Тема 7. Операції банку з іноземною валютою
Здійснення операцій з готівковою іноземною валютою - є одним із найперспективніших напрямів діяльності Івано-Франківської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» в м. Косів.
Для відкриття поточного рахунку в іноземній валюті юридична особа-резидент подає уповноваженому банку такі документи:
заяву на відкриття рахунку, яку підписують керівник і головний бухгалтер та скріплюють гербовою печаткою;
картку із зразками підписів осіб, яким надано право розпоряджатися рахунком і підписувати платіжні та інші розрахункові документи, засвідчену відповідно до вимог;
копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади, засвідчену нотаріально чи органом, який видав це свідоцтво;
копію належним чином зареєстрованого статуту (положення), засвідчену нотаріально чи реєструючим органом;
копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік, засвідчену податковим органом, нотаріально або уповноваженим банком;
копію документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, засвідчену нотаріально або органом, що видав цей документ.
Розглянемо, яким же чином здійснюється відкриття рахунку в іноземній валюті для клієнтів у ПАТ КБ «Приватбанк».
Якщо суб’єкт господарювання не має в ПриватБанку поточного рахунку, то клієнт для відкриття рахунку в іноземній валюті подає такі самі документи як і при відкритті поточного рахунку в національній валюті: заяву про відкриття поточного рахунку, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи в органі виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, установчі документи, довідку про внесення юридичної особи до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, документ, що підтверджує взяття на облік особи в органі державної податкової служби, картку зі зразками підписів і відбиткою печатки. Рахунок вважається відкритим після підписання договору банківського рахунку в іноземній валюті.
Якщо суб'єкт господарювання вже має в цьому банку поточний рахунок, цей клієнт ідентифікований банком і сформована справа з юридичного оформлення рахунку, то відкриття нового поточного рахунку (зокрема, поточного рахунку за спеціальним режимом використання, поточного рахунку в іноземній валюті) здійснюється за умови подання цим клієнтом заяви про відкриття поточного рахунку та засвідченої в установленому порядку картки із зразками підписів і відбитка печатки (картки із зразками підписів). Відокремлений підрозділ разом з цими документами також має подати клопотання юридичної особи про відкриття поточного рахунку його відокремленому підрозділу.
Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб'єкту господарювання для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України, та для зарахування, використання і погашення кредитів (позик, фінансової допомоги) в іноземній валюті.
Поточними торговельними операціями за поточними рахунками в іноземній валюті є такі розрахунки:
- між юридичними особами-резидентами і юридичними особами-нерезидентами під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності за торговельними операціями;
- між юридичними особами-резидентами на території України за умови наявності індивідуальної ліцензії Національного банку;
- між юридичними особами-нерезидентами та юридичними особами-резидентами через юридичних осіб-резидентів (посередників) відповідно до договорів (контрактів, угод), що укладені відповідно до законодавства України;
- інші розрахунки, що здійснюються відповідно до законодавства України.
Поточними неторговельними операціями за поточними рахунками в іноземній валюті, які може здійснювати ПАТ КБ Івано-Франківська філія, є такі операції:
- перекази заробітної плати, стипендій, пенсій, аліментів, державної допомоги, матеріальної допомоги, допомоги родичів, благодійної допомоги, виплат і компенсацій, уключаючи виплати з відшкодування шкоди, заподіяної робітникам унаслідок каліцтва, професійного захворювання або іншого ушкодження здоров'я, що пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків;
- платежі, що пов'язані зі смертю громадян;
- здійснення обмінних операцій з іноземною валютою та платіжними документами в іноземній валюті;
- виплати готівкової іноземної валюти за платіжними картками;
- купівля платіжних документів в іноземній валюті;
- оплата зборів, мита та дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності;
- оплата витрат за лікування громадян у медично-профілактичних закладах іншої держави;
- оплата навчання в навчальних закладах, стажування в закладах іншої держави;
- оплата участі в міжнародних конгресах, симпозіумах, семінарах, конференціях, спортивних і культурних заходах, а також в інших міжнародних зустрічах, виставках, ярмарках;
- оплата витрат, пов'язаних з відрядженням за кордон;
- оплата праці нерезидентів, які згідно з укладеними трудовими угодами (контрактами) працюють в Україні;
- перерахування на утримання дипломатичних, офіційних представництв та інших представництв юридичних осіб-нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю;
- виплата авторських винагород.
Розглянемо форми міжнародних розрахунків:
Банківський переказ - це основна форма міжнародних розрахунків сучасній практиці. Крім того, банківський переказ є елементом всіх інших форм міжнародних розрахунків (акредитиви, інкасо, чеки, векселі). Банківський переказ належить до платних комісійних операцій банку. Усі банки, які беруть участь у здійсненні банківського переказу, беруть комісію за проведення операції.
Оплата переказом можлива на будь-якій стадії виконання контракту: до відвантаження товару, після відвантаження товару, через певний період. Оплата до відвантаження означає аванс. У цьому випадку імпортер у встановлені контрактом строки або після повідомлення експортера про готовність товару до відвантаження дає доручення банку здійснити переказ валюти на користь експортера. Отримавши таке повідомлення, експортер відвантажує товар. Боржник передає своєму банку відповідний формуляр у трьох примірниках і в такий спосіб доручає йому переказати на рахунок свого кредитора певну суму грошей. Порядок виконання банківського переказу такий:
переказ відбувається відповідно до умов укладення контракту проти повідомлення продавця про відвантаження;
експортер відвантажує товар і отримує товарні документи від перевізника;
експортер відправляє повідомлення про відвантаження та інші комерційні документи імпортеру;
імпортер подає заявку на переказ;
імпортер отримує товари;
банк імпортера, отримавши заявку на переказ, здійснює списання грошей з валютного рахунку клієнта і зараховує їх на рахунок банка-кореспондента;
банк експортера:
перевіряє одержані документи;
списує гроші з рахунку банку імпортера, зараховує їх на рахунок постачальника;
передає документи про отримання ним грошей і виписує з рахунку клієнта.
Для здійснення переказів, які надходять регулярно, призначені тому самому одержувачу й сума яких щоразу однакова, можна скористатися так званим дорученням банку на проведення операцій за зобов'язаннями клієнта за його рахунок. У такому випадку банк платника щоразу автоматично переказує у відповідний час заздалегідь визначену суму. Для боржника це не тільки заощадження часу, але й гарантія того, що він не пропустить термін сплати.
З огляду на необхідність розвитку міжнародної торгівлі в Україні, та як попередня умова започаткування цього процесу, вихід на світовий ринок резидентів, застосування загальноприйнятих в міжнародній практиці форм безготівкових розрахунків набувають як ніколи великої важливості та значущості.
Інкасо міжнародне (італ. incaso - виручка, виторг) - форма міжнародних безготівкових розрахунків, яка означає зобов'язання банку однієї країни отримати за дорученням експортера від імпортера суму платежу за контрактом проти передання документів (фінансових, комерційних) і перерахувати її експортеру.
На відміну від міжнародних кредитних переказів, що не регулюються актами міжнародного торгового права, практика розрахунків за допомогою інкасо систематизована Міжнародною торговою палатою за допомогою публікації "Уніфікованих правил з інкасо". Остання редакція Уніфікованих правил є публікацією МТП № 522, виданою в 1995 р. (попередню редакцію було видано в 1978 р., публікація МТП № 322). Рекомендації МТП діють тоді, якщо сторони прямо вказують, що підпорядковують свої відносини цій рекомендації. Водночас Уніфіковані правила широко застосовуються в міжнародній банківській практиці. На підставі Уніфікованих правил та інших звичаїв міжнародної торгівлі можна дати визначення розрахунків за інкасо.
Розрахунки за інкасо здійснюються відповідно до договору, за яким особа, яка має право вимагати здійснення платежу (довіритель), доручає банкові, в якому вона має рахунок (банк-ремітент), передати особі, зобов'язаній здійснити платіж або акцепт переказного векселя (платник), передати через банк платника (представляючий банк) документи за умови одержання платежу або акцепту переказного векселя. Банк-ремітент, що одержав інкасове доручення, вправі залучати для його виконання крім представляючого банку також інші банки (інкасуючі). Відповідно до Уніфікованих правил, банк вправі відмовитися від інкасового доручення з будь-якої причини, але він повинен негайно повідомити про це банк, від якого отримане таке доручення.
За інкасо довіритель у разі, якщо це буде зазначено в договорі з банком, вправі відправити товар на адресу представляючого банку разом з інструкціями і тримати товар у винятковому розпорядженні банку до здійснення платежу або акцепту платником переказного векселя. Якщо товари відправлено безпосередньо на адресу представляючого банку для видачі їхньому платникові проти платежу або акцепту переказного векселя без попередньої згоди з боку цього банку, банк не зобов'язаний приймати постачання товару, ризик і відповідальність за який продовжує нести довіритель (ст. 10 Уніфікованих правил).
Учасниками міжнародних розрахунків з використанням інкасо є:
довіритель (англ. - principal) - особа, яка дає доручення з інкасо своєму банкові. Як правило, довірителем є продавець товару (підрядчик, виконавець при виконанні робіт або наданні послуг);
банк0ремітент (англ. - remiting bank) - банк, якому довіритель доручає операцію з інкасо;
інкасуючий банк (англ. - collecting bank) - будь-який банк, що не є банком-ремітентом, який бере участь в операції з інкасо;
представляючий банк (англ. - presenting bank) - банк, що інкасує, який здійснює представлення платникові;
платник (англ. - drawee) - особа, яка повинна зробити платіж або акцептувати переказний вексель проти представлених документів. Як правило, платником є покупець товару (замовник робіт або послуг).
Види інкасо. Відповідно до Уніфікованих правил та сформованої практики розрахунки з інкасо здійснюються у вигляді чистого або документарного інкасо.
3. В міжнародній торговій і банківській практиці використовуються єдині стандартизовані процедури і правила використання документальних акредитивів. Ці процедури були сформульовані Міжнародною торговою палатою (МТП) в Уніфікованих правилах і звичаях для документальних акредитивів (УПДА), до яких приєдналася більшість банків світу. УПДА періодично переглядаються. В даний час діє редакція правил 1993 р. (публікація МТП №500).
1. Експортер відправляє імпортеру товару факс про готовність товару до відвантаження і просить виставити на його користь акредитив.
2. Імпортер дає вказівки своєму банку відкрити акредитив на користь бенефіціара у себе чи за кордоном.
3. Банк імпортера повідомляє експортера про відкриття акредитива і відправляє акредитивний лист, в якому докладно викладені умови акредитива.
4. Банк експортера повідомляє бенефіціару про відкриття на його користь акредитива і про умови цього акредитива.
5. Експортер відвантажує на адресу покупця товари у відповідності до умов договору.
6. Продавець передає виконуючому акредитив банку товаросупроводжуючі документи.
7. Виконуючий банк перевіряє відповідність наданих товаросупроводжуючих документів умовам акредитива й відправляє їх банку-емітенту.
8. Банк імпортера також перевіряє документи і тоді перераховує відповідну суму валюти на кореспондентський рахунок виконуючого банку.
9. Виконуючий банк зараховує відповідну суму валюти на рахунок бенефіціара.
10. Банк імпортера відправляє товаро - супроводжуючі документи разом з акредитивним листом імпортеру.
11. Імпортер, одержавши документи, перевіряє їх відповідність умовам акредитива і приймає для акцепта. Якщо зауважень немає, банк списує гроші з рахунку наказодавця по акредитиву й відправляє останньому виписку. При здійсненні міжнародних розрахунків на основі акредитива сторонам даного механізму, особливо бенефіціару, важливо звертати увагу на види акредитива. Розрізняють такі види акредитива: відзивні і безвідзивні; підтверджені й непідтверджені; перевідні (трансферабельні); револьверні (встановлюючі); покриті й непокриті.