17. Порівняйте політику «воєнного комунізму», неПу та форсованої індустріалізації у срср.

Становлення адміністративно-командної системи розпочалось з проведення політики “воєнного комунізму” у 1918 р. Проведення таких надзвичайних заходів пояснювалось необхідністю концентрації в руках держави всіх наявних ресурсів і збереження господарських зв’язків в умовах війни політика «воєнного комунізму» передбачала:

- продовольча «диктатура», яка передбачала фіксовані ціни і хлібну монополію держави;

- націоналізація всіх підприємств;

- централізований розподіл сировини і готової продукції;

- заборона вільної торгівлі і карткова система розподілу продуктів;

- введення загального трудового обов’язку;

- продрозкладка на хліб, а з часом на всі продукти.

Воєнний комунізм вважався вимушеною і тимчасовою політикою. Але в процесі її реалізації сформувались основи переходу до нового суспільного ладу. На 1-му етапі його назвали безтоварним соціалізмом, де торгівля підмінялась загальнодержавним розподілом продуктів.

Після завершення громадянської війни (1920 р.) основним завданням постало відновлення народного господарства, що потребувало нових підходів до управління і деяких послаблень «воєнного комунізму». Для цього продрозкладку замінили продподатком, що стало початком НЕПу. Ця політика в своїй основі мала концепцію переходу до соціалізму через державний капіталізм, при цьому головною складовою моделі залишалась адміністративно-командна система, що базувалась на державній монополії.

Продподаток встановлювали з урахуванням рівня доходів у вигляді відсотку або частки продуктів залежно від складу родини. Надлишки продукції було дозволено реалізувати, що стало початком відновлення товарно-грошових відносин. Держава почала підтримувати кооперацію, була дозволена кооперація, а натуральний земельний податок замінили грошовим.

У промисловості також дозволили оренду і приватним особам було дозволено брати в оренду дрібні і середні підприємства. Було розпочато процес роздержавлення і введення господарського розрахунку. Для управління цими процесами замість главків були спочатку введені трести, а на їх основі синдикати, які управляли всім процесом від створення продукту до його реалізації.

Для поєднання ринкових і державних регуляторів було розроблено Держплан, він мав поєднати інструменти ринку і держави і через планування впливати на ринок. Відновлення товарно-грошових відносин потребувало відновлення банківської системи. Була проведена грошова реформа (1922-1924 рр.) і введена конвертована грошова одиниця – червонець, яка була забезпечена золотом та іноземною валютою. Грошова реформа сприяла бездефіцитності бюджетів і збільшенню доходів.

У сільському господарстві почали формуватись колективні господарства, що об’єднали селян для спільного ведення сільськогосподарського виробництва на основі спільних засобів праці і колективної організації. НЕП дозволив у 1925 р. досягти довоєнних показників розвитку. В цілому політика НЕПу, що підтримувала приватну власність, товарні відносини, не відповідала ідеології радянської моделі, тому поступово здійснювалась централізація в управлінні, обмежувалась приватна торгівля, оренда, поширення товаризації господарства, тобто поступово згорталась НЕП.

Радянська держава відмовилась від ринку і повернулась до адміністративних методів управління економікою, основною метою почали вважати концепцію ресурсів для розвитку основної сфери – крупної індустрії. Офіційною причиною згортання НЕПу було названо кризу хлібозаготівель (1927-1928 рр.), в якій звинуватили ринкові регулятори і недостатній контроль держави.

Фактично з 1927 р. почали проводити новий курс реформ – індустріалізації. Було введено перспективне планування, розширено державний сектор і введено 5-ти річні плани:

1928 - 1932 рр. – 1-ша

1933 – 1937 рр. – 2-га

1938 – 1942 рр. – 3-тя

З 1929 р. була проголошена форсована індустріалізація і радянський союз почав купувати на світових ринках машини і обладнання, а джерелом імпорту стала продаж сировини. Незабезпечена емісія добровільні і примусові позики.

Для мобілізації коштів у розвиток індустрії почали проводити під контролем держави колективізацію сільського господарства, що мало би дати кошти для реформ промисловості. У 1929 – 1933 рр. в результаті реформ всі ринкові відносини були обмежені і в економіці відновили методи позаекономічного примусу, які діяли у роки воєнного комунізму.

Другою важливою подією економічного розвитку, що справила вплив на економічну еволюцію світу, стала криза 1929 – 1933 рр. На передодні кризи найбільш успішно розвивалась американська економіка, де з’явились нові галузі, була автоматизація виробництва, зросла продуктивність праці, розвивалось фермерство. Разом з тим посилилась концепція капіталів та крупних монополій.