
- •1. Потужність множини. Зчисленні множини та їх властивості. Множини n, z, q, r та їхні потужності.
- •2. Числова послідовність та її границя. Основні властивості границі. Границя обмеженої монотонної послідовності. Число е.
- •3. Дійсна функція дійсної змінної. Границя функції дійсної змінної у точці. Властивості границь.
- •4.Неперервність функції у точці. Приклади неперервних функцій. Властивості неперервних функцій.
- •5. Неперервність функції на множині. Властивості неперервних функцій на обмежених замкнених множинах.
- •6. Похідна функції дійсної змінної та її основні властивості. Диференційовність та диференціал функції.
- •7. Частинні похідні функції кількох змінних. Диференційовність та диференціал функції кількох змінних. Необхідна і достатня умова диференційовності.
- •8. Основні теореми диференціального числення. Теореми Ролля, Лагранжа, Коші, формула Тейлора.
- •9. Застосування диференціального числення до дослідження властивостей функцій. Умови сталості, монотонності, екстремумів.
- •Достатні умови існування екстремуму функції. Теорема. Нехай - критична точка функції , неперервна в точці і має похідну в усіх точках околу за виключенням, можливо самої точки . Тоді
- •10. Застосування диференціального числення до дослідження властивостей функцій. Опуклість і точки перегину.
- •11. Первісна та її властивості. Невизначений інтеграл. Основні способи інтегрування. Таблиця невизначених інтегралів від основних елементарних функцій.
- •12. Інтеграл Рімана для функції однієї змінної. Основні властивості. Критерій інтегровності.
- •13. Основні класи інтегровних за Ріманом функцій.
- •14. Розвиток поняття степеня з дійсним показником. Вл-сті степеня. Загальна степенева функція дійсної змінної (озн., власт., графік).
- •15. Показникова і логарифмічна функції дійсної змінної (озн., непер-сть та ін. Власт., графіки).
- •16. Тригонометричні та обернені тригонометричні ф-ції дійсн. Змінної (озн., неп-сть та ін. Вл-сті, графік).
- •17. Поняття метричного простору. Приклади метр. Пр-рів. Збіжні послідовності в метр. Пр-рах.
- •19. Числові ряди. Геометрична прогнесія та гармонійний ряд. Властивості збіжних рядів.
- •20. Додатні ряди. Основні ознаки збіжності додатних рядів. Ряди з довільнии членами . Абсолютно й умовно збіжні ряди.
- •21. Степеневі ряди. Інтерв. І рад. Зб-сті. Теор. Абеля та Адамара.
- •22. Ряд Тейлора для дійсної функції дійсної змінної. Розкладання у степеневий ряд основних елементарних функцій.
11. Первісна та її властивості. Невизначений інтеграл. Основні способи інтегрування. Таблиця невизначених інтегралів від основних елементарних функцій.
Ф-я
називається первісною
для ф-ї
,
на деякому проміжку Х,
якщо для усіх значень х
Î
Х
виконується рівність
=
.
Якщо
-
первісна для ф-ї
,
то й ф-я
,
де С -
довільна стала, також є первісною для
ф-ї
,
оскільки (
)′
=
+
С ′=
+ 0 =
.
Означення.
Сукупність усіх первісних ф-ї
на проміжку Х
називається невизначеним інтегралом
ф-ї
на цьому проміжку і позначається
.
Невизн.
інтеграл інакше називають інтегралом
Ньютона -
Лейбніца.
Якщо
-
одна з первісних функції
,
то за означенням
=
+
С.
Знак
називається
знаком невизначеного інтеграла,
-
підінтегральною ф-єю,
а
-
підінтегр.
виразом.
Операцію знаходження невизначеного інтеграла від функції називають інтегруванням цієї функції.
Основні властивості
невизначеного інтеграла:
1. Похідна
від невизначеного інтеграла дорівнює
підінтегральній функції.
(
)′
=
+
С ′=
.
2. Диференціал
від невизначеного інтеграла дорівнює
підінтегральному виразу
d(
)
= d
=
d(x).
3. Невиз.
Інт-л. від диференціала деякої функції
дорівнює сумі цієї функції і довільної
постійної
=
.
4. Сталий
множник можна виносити за знак інтеграла,
тобто, якщо k
= const
¹
0, то
(Для доведення
цієї властивості досить показати, що
права чстина рівності є первісною
підінтегральної функції
). 5.
Невизначений інтеграл від суми (різниці)
функцій дорівнює сумі (різниці)
невизначених інтегралів від кожної
функції, тобто
.
Доведення.
.
СПОСОБИ
ІНТЕГРУВАННЯ: Розкладання.
Якщо f1
i
f2
є інтегровними ф-ями і α1
α2
сталі множники, то інтеграл
Метод
підстановки
В основі
методу підстановки (методу заміни
змінної) лежить формула диференціювання
складеної функції. Якщо F
′(
x)
= f(x),
хÎ(a,
b),
то для довільної диференційованої на
проміжку (a,
b
) функції x=
j(t),
де j(t)
Î(a,
b),
якщо t
Î(a,
b
) маємо:
(F(j(t)))′
= F
′(
x)
j′(t)
= f(x)
j′(t)
= f(j(t))
j′(t).
Таким
чином,
,тобто
Інтегрування
частинами
Нехай
функції
і
визначені й диференційовані на деякому
проміжку Х.
Тоді
Дов.
.
Звідси маємо
.
Припустимо, що інтеграл
існує. Тоді
.
Оскільки
,
то
(1).
Довільну сталу С
включає в себе інтеграл
.
Формула (1) називається формулою
інтегрування частинами.
Таблиця основних інтегралів
12. Інтеграл Рімана для функції однієї змінної. Основні властивості. Критерій інтегровності.
Нех. на
на
задана обмежена функція
виконаємо T
–
розбиття
точками
.
Позначимо через
.
Позначемо через
.
Вибиремо
т.
,
.
Оскільки
- обмежена на
,
то вона обмедена на кожному відрізку
,
за теоремою про існування граней існує
нижня і верхня грань множини значень
функції на цьому відрізку:
,
.
Побудуємо суми:
,
- нижні та верхні суми Дарбу. Побудуємо
суму
=σ(τ
) – інрегральні
суми Рімана.Число
І називається границею
інтегральної суми:
,
якщо
Þ
.
Озн. Якщо існує скінченна границя
інтегральної суми, за умови, що
,
то ця границя називається інтегралом
Рімана,
або визначеним інтегралом, а функція
називається інтегрованою за Ріманом.
Властивості
Т:
(необхідна ум. інтегровності) «Якщо
функція
- інтегрована на
,
то на цьому відрізку вона обмежена».
;
2)
;
3)
;
4) (адитивна:
якщо f
– інтегрована на
)
.
Т. про критерій інтегровності. Для того, щоб ф-я f була інтегровною за Ріманом на даному [a,b] н. і д., щоб різниця між верх. і ниж. сумою Дарбу 0, коли .
Дов. Н. Дано: f - інтегровна. Існує скінч. гран. сум Pімана. Познач. І. Тоді для достатньо дрібних розбиттів λ<δ, то |σ(τ )-I|<ε. Але тоді буде вірне:
I-ε< <I+ε, I-ε≤_S(T)≤¯S(T)≤I+ε
Але тоді відміність ¯S-_S≤2ε, коли .
Д. Розгл. для _S їх sup_S(T)=_I, для ¯S їх sup¯S(T)=¯I.Ствердж., що вони однакові. Припустимо, що це не так, тоді ¯I>_I. Але тоді ¯S(T)-_S(T)≥¯I-_I=const>0 не 0. Супер. із тим, що дано. Отже, ¯I=_I=I. |σ(τ )-I|≤¯S-_S0<ε. |σ(τ )-I|<ε, коли розб. достатньо мале. І – границія інтегр. сум Рімана. Ф-я інтегровна. дов.