18.Зовнішній борг, показники та традиційні методи його реструктуризації.

Зовн. борг (ЗБ) — це частина держ. боргу, яка підлягає сплаті у валюті, іншій ніж гривня і визначається на певну дату як різниця між сумою державних зовнішніх запозичень та сумою платежів з погашення державного зовнішнього боргу станом на певну дату, у тому числі операції на цю дату. Також розглядають ЗБ як суму фін. зобов’язань країни перед іноз.кредиторами. Найчастіше ЗБ країни має таку структуру (на прикладі України): 1)заборгованість за позиками наданими міжнар. ек орган-ми 2)...наданими закордоними органами управління 3)...іноз. комерц. банками 4)заборг не віднесена до інших категорій. Також у структурі ЗБ виділяють борг держ. та приват. секторів ек, в тому числі банківського сектору та сектору дом-рств.. Реструктур-я боргу – це прийняття, по узгодженню боржників і кредиторів, заходів, що спрямовані на підтримку платоспроможності країн-боржників на оптимальному рівні для кредиторів у середній та довгостроковій перспективі. Основні шляхи: 1.списання боргу (відб. за рахунок частини ВВП країни-позичальника, що є додатковим податком для громадян даної країни); 2.викуп боргу (це купівля країною-позичальником своїх боргових забовязань на відкритому ринку зі значним дисконтом); 3.секюритизація (це механізм емісії дебітором нових забовязань у вигляді облігацій, які обмінюються на старий борг або продаються на відкритому ринку); 4.конверсія боргу (процес перетворення боргових забовязань за якими або не виплачуються відсотки, або занадто обтягнені боргові забовязання у нові забовязання у фін. плані або з точки зору перспективи). ТРАДИЦ. МЕТОДИ: 1.прийняття країною програм, що підтримуються МВФ та Світовим банком за допомогою кредитів; 2.згода Паризького Клубу на реструк. чистів потоків коштів, що повязані з обслуг. боргу на компенсаційних умовах; 3.проведення країною-боржником двостор. переговорів з країнами, що не входять до Пар.Клубу і приватними кредиторами, про надання їй таких же умов рестр. боргу, які надає Пар.Клуб.; 4.списання на двосторонній основі боргів, що виникли в результаті отримання країною-боржником офіц. допомоги розвитку; 5.надання нових компенсаційних кредитів країною-боржником.

19.Інкасо як форма міжнародних розрахунків (схема).

Інкасо — банк. операція, завдяки якій банк за дорученням клієнта отримує платіж від імпортера за відвантажені на його адресу товари та послуги, зараховуючи ці кошти на рахунок експортера в банку. Учасники:

1. доручитель – клієнт, який доручає інкасову операцію своєму банку;

2. банк-ремітент, якому доручитель доручає операцію з інкасування;

3. інкасуючий банк, який отримує валютні кошти;

4. банк, який представляє документи імпортеру-платнику;

5. імпортер-платник.

СХЕМА:

1. Експортер заключає контракт з імпортером про продажу товарів на умовах розрахунків по документарному інкасо і відправляє йому товар.

2. Експортер відправляє своєму банку інкасове доручення та комерційні документи.

3. Банк експортера пересилає інкасове доручення і комерційні документи банку, який представляє (чи банку імпортера).

4. Банк, який представляє, надає ці документи імпортеру.

5. Імпортер оплачує документи банку, який інкасує (чи своєму банку)

6. Банк, який інкасує, переказує платіж банку-ремітенту (чи банку експортера).

7. Банк-ремітент зараховує переказну суму на рахунок експортера.

Переваги: 1. для імпортера — немає необхідності завчасно відволікати кошти зі свого обігу; 2. для експортер — зберігає юридичне право розпорядження товаром до оплати імпортером. Недоліки для експортера: ризик, пов’язаний з відмовою від платежу; значний проміжок часу між надходженням валюти по інкасо і відвантаженням товару.

Додаткові умови для запобігання недоліків інкасо:

1. імпортер оплачує проти телеграми банку експортера про прийом чи відсилку на інкасо товарних документів (телеграфне інкасо);

2. за дорученням імпортера банк видає на користь експортера платіжну гарантію, при цьому приймає на себе зобов’язання перед експортером оплатити суму інкасо за умовами неплатежу імпортером. Аваль (гарантія платежу) – вексельне поручительство;

3. експортер використовує банківський кредит для покриття імобілізованих ресурсів.