
- •1. Память і розвиток особистості. Найважливіші теорії памяті в психологічній науці.
- •3. Дайте психологічну характеристику процесам памяті. Обгрунтуйте чинники,що впливають на ефективність довгочасної памяті.
- •5. Розкрийте взаємодію розвитку памяті, мислення і уяви особистості.
- •36. Дайте характеристику основних видів мови. Роль внутрішнього мовлення в регуляції поведінки людини.
- •32. Види уваги, їх характеристика. Формування довільної уваги у навчальній діяльності.
36. Дайте характеристику основних видів мови. Роль внутрішнього мовлення в регуляції поведінки людини.
Мова - обмін інформацією між людьми за допомогою мови
Мова - система знаків і символів відображає цивілізаційний досвід людини
Мова виконує певні функції:
Впливу - здатність людини за допомогою мови спонукати людей до певних дій або відмова від них.
Повідомлення - обмін інформацією (думками) між людьми за допомогою слів, фраз.
Вирази - з одного боку, завдяки мові людина може повніше передавати свої почуття, переживання, відносини, з іншого - виразність мови, її емоційність значно розширюють можливості спілкування.
Позначення - здатність людини за допомогою мови давати предметів і явищ навколишньої дійсності властиві тільки їм назви
У психології в основному розрізняють дві форми мовлення:
1. Зовнішня мова - система використовуваних людиною звукових сигналів, письмових знаків та символів для передачі інформації, процес матеріалізації думки. Зовнішньої мови притаманні: Жаргон - стилістичні особливості (лексичні, фразеологічні) мови вузької соціальної чи професійної групи людей. Інтонація - сукупність елементів мовлення, фонетично організують мова і є засобом вираження різних значень, їх емоційного забарвлення.
Зовнішня мова включає такі види:
-Усну (діалогічну і монологічну)
Усна мова - це спілкування між людьми за допомогою проголошення слів вголос, з одного боку, і сприйняття їх людьми на слух - з іншого.
Діалог - попеременний обміні знаковою інформацією двох і більше суб'єктів. Монолог - вид мовлення, що має одного суб'єкта і представляє собою складне синтаксичне ціле, в структурному відношенні зовсім не пов'язаний з промовою співрозмовника.
-Письмову - графічно оформлена мова, організована на основі буквених зображень. Вона звернена до широкого кола читачів, позбавлена ситуативності й припускає поглиблені навички звукобуквенного аналізу, вміння логічно та граматично правильно передавати свої думки, аналізувати написане й удосконалювати форму вираження.
2. Внутрішня мова (мова "про себе") - це мова, позбавлена звукового оформлення і протікає з використанням мовних значень, але поза комунікативної функції; внутрішнє промовляння. Внутрішня мова - це мова, що не виконує функції спілкування, а лише обслуговує процес мислення конкретної людини. Вона відрізняється за своєю структурою згорнутість, відсутністю другорядних членів речення. Внутрішня мова може характеризуватися предикативностью - характеристика внутрішнього мовлення, що виражається у відсутності в ній слів, що представляють суб'єкт (підмет), і присутності тільки слів, що відносяться до предикату (сказуемому).
Види мови (за Виготському):
1) Зовнішня (вербальна і невербальна)
2) Егоцентрична (письмова і усна)
3) Внутрішня (монологічна і діалогічна)
Види мови (за Піаже):
1) Аутична (аналог внутрішнього мовлення)
2) Егоцентрична
3) Зовнішня
Говоріння розглядається як самостійна діяльність. Її потреба – мотив – ціль – “щось сказати один одному”. Мовленнєвий вираз програмується і реалізується тим, хто говорить.
Предмет – висловлення думки, продукт – відповідна дія інших людей.
О.О.Леонтьєв вважає, що мовленнєва діяльність має місце рідко, лише, коли ціль діяльності – породження висловлення, коли мовлення самоцінне (опанування іноземною мовою). В інших випадках використання мови передбачає немовленнєву ціль, і тоді мовлення – не самостійна діяльність, а сукупність мовленнєвих дій, підпорядкованих цілі власне діяльності.
Так, вчитель звертається до учня. Його мета – пояснення матеріалу, а мовлення – засіб досягнення цієї мети. Мовлення в конкретній ситуації – мовленнєва поведінка. Вона передбачає усвідомлення людиною особливостей даної ситуації і своєї ролі в ній. Людина діє в рамках своєї ролі. Але навіть в цьому випадку існує вибір “можна так, а можна інакше”. В залежності від ролі формується мовленнєва поведінка. Крім того, мовленнєва поведінка відображає культурний і освітній рівень людини. Людина повинна підібрати слова за стилем, складністю, типом інтонації, способом побудови речень, супроводженням мімікою і жестами.
В ситуації спілкування з другом доцільний розмовний стиль, неповні речення, багатство міміки і жестів. Інший випадок, коли роблять наукове повідомлення. Тоді мовлення насичене професійними термінами, емоційно-нейтральне, речення повні, ускладнені, ділова інтонація, обмаль жестів і міміки. Таким чином, немає єдиних норм, відносно різних ситуацій мовлення. Використання мовлення відповідно до ситуації свідчить про високий рівень розвитку особистості, достатнє оволодіння нормами поведінки у суспільстві. Високі зразки мовленнєвої поведінки становлять ораторське мистецтво. Наука про красномовство – риторика.