121. Поняття, загальна характеристика і система злочинів поти правосуддя –

Правосуддя в Укр. здійснюється виключно судами: Конституційним судом Укр. та судами загальної юрисдикції, які і складають судову систему Укр.

А) під злочинами проти правосуддя розуміють:

- сусп.. небезпечні, передбачені в КК окремим Розділом ОЧ винні діяння, що посягають на порядок здійснення правосуддя, на діяльність органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, захисників і представників особи, а також на діяльність установ, які виконують судові рішення, спричиняючи істотну шкоду, чи ставлячи в загрозу їх нормальну діяльність.

Б) Родовий об’єкт цієї групи злочинів є дещо ширше, ніж про це можна було би судити за назвою Розділу XVIII «Злочини проти правосуддя» , оскільки ці злочини, що поміщені в цьому Розділі, посягають не тільки на діяльність судів, а й на органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, захисників і представників особи, а також на діяльність установ, які виконують судові рішення.

Безпосередній об’єкт в конкретних злочинах цієї групи слід визначати за змістом диспозиції складу злочину.

За безпосереднім об’єктом злочини цієї групи можна поділити на декілька підгруп:

• злочини проти конституційних прав особи, щодо якої здійснюється правосуддя, напр., незаконне затримання, привід, або арешт, притягнення завідомо невинного до крим. відповідальності інш,

• злочини проти встановлення істини при здійсненні правосуддя, напр., завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, завідомо неправдиве показання, приховування майна, приховування злочину.

• злочини проти реалізації права на захист (порушення права на захист, втручання у діяльність захисника чи представника особи).

• злочини проти діяльності суддів (напр., втручання у діяльність судових органів, умисне знищення або пошкодження майна судді, народного засідателя чи присяжного, посягання на їх життя у зв’язку з їх діяльністю інш)

• злочини проти реалізації заходів безпеки (розголошення відомостей про захисти безпеки щодо особи, взятої під захист)

• злочини проти виконання рішення суду (напр., ухилення від відбування покарання та інш).

З об’єктивної сторони злочини проти правосуддя хар-ся тим, що переважна більшість їх вчиняється шляхом дії (активна форма злочинної поведінки), але окремі злочини можуть виражатись у бездіяльності (напр., невжиття заходів щодо безпеки осіб, взятих під захист, або невиконання судового рішення. За описом об’єктивної сторони склади цих (основні) здебільшого є формальними. Злочинні наслідки, зокрема такі як тяжкі наслідки, заподіяння тіл. ушкоджень, загибель людей, шкода здоров’ю, смерть особи, передбачені в окремих злочинах як кваліфікуючі обставини, що впливають на кваліфікацію вчиненого, підвищують ступінь сусп.. небезпеки вчиненого діяння, та отримують самостійну крим.-карану оцінку в санкціях статей цього Розділу ОЧ КК.. В таких випадках кваліфіковані види злочинів стають матеріальними, що потребує обов’язкового встановлення трьох ознак об’єктивної сторони:

- діяння (дія чи бездіяльність)

- злочинного наслідку, передбаченого в диспозиції статті ОЧ ЧЧ, та

- прчинового зв’язку між злочинним діянням та наслідками, які настали.

Суб’єктом злочинів проти правосуддя м. б. як загальний суб’єкт, тт. особа, фізична осудна, який виповнився встановлений законом вік (як правило 16 років), так і спеціальний – це м. б.:

• служб. особи, що працюють у сфері здійснення правосуддя (дізнавачі, слідчі, прокурори, судді)

• інші службові особи (див. ст.. 380-381КК)

• особи, які тим чи іншим способом залучені у процеси здійснення правосуддя : потерпілий, експерт, свідок, засуджений (див, ст.. 383, 384 КК інш).

Суб’єктивна сторона цих злочинів в абсолютній їх більшості хар-ся умисною виною. (як правило, прямим умислом). В таких злочинах, передбачених ч. 3 ст. 371КК, ч. 2 ст. 375КК – обов’язковою кваліфікуючою ознакою, що характеризує суб’єктивну сторону є мотив – корисливий, а в злочинах, передбачених ст.. 376, 386 КК, крім вини, суб’єктивну сторону характеризує ще й мета (перешкодити судді в його діяльності, чи інш. учаснику процесу).

Такі злочини як невжиття заходів щодо безпеки особи, взятої під захист, та розголошення відомостей про заходи безпеки щодо такої особи, є необережними.