5.Валютні кліринги та їх форми.

Валютний кліринг — угода між двома урядами двох і більше країн про обов’язковий взаємний залік міжнародних вимог і зобов’язань. Цілі ВК залежно від валютно-економічного становища країни: вирівнювання платіжного балансу без витрат золотовалютних резервів; отримання пільгового кредиту від контрагента, який має активний платіжний баланс; відповідні заходи на дискримінаційні дії іншої держави; безповоротне фінансування країною з активним платіжним балансом країни з пасивним платіжним балансом. ФОРМИ: 1.Залежно від числа країн-учасниць: двосторонній; багатосторонній (три і більше країн). Прикладом є Європейський платіжний союз (1950 р. -1958 р.) Він був створений за ініціативою і за підтримкою США, які використовували його для подолання валютних бар’єрів, що заважали проникненню американського капіталу, для розподілу допомоги за «планом Маршалла» і вторгнення долара в міжнародні розрахунки Західної Європи; міжнародний — не створений, хоча проект його був розроблений Дж. М. Кейнсом в 1943 р — проект Міжнародного клірингового союзу (МКС). Міжнародні клірингові розрахунки передбачалися для взаємного заліку вимог і зобов’язань і міждержавного валютного регулювання. Кейнс розглядав міжнародний кліринг як засіб подолання міждержавних суперечностей. 2.За обсягом операцій: повний, тобто кліринг на повну суму розрахунку або охоплює 95 % платіжного обороту; частковий, що поширюється на певні операції. 3.За способом регулювання сальдо: з вільно конвертованим сальдо; з умовною конверсією; неконвертовані, сальдо за якими не може бути обмінене на іноземну валюту і погашається переважно товарними поставками. Валюта клірингу може бути будь-якою. Іноді застосовуються дві валюти чи міжнародна розрахункова валютна одиниця. ВК стабілізує економіку, врівноважуючи платіжні баланси країн і розподіл золото-валютних резервів, регулюють інфляцію, встановлюють валютні обмеження, сприяють загостренню конкурентной боротьби.

6.Валютні операції на міжнародному валютному ринку: поняття та їх класифікація.

Валютна операція у широкому розумінні — це конкретна форма прояву валютних відносин у народногосп практиці, у вузькому розумінні — операції, пов’язані з переходом права власності на вал цінності, використанням вал цінностей як засобу платежу в міжнар обороті, увезенням, вивезенням, переказуванням на територію країни та за її межі вал цінностей. Види вал операцій: -угоди з негайною поставкою, -строкові угоди, -валютний арбітраж, -операціїї по запровадженню коресп відносин, -відкриття та ведення вал рахунків, -неторгові операції, -операції по залученню і розміщенню вал курсів. 1)Угоди з негайною поставкою - куп-продаж вал цінностей з відстрочкою поставки їх на термін, що НЕ перевищує два робочі дні. 2 Строкові вал операції - куп-продаж вал цінностей з відстрочкою поставки їх на термін, що перевищує два робочі дні. Ці операції підрозділяються на: форвардні, ф'ючерсні, опціонні та їх похідні. 3 Валютний арбітраж – особливий вид валютних угод, основна мета проведення яких полягає в отриманні прибутку на основі розбіжностей курсів на окремих валютних ринках, а також курсів різних платіжних засобів на одному і тому самому ринку. Основний принцип вал арбітражу - купити валюту дешевше і продати її дорожче. Операц-ї по запровадженню коресп.відносин (встан. прямих звязків з іноз.банками; самост. відкриття банком рахунків для міжн. розрах. з іноз.банками; робота з відкриттям коресп. рах). Відкриття та ведення вал.рах. (відкр. вал.рах юр.ос та фіз.ос; надання овердрафтів; оформлення архіву рахунків;контроль за проведенням експ/імп операцій). Неторгові операції (покупка та продаж гот.іноз.вал. та платіжних докум. в іноз.вал; інкасо іноз.валюти; випуск пласт.карток; обслуговування акредитивів; орг-я роботи та проведення вал.операцій в обмінних пунктах). Операції по залученню і розміщ.вал.коштів (кредитні, депозитні, операції з ЦП, лізингові, факторингові, форфейтингові).

Основні види ВО: 1)конверсійні (форексні) операції (обмін однієї валюти на іншу), 2)депозитно-кредитні операції (надання міжбанківських позик (розміщення депозитів) у різних валютах). Головна відмінність конверсійних операцій від депозитно-кредитних полягає в тому, що перші являють собою обмін еквівалентними сумами валют за узгодженим ринковим курсом, другі — передбачають одностороннє надання валютних коштів на певний термін на умовах повернення та сплати відсотків за визначеною процентною ставкою.

Операції на валютному ринку здійснюються здебільшого комерційними банками — основними посередниками на світовому валютному ринку. Найбільша питома вага усього обсягу валютних операцій припадає саме на банківський сектор. До таких операцій належать: операції банків між собою за свій рахунок; операції банків між собою за рахунок клієнтури; торгівля банків зі своїми клієнтами. Основний обсяг валютних операцій не має прямого зв’язку з міжнародною торгівлею чи інвестуванням. Більшість таких операцій здійснюється між банками з метою виявлення прибутку.