20.Інституційні інвестори міжнародного фондового ринку та особливості їх діяльності.

До інстит. інвесторів відносять юр. осіб, які активно інвестують власні кошти та кошти клієнтів в акції та інші фін.активи на професійній основі. Інв.інв.: пенсійні фонди; страхові компанії; інститути колективного інвестування (ІКІ), що, у свою чергу, включають інвестиційні компанії (фонди) різних типів, хедж-фонди, довірчі департаменти банків. Найбільшими групами інст. інвесторів є пенсійні фонди та страхові компанії. Серед страхових компаній основною групою з погляду інвестування є компанії страхування життя, на які припадає близько 80 % активів цієї групи інвесторів. Такі компанії, як правило, інвестують з метою хеджування своїх боргових зобов’язань. Пенсійні фонди — це державні або приватні фонди (фінансові інститути), в котрі вносяться регулярні пенсійні внески чи обов’язкові відрахування (працівників, корпорацій) і з котрих сплачуються пенсії. Вільні грошові кошти інвестуються у фінансові активи з метою отримання доходу. Пенсійні фонди організовують корпорації, уряди та профспілки У ряді країн (США, Великобританія) пенсійні фонди являють собою найважливішу групу інституційних інвесторів. Значне зростання активів пенсійних фондів відбувається за рахунок тих країн, де традиційно розвивалася накопичувальна система пенсійного забезпечення (funded pension scheme). Розрізняють три організаційно-правові форми інститутів колективного інвестування: акціонерне товариство, довірча компанія, контрактна форма організації. Проте будь-яка з форм передбачає існування трьох осіб, що наділені певними повноваженнями:власник інвестиційного портфеля, менеджер, довірена особа або банк. Основним типом інститутів колективного інвестування є інвестиційні компанії (фонди). Вони являють собою фінансових посередників, що залучають грошові кошти інвесторів та вкладають їх у цінні папери або інші види фінансових активів. Хедж-фонди (hedge funds) являють собою звичайні інвестиційні компанії (фонди), що використовують техніку хеджування для обмеження ризику втрат. Зазвичай тут маються на увазі спекулятивні фонди, що використовують похідні цінні папери (ф’ючерсні, форвардні контракти) та мають на меті отримання максимального прибутку за будь-яких умов.

21.Інструменти міжнародного ринку банківських кредитів. Синдикований кредит, процес синдикації та його етапи.

Міжн. ринок банк. кредитів – це сфера ринк.відносин, де здійсн. рух позикового капіталу між країнами на умовах поверненості і платності, формується попит та пропозиція. Основні сегменти: 1.короткостр.кредит; 2.середньо-та довгостр. іноз. кредити (що хар-ються єдністю місця і валюти позики); 3.середньо-і довгостр. єврокредити (синдиковані кредити). Синдикований кредит (СК) – кредит, що надається міжн.косорціумом (синдикатом) одному позичальникові і обсяги якого сягають млрд.дол. на тривалі строки (3-10 років). Головною особливістю є наявність декількох кредиторів, тож сума кредиту і ризики розподіляються між банками-учасниками. Форми СК: 1. класичний (довгостр.кредити на велику суму і передбачає створ. синдикату); 2. СК з обмовкою про вал.опціон (коли позичальнику надається можливість вибору валюти погашення боргу при настанні строку платежу); 3.поповнювальні; 4.кредити з фіксованими строками. Вартість СК складається з: комісійні, %ставка, податки, банківський спред (маржа). ЕТАПИ: 1.позичальник має знайти банк-організатор СК і узгодити умови (позичальник складає спец.пропозицію, яка надсилається банком міжн.рівня; після вибору організатора, позичальник заключає з ним угоду; позичальник має 2 схеми роботи синдикату: на кращих умовах – позич.диктує свої умови кредитору; куплена угода – всі умови кредиту диктує організатор на ранній стадії синдикації); 2.банк-організатор випускає спец.меморандум, яким запрошує до участі банки-співорганізатори (орг-я синдикату складає від 15 днів до 3 місяців); 3.банк-організаторрозрах. % ставок, які будуть виплачуватися кожному банку відповідно до графіку погашення кредиту (ЛІБОР – кориктується кожні 6 місяців +СПРЕД – кориктується відповідно до банку); 4.генеральна синдикація (підписання кінцевої угоди, де фіксуються всі кредитні умови; до угоди додається висновок юр.консультантів з обох боків; юритси вказують на окремі статті угоди, де можуть виникнути конфлікти; текст підписується сторонами угод); 5.кредитування (позич. направляє банку-агенту повідомлення про необх. надання кредиту; банк-агент акумулює кошти і надає позич; протягом дії угоди, орган. моніторинг проти ризиків: %ставки, конюктура, регіон. ризики, держ рег-ня діял. банків).