14. Критерії оцінювання рівня розвитку соціально-трудових відносин.

Розвиток СТВ характеризуeться показниками якостi трудового життя. Пiд якiстю тр. життя розумieться ситематизована сукупнiсть рис, якi характеризують умови працi i допомогають врахувати ступiнь реалiзацii iнтересiв працiвника i викоритсання його здiбностей (iнтелектуальних, творчих, моральних тощо).

Концепцiя якост трудового життя (ЯТЖ) включаe 2 важливих напрямки: 1) автономiя особистостi прцiвника; 2) можливiсть розвитку його рiзноманiтних здiбностей. Пiдвищення ЯТЖ охоплюe i такi аспекти, як умови працi, iх охорона i безпека. Якiсть життя – це синтетична характеристика рiвня i умов життя населення, я ка враховую також склад сiм’i, стан здоров’я членiв цiei сiм’i, iх соц. задоволеностi тощо.

Одним з показникiв якостi життя e iндекс розвитку людського потенцiалу (IРЛП) який розраховують як середню арифметичну з показникiв очiкуeмоi тривалостi життя (IЖ), рiвня освiти (Iо), та реального душевого ВВП (Iд).

15. Роль та функції держави як суб’єкта соціально-трудових відносин.

Держава як суб’eкт СТВ найчастiше виконуюe такi функцii: 1) законодавець; 2)захисник прав; 3) регулювальник. Ступiнь реалiзацii ожноi iз цих функцiй держави, характер iх поeднання в кожний конкретний момент часу визначаeться полiтичними, iсторичними та економiчними умовами розвитку держави.

Дежава забезпечуe правове регулювання взаeмовiдносин мiж партнерами, органiзовуe i коорденуe переговори, встановлюe гарантуe i контролюe дотримання мiнiмальних норм i гарантiй у сферi працi i соц.-тр. вiдносин (умови оплати працi, iдпочинку, соц. захосту населення тощо).

Держава – особлива сторона і суб’єкт ств – може виступати в ролі роботодавця, законодавця, ініціатора соціального діалогу, арбітра, посередника, примирювача, гаранта прав і свобод членів суспільств.

Держава насамперед має здійснювати законодавчу функцію, формувати та вдосконалювати нац. Трудове законодавство.

У процесі глоба ліз мають бути перегл погляди на необх обмеж впливу держ на екон ринкового типу. Глобаліз не має приводити до зниж ролі держ іінститутів та їх регул функції. Ідеї багатьох науковців щодо мінімального втручання держ не враховують 2-х особлив-ей: 1.масштабність держ втруч в економіку, пріоритетність тих чи ін. функцій держ залежить від рівнясоц-ек розв суспільства.ю завдань, що стоять перед ним на конкретному етапі, а тому не існує єдиних причин послабл чи посил ролі держави. 2. реальністю для більшості країн Заходу є масштабність, розшир та ускладн ф-ій держави, що відбув під впливом глоба ліз-ії, а не зниж ролі держави.

16. Роботодавці і їх роль у формуванні і розвитку соціально-трудових відносин.

Роботодавець- людина, яка працює самостiйно та наймає для роботи одного або декiлькох осiб. Згiдно мiжнародноi класифiкацii роботодавець є власником засобiв виробництва.

Роботодавцi, захищаючи своi iнтреси i права як власникiв засобiв виробництва, у формуваннi i розвитку СТВ вбачають можливiсть проведення погодженоi технiчноi, економiчноi полiтики без рiзких потрясiнь руйнiвних конфлiктiв. Пiдприeмцi несуть основну вiдповiдальнiсть за результати госпдарювання, забезпечення належних умов працi i розмiрiв ii оплати та фiнансового забезпечення соц. захисту працiвникiв.

Особливості: вони володіють матер та фін рес-ми, засобами вир-ва, а значить мають змогу створювати роб. Місця і визн. Попит на робочу силу; роботодавці та їх обєдн мають більш істотний вплив на органи законод і виконавч влади, визнач заг соц.-екон політики, формув нац.. труд законодавства; уряди країн відстоюють у своїй діяльн передусім інтереси роботодавців і не в останню чергу через те, що самі урядовці нерідко є

власниками капіталу, акцій, а отже прямо зацікавленні у веденні відпов бізнесу.

Роль роботодавців проявляється в завданнях які виконують їх обєднання: забезпеч представництва та захисту спільних інтересів і прав роботодавців у відносинах з органами держ влади, профспілками та обєдн. Прац-ів.; участь у провед переговорів і укладенні угод; опрацюв спільних позицій із принципових питань; корд дій у виконанні зобов’язань,узятих згідно укладених угод; сприяння залагодженню колект труд спорів і запобігання страйкам.; координ діяльн щодо викон науково-тех-их і соц.-екон-их програм; поширення проф. знань і досвіду, надання своїм членам різном послуг; розв спів роб на засадах соц. Партнерства з проф. спілками, їх обєднаннями, та ін. обєднаннями працівників; налагодж постійних контактів із змі; розв співробітництва з іноз та міжнар організац-ми.

Особливе місце у системі ств полягає в тому, що вони створюють роб місця, визнач обсяги і структуру попиту на робочу силу та залучають її до суспільного вир-ва через механізм ринку праці, безпосередньо, або через свої представницькі органи організ виробн.-во, уклад з найм прац-ми індик труд договори (контракти), ведуть переговори з предст органами найм працівників щодо уклад колект договору та значною мірою впливають на його структуру і зміст; визнач виходячи з своїх положень зміст ств і реаліз заходи щодо їх удосконалення.