99. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом – ст.. 209кк. Кваліфіковані види.

Безпосередній основний об’єкт злочину – встановлений нормами м/н права та законами Укр. порядок вчинення фінансових операцій та інш. угод з грошовими коштами та інш. майном і зайняття підпр.та інш. діяльністю з метою протидії залучення в економіку «брудних» коштів та виконання Укр. взятих на себе м/н-правових зобов’язань.

Додатковим факультативним об’єктом м. б. :

• інтереси правосуддя

• нормальне функціонування фінансово-кредитної системи

• право власності тощо.

Предмет злочину – грошові кошти та інш майно, здобуті завідомо злочинним шляхом..

Об’єктивна сторона злочину:

- вчинення фінансових операцій чи інш. угод з грошовими коштами та інш. майном, здобутими завідомо злочинним шляхом (тт. діями, що передували легалізації, були сусп.-небезпечними, протиправними, за які КК Укр. передбачено покарання на строк від 3 і більше років позбавлення волі, або діями, що визнаються злочином за крим. законами інш. держав, і за такіеж саме діяння, передбачене відповідальність КК Укр., внаслідок вчинення яких незаконно одержані доходи)

- використання зазначених коштів та майна для здійснення підпр. діяльності, створення організованих груп в Укр та за її межами для легалізації грошових коштів та інш майна, здобутих завідомо злочинним шляхом.

Легалізація (відмивання) – це надання грошам, що відмиваються, та майну офіційного законного хар-ру, маскування їх злочинного походження.

Злочин є закінченим з моменту вчинення хоча б однієї із вказаних дій.

Суб’єкт злочину – загальний.

Суб’єктивна сторона цього злочину хар-ся прямим умислом (при обов’язковій обізнаності про злочинне походження грошових коштів та майна).

Кваліфікованими видами легалізація стає при вчиненні дій:

• повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або у вел. розмірі (ч. 2 ст. 209КК), а також при

• вчиненні організованою групою або в особл. вел. розмірі.

100. Поняття, загальна хар-ка злочинів проти довкілля (Розділ VIII оч ст.. 236-254кк)

За Конституцією Укр. (ст.. 66) кожен має право на безпечне для життя і здоровя довкілля та відшкодування завданої порушеннями цього права шкоди, і зобов’язаний не заподіювати шкоду природі та відшкодовувати завдані збитки.

Під злочинами проти довкілля розуміють сусп.-небезпечні, передбачені в самост. Розділі ОЧ КК винні діяння, вчиненні суб’єктами злочинів, що посягають на сусп.. відносини у сфері охорони довкілля, які забезпечують використання, збереження і відтворення природних ресурсів, екологічну безпеку, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інш. природних комплексів, унікальних територій та природних об’єктів, пов’язаних з історико-культурною спадщиною. (пост. Пл ВСУ № 17 від 10.11.04 «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля»).

Сусп. небезпечність цих злочинів полягає в тому, що вони спричиняють, або можуть спричинити істотну шкоду право охоронюваним об’єктам у сфері довкілля, що в свою чергу ставить в небезпеку здоровя населення, природоохоронні і економічні інтереси сусп.-ва, держави, окремих громадян.

Вирішуючи питання про істотність шкоди, суди мають враховувати не тільки кількісні та вартісні критерії, а ц інші обставини, що мають значення для вирішення цього питання (п. 5 вказ. постанови)