- •Естетичні погляди Бодлера та їх утілення в збірці «Квіти зла».
- •«Нова драма» як літературне явище.
- •Світогляд та естетичні погляди Стендаля, їх втілення у його творчості. «Червоне і чорне»: символіка другої назви «Хроніка хіх сторіччя».
- •Творчість г.Ібсена.
- •Реалізм у російській літературі. Новаторство л. Толстого-романіста.
- •Драматургія м.Метерлінка.
- •Проза на межі століть: неоромантизм, імпресіонізм, психологізм, естетизм.
- •Творчість б.Шоу.
- •Втілення світогляду ф. Достоєвського в романі «Злочин і кара».
- •«Квінтесенція ібсенізму» б.Шоу.
- •Своєрідність реалізму Флобера. «Пані Боварі» як найяскравіше втілення реалізму у світовій літературі.
- •«Синестезія» у драматургії кінця хіх ст.
- •Специфіка світогляду Флобера. «Об’єктивізм» Флобера. Культ мистецтва і форми у творчості письменника.
- •Втілення теорії символізму в драматургії кінця хіх ст.
- •Філософсько-естетичні погляди Теккерея. Творчість Теккерея: «Ярмарок суєти» – роман без героя.
- •Парадокс у п’єсах б.Шоу.№8
- •Символізм у творчості Артюра Рембо.
- •Дискусія у п’єсах б.Шоу. №8
- •Натуралізм як результат подальшого розвитку реалістичних принципів. «Експериментальний роман». «Теорія середовища».
- •Драматургія о.Уайльда
- •Роман к. Гамсуна «Пан» як взірець ранньої модерністської прози: неоромантичні, символістські, імпресіоністські тенденції
- •Реалізм в англійській літературі хіх ст.
- •Принципи «теорії драми» д. Б. Шоу. №8
- •Мала та середня проза у світовій літературі хіх століття.
- •Символістська драма м. Метерлінка. № 6
- •Імпресіонізм в американській літературі. Творчість Генрі Джеймса: світоглядні та естетичні засади творчості. Романи у творчості г.Джеймса. №25
- •Значення творчості а. Чехова для реформування мови світової драматургії.
- •Реалізм у французькій літературі хіх ст.
- •Людина-нікчема в драматичній поемі г. Ібсена «Пер Ґюнт».
- •«Романси без слів» як вершина творчості Поля Верлена.
- •Конфлікт свободи та обов’язку в драмі г. Ібсена «Ляльковий дім».
- •Переосмислення античного міфу в п’єсі «Пігмаліон» д.Б. Шоу.
- •Принципи спадковості та соціального детермінізму в романі е. Золя «Кар’єра Ругонів».
- •Гра концептами у п’єсі д.Б. Шоу «Дім, де розбиваються серця».
- •«Людська комедія» о. Де Бальзака, структура, образи, теми, техніка «перехідних персонажів».
- •Концепт щастя у феєрії м. Метерлінка «Синій птах».
- •«Портрет Доріана Грея» о. Уайлда – виклик вікторіанському світогляду.
- •Тема, ідея, гострота конфлікту і художні особливості п’єси а. Чехова «Вишневий сад».
- •Духовна атмосфера та естетичні пошуки «кінця століття». Визначення раннього модернізму.
- •Проблеми життєвої мети і призначення людини в п’єсі а. Чехова «Чайка».
- •Світогляд та естетика Мопассана. Романістика Мопассана, прояв натуралізму в творчості Мопассана.
- •Принципи «статичного театру» та «театру мовчання» у п’єсах м. Метерлінка раннього періоду.
- •Філософсько-естетичні погляди в.Теккерея. Творчість Теккерея: «Ярмарок суєти» – роман без героя. № 15
- •Принципи метаморфози та синестезії у п’єсі м. Метерлінка «Синій птах» № 6, 38
- •Екзистенційна криза та неохристиянські мотиви у творчості ф. Достоєвського.
- •Образи жінок у драматургії г. Ібсена.
- •Творчість п.Меріме, головні риси естетики письменника. Новелістика Меріме.
- •Принципи «теорії драми» д. Б. Шоу. №8
- •Французька література другої половини хіх століття. Загальна характеристика епохи: політичне життя, наукові та мистецькі шукання. Реалізм у французькій літературі. №29.
- •Втілення принципу музичності в драматургії кінця хіх ст.
Роман к. Гамсуна «Пан» як взірець ранньої модерністської прози: неоромантичні, символістські, імпресіоністські тенденції
Помітніше виявляється новаторство К. Гамсуна в його романі “Пан”. У творі легко простежити майже всі основні ознаки оновленої прози: неоромантизм, психологізм, імпресіонізм, символізм. Свідченням неоромантизму письменника є оточення, в якому відбувається дія, тема твору та його основний конфлікт. К.Гамсун розповідає про трагічне кохання лейтенанта Глана до молодої дівчини Едварди, примхливої й упертої, яка зазнає насолоди від того, що грає чиєюсь долею. Їхній роман розгортається в “екзотичних декораціях” норвезького літа, дикої природи, в лісах і горах. в основі твору – типовий конфлікт сильних непересічних постатей, який розгортається в незвичному оточенні. Ще одним доказом неоромантизму К.Гамсуна є той психологізм, із яким письменник вивчає, аналізує, описує складний малюнок емоцій своїх героїв. Критики називають роман “містерією кохання”, бо воно визначає всі вчинки і рішення персонажів.
По-перше, самі ситуації закоханості є ускладненими, передбачають паралельні любовні пригоди. Лейтенант Глан, палаючи пристрастю до Едварди, водночас підтримує стосунки з жінкою коваля Євою. Він звертає на неї увагу, аби хоч якось забутись, полегшити біль, викликаний байдужістю і мінливістю Едварди. Так само й вона має декілька претендентів на її серце одночасно, і дає надію кожному з них.
По-друге, самий розвиток пристрасті у творі є безпосередньою психологічною причиною трагедій, наприклад, смерті Єви. Вершина психологізму Гамсуна-письменника – сцена загибелі Глана.
Розкриттю динаміки переживань героїв сприяє імпресіоністичний стиль твору. Картини природи виблискують грою напівтонів, емоції постійно рухаються, змінюються, вирують. Твір Гамсуна є не тільки неоромантичним, а й символістським, бо в ньому автор намагається розкрити ті міфічні першооснови буття, які керують всесвітом. Він пише про первісні стихії, прекрасні і жахливі водночас, які ваблять людину, аби знищити її. Вони некеровані як сама природа. Їх у романі символізує Пан, володар лісу. Поки Глан знаходиться в гармонії з ним, його серце співає від радості. Проте Пан – підступне божество. Він насилає на чоловіка закоханість у жінку з ненависного йому світу цивілізації, а потім карає його за зраду. Мелодія його сопілки запрошує до щастя, але насправді заманює довірливого слухача до пастки.
«Нова драма» як явище (загальна характеристика). Аналіз одного з драматургічних творів (за вибором студента). № 2
Реалізм в англійській літературі хіх ст.
У 30-ті роки XIX століття англійська література вступає в період нового підйому, який сягає найвищого рівня в 40-х і початку 50-х років. До цього часу відноситься розквіт реалізму Діккенса, Теккерея і інших майстрів соціального роману і революційної поезії та публіцистики письменників-чартистів. Це були найбільші досягнення англійської демократичної культури минулого століття, що формувалася в атмосфері щонайнапруженішої соціальної таідеологічної боротьби епохи чартизму. Проте численні буржуазні історики літератури намагаються, врозріз з фактами, обійти суперечності тогочасного суспільного життя Англії, що відбилися і в пожвавленні боротьби напрямків у літературі того часу. Користуючись загальним поняттям літератури так званого "вікторіанського століття", хронологічно збігається з роками правління королеви Вікторії (1837-1901), вони створюють, по суті, спотворену картину літературного процесу, вдаючись при цьому до допомоги різних доводів. Один з найбільш поширених прийомів зводиться до спроби підвести творчість найбільших представників критичного реалізму - Діккенса, Теккерея, сестер Бронте, Гаскелл - під загальний шаблон "респектабельної" і вірнопідданської літератури, поставити їх в один ряд з Бульвер, Маколея, Троллопа, Рідом і Коллінзом. Гнівні викривачі світу "безсердечного чистогану" іменуються незлостивим гумористами, помірними вікторіанці. Був створений справжній культ Теннісона, Бульвера та інших письменників того ж напрямку, яких оголосили "метрами" англійської літератури. Деякі рецензенти ще за життя авторів "Олівера Твіста" і "Важких часів", "Ярмарку марнославства", "Джен Ейр" і "Горбів бурхливих вітрів" угледіли в їх різкій критиці сучасного суспільства явище, не типове для англійської літератури цього періоду. Проти Діккенса ополчилися ревнителі "моральності", звинувачуючи його у відсутності смаку, у вульгарності, мізантропізме, коли він висвітлив у "Нарисах Боза" і "Олівера Твісте" тіньові сторони життя "процвітаючої" Англії, йому відмовляли в праві називатися художником, коли він виступив зі своїми зрілими соціальними романами 40-50-х років. Висловлюючи погляди офіційної Англії, Маколей, як відомо, нападав на автора "Важких часів" за відсутність в романі нібито почуття міри, за карикатурність в зображенні мешканців Коктауна і похмурий песимізм. "Холодний дім", "Крихітка Дорріт" Діккенса, "Ярмарок марнославства" Теккерея, "Джен Ейр" Ш. Бронте, "Пагорби бурхливих вітрів" Е. Бронте та інші найкращі твори критичних реалістівзустрічали незмінні нападки з боку вікторіанської критики саме тому, що автори цих творів підходили до оцінки сучасності з демократичних позицій, зривали покрив уявної респектабельності, викривали експлуататорську сутність суспільного життя буржуазної Англії.