Тема 7. Охорона і використання Чорного моря.

Загальна довжина морського узбережжя України складає 2780 км.

Україна як морська держава є повноправним учасником майже всіх конвенцій, що регулюють захист та використання морського середовища. Найбільш значущою для нашої країни є Конвенція про захист Чорного моря від забруднення, укладена в 1992 р. в м. Бухарест. В прийнятті цієї Конвенції Україна приймала участь як самостійна держава.

Країни-учасниці цієї Конвенції прийняли на себе зобов’язання скорочувати і зберігати під контролем забруднення моря з джерел, що перебувають на суші. Вони зобов’язалися вживати усі необхідні заходи для запобігання забруднення моря в результаті скидання небезпечних речовин до річок, каналів, водовипусків, інших споруд, крізь які стоки надходять до моря, а також для запобігання забруднення моря через викиди в атмосферу.

До небезпечних речовин віднесені:

• оловоорганічні сполуки;

• органогалогенні сполуки типу ДДТ та інші інсектициди;

• стійкі фосфорорганічні сполуки;

• кадмій, ртуть, свинець та їх сполуки;

• стійкі речовини, які мають встановлені канцерогенні, тератогенні або мутагенні властивості;

• відпрацьовані мастила;

• стійкі синтетичні матеріали, що можуть плавати, тонути або залишатися у завислому стані;

• радіоактивні речовини і відходи, в тому числі відпрацьоване радіоактивне паливо.

Договірні сторони разом встановлюють економічні фонові концентрації перелічених вище речовин, в межах яких скид допустимий.

В Конвенції міститься перелік менш небезпечних речовин, які є не такими шкідливими або швидко знешкоджуються внаслідок природних процесів. До таких речовин віднесені:

• біоциди та їхні похідні, що не охоплені попереднім переліком;

• ціаніди, фториди і елементарний фосфор;

• патогенні мікроорганізми;

• детергенти та інші поверхнево-активні речовини, що піддаються біологічному розкладу;

• скиди охолоджувальних вод;

• неорганічний фосфор, азот, органічна речовина або інші поживні сполуки, а також речовини, що погано впливають на зміст кисню в морському середовищі;

• іони важких металів, а також селен, миш’як, сурма, барій, бор (в певних межах);

• сира нафта і вуглеводні будь-якого походження (в певних межах).

Дозволи на скидання стічних вод, що містять речовини, віднесені до менш небезпечних, видаються місцевими природоохоронними органами, враховуючи максимально допустимі концентрації речовин безпосередньо на скиді, а також допустимі обсяги скиду за певний період, враховуючи можливість змішування та розбавлення вод, що скидаються, з морською водою.

Виходячи з тексту цієї Конвенції, національні власті мають право видавати дозволи на скидання відходів, що містять небезпечні речовини, в межах власного територіального моря і виняткової економічної зони з врахуванням концентрацій складових речовин, токсичності та інших видів шкідливого впливу, акумуляції в морських рослинах та тваринах і в осадових шарах, здатність морського середовища поглинати відходи, що скидаються, без небажаних наслідків у вигляді біохімічної трансформації речовин з утворенням шкідливих сполук, зменшення вмісту кисню в морській воді, враження морських організмів, що вживаються людиною в їжу, забруднення місць купання та небажаного естетичного сприймання морської місцевості.

Документація про дозволи на скид відходів, що надані національними органами, надсилається Комісії по захисту морського середовища Чорного моря, що утворюється з представників держав-учасниць. Комісія на своїх засіданнях, що проводяться не рідше одного разу на рік, розглядає та ухвалює питання відповідно до цілей та завдань Конвенції.

Постійно діючим технічним та виконавчим органом Комісії є Секретаріат, який теж складається з представників причорноморських держав. Комісія розробляє критерії та рекомендації, сприяє встановленню нормативів, впровадженню заходів щодо запобігання забруднення морського середовища, його скорочення, збереження під контролем та ліквідації наслідків забруднення. Комісія одержує, обробляє і розповсюджує відповідну наукову, технічну і статистичну інформацію, сприяє науково-технічним дослідженням.

Причорноморські країни в межах територіального моря і виняткової економічної зони здійснюють моніторинг морського середовища, включаючи нагляд за поведінкою похованих відходів, надсилають до Комісії та зацікавленим сторонам відповідну інформацію.

В разі виникнення надзвичайних ситуацій, що загрожують масштабним забрудненням морського середовища нафтою та іншими шкідливими речовинами, національні органи, що ведуть спостереження, чи капітани суден і літальних апаратів, які помітили цей надзвичайний випадок, негайно повідомляють про це Комісію та найближчі до місця аварії країни. У повідомленнях бажано надати таку інформацію:

• джерело забруднення та його стан;

• географічні координати та час виявлення інциденту;

• вид забруднюючих речовин, оцінка кількості та шкідливого впливу;

• будь-яку додаткову інформацію про інцидент.

Причорноморські країни приймають активну участь у зменшенні та спільному подоланні наслідків аварії. Винуватці несуть відповідальність за шкоду, заподіяну морському середовищу згідно з нормами міжнародного права, відшкодовують збитки та компенсують втрати, що понесли фізичні та юридичні особи внаслідок аварії.

Зберігаються, ясна річ, загальноприйняті згідно з чинними міжнародними нормами та стандартами заходи по захищенню моря від забруднення з суден. Конвенцією передбачені спільні дії причорноморських країн у надзвичайних ситуаціях з метою запобігання забрудненню морського середовища нафтою та іншими шкідливими речовинами, його скорочення і боротьба з його наслідками.

В районах, що знаходяться під юрисдикцією причорноморських країн, заборонено видалення відходів та інших матеріалів з суден чи літальних апаратів. Країни вживають належні заходи і співробітничають у запобіганні забрудненню, викликаного похованням відходів, його скороченню та здійсненню відповідного моніторингу.

Якщо загальне використання та охорона Чорного моря регламентується Бухарестською конвенцією 1992 р., то окремі питання щодо делімітації виключної морської економічної зони між Україною та Румунією ще мають бути врегульовані.

Ніякими угодами не регулюються стосунки між Україною та Росією щодо користування Азовським морем, яке з внутрішнього моря колишнього Радянського Союзу перетворилося у міжнародне море.

Контрольні питання до ЗМ 4.3.

1. Яку роль відіграє Світовий океан у життєзабезпеченні людства?

2. Що таке конвенція?

3. З чим пов’язано укладання Лондонської конвенції з охорони моря, 1972 р.?

4. Які речовини заборонені до скиду в морське середовище?

5. Які речовини дозволяється скидати у море і при яких умовах?

6. Яка інформація потрібна для оформлення дозволу на скид у море?

7. В чому полягає оормлення дозволу на скид у море?

8. Види забруднень, що утворюються на судах.

9. Які технічні, правові, організаційні та економічні заходи передбачені Лондонською конвенцією щодо запобігання забруднення моря?

10. Як здійснюється спостереження за станом морського середовища?

11. Що таке «ненавмисний» скид?

12. Що таке «чистий» баласт?

13. Які наслідки має нафтове забруднення морського середовища?

14. Правові заходи щодо збереження біологічних ресурсів моря.

15. Правовий розподіл морського середовища.

16. Статус відкритого моря та його дна.

17. Взаємодія держав морського району у захисті довкілля.

18. Охорона морського середовища при видобутку корисних копалин на континентальному шельфі.

19. Прибережна водоохоронна зона морського узбережжя.

20. Які заходи сприяють зменшенню важких наслідків аварій морських суден?

21. Основні положення Конвенції про захист Чорного моря від забруднення.

22. Які проблеми користування Україною морським середовищем ще потребують врегулювання?