємства і представляє інтереси власника і трудового колективу.
Вищим органом таких видів господарських товариств, як акціонерне, з обмеженою або додатковою відповідальністю, є загальні збори акціонерів (учасників). Виконавчими органами є правління або дирекція, які діють як колегіальні органи юридичної особи. Правління (дирекція) обирається загальними зборами. Повноваження правління (дирекції) визначаються Законом України "Про господарські товариства" та статутом відповідного товариства.
У кооперативних організаціях вищим органом управління є загальні збори, які обирають голову, а у великих кооперативах — також правління. Правління (голова) кооперативу здійснює керівництво поточними справами і приймає рішення з питань, що не віднесені до виключної компетенції загальних зборів чи зборів уповноважених.
Виступаючи від імені юридичної особи, орган виражає її волю, волю всього колективу, тому дії органу — це дії самої юридичної особи. Проте дії органів, які не пов'язані з цілями юридичної особи, не слід визнавати діями самої юридичної особи. Відповідальність за ці дії має нести особа (орган), що їх вчинила. Вчинення ж органами юридичної особи дій від імені юридичної особи, але з перевищенням своїх повноважень, тягне за собою відповідальність юридичної особи відповідно до чинного законодавства. Цивільні права та обов'язки юридичної особи можуть виникати і внаслідок дії її представників, належним чином уповноважених (наприклад, шляхом видачі довіреності). Але виробничо-господарська, соціально-культурна, управлінська та інша діяльність юридичної особи виявляється не лише в діях її органу і представників, а й у діях та рішеннях усього трудового колективу в цілому і кожного працівника зокрема. Тому в законі закріплено правило про те, що організація повинна відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівників під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків.