15. Планування і аналіз продуктивності праці.

Досліджуючи детальніше планування трудових показників, варто зосередити увагу на плануванні продуктивності праці як одного з основних елементів ресурсного обґрунтування виробничої програми підприємства.

Інформаційною базою планування продуктивності праці є:

— баланс робочого часу підприємства;

— виробнича програма;

— план організаційно-технічних засобів;

— план капітального будівництва;

— інформація оперативного обліку витрат робочого часу в звітному періоді (табель обліку робочого часу, фотографія, самофотографія).

Метою планування зростання продуктивності є:

- розрахунок основних техніко-економічних показників виробничо-господарської діяльності підприємства на стадії підготовки і порівняння варіантів проекту плану;

- найповніший облік ефективності впровадження заходів плану технічного й організаційного розвитку виробництва;

- визначення ролі й завдань окремих служб, відділів та інших виробничих підрозділів у підвищенні продуктивності праці;

- аналіз динаміки зростання продуктивності праці. Найпоширенішим методом планування показника підвищення

продуктивності праці є планування за факторами її зростання.

Усі фактори, що впливають на підвищення продуктивності праці, можна поділити на такі:

1) структурні зрушення у виробництві, тобто зміна частки окремих видів продукції в загальному обсязі виробництва;

2) підвищення технічного рівня виробництва;

3) удосконалення управління організації виробництва і праці;

4) зміна обсягу виробництва продукції;

5) галузеві фактори, наприклад зміна гірничо-геологічних умов, вміст корисних речовин у руді тощо;

6) уведення в дію і освоєння нових об'єктів.

Основні етапи планування продуктивності праці такі:

- аналіз рівня і динаміки продуктивності праці в попередньому періоді;

- виявлення резервів підвищення виробітку в наступному періоді;

- визначення очікуваного рівня продуктивності праці в поточному періоді;

- розроблення плану заходів щодо використання виявлених резервів;

- розрахунок ефективності кожного заходу, спрямованого на підвищення продуктивності праці;

- визначення можливого рівня продуктивності праці в плановому періоді.

Планове зростання продуктивності праці обчислюють, порівнюючи середній виробіток на одного працівника в плановому періоді з аналогічними показниками базисного періоду.

— по факторний метод — полягає у розрахунку приросту продуктивності праці за факторами її зростання. Це є найпоширеніший метод планування продуктивності праці.

Планування продуктивності праці передбачає здійснення таких процесів:

— обчислення економії робочої сили під впливом факторів (Езаг);

— визначення вихідної чисельності промислово-виробничого персоналу в плановому періоді (Чвих );

— визначення планової чисельності працюючих (Чпл );

— розрахунок приросту продуктивності праці (ΔППпл ) у плановому періоді.

На першому етапі планування продуктивності праці варто визначити фактори, що впливають на економію робочої сили, і підсумувати їх.

Де ∑Чсб — сумарна чисельність керівників, спеціалістів і службовців у базовому періоді, осіб;∑Чс норм— те саме за прогресивних норм, прийнятих у плановому періоді, осіб.

Зміну чисельності робітників у результаті покращення використання робочого часу (ЧФРЧ) можна обчислити:

де Дб, Дпл — кількість робочих днів, відпрацьованих у середньому одним робітником відповідно в базовому і плановому періодах; Чпвп — вихідна чисельність ПВП, скоректована з урахуванням впливу структурних зрушень у виробництві, осіб; Проб — питома вага робітників у базовій чисельності ПВП, %.

• Підвищення технічного рівня виробництва. Економія робочої сили за рахунок зростання технічного рівня виробництва (ЧТ ) розраховується за формулою:

Де t1, t2 — трудомісткість виготовлення одиниці продукції відповідно до і після впровадження технічного заходу, нормо-годин; Nпл — плановий обсяг випуску продукції, натур, од.; Кч — коефіцієнт часу, який визначається діленням кількості місяців дії заходу в плановому році на 12.

•Введення в дію та освоєння нових об'єктів.

Зміна чисельності робітників (Чосв) визначається як різниця між чисельністю, що планується для нових підприємств (вона встановлюється на основі технічних проектів), і тією чисельністю, яка була б необхідна при базовій продуктивності праці по галузі загалом.

Загальну економію чисельності працівників (Езаг) вираховують як суму економії чисельності (Ч) по кожному з перерахованих факторів.

Езаг = Чстр + Чq + Ч упр + Чфрг + Ч т.р + Чосв,

На другому етапі планування продуктивності праці вихідну чисельність промислово-виробничого персоналу в плановому періоді розраховують за формулою:

де Ко — темпи зростання обсягу виробництва в плановому періоді, %.

Третій етап планування продуктивності праці передбачає здійснення такого розрахунку:

Чпл = Чвих — Езаг,

На завершальному четвертому етапі планування продуктивності праці приріст продуктивності праці (ΔППпл ) у плановому періоді обчислюють за формулами:

Якщо по підприємству відома зміна трудомісткості виробничої програми загалом, тоді:

де ΔТпрогр — процент зменшення або збільшення трудомісткості виробничої програми в плановому році.

де Е_{роб. ч} — економія (зростання) затрат робочого часу на виконання виробничої програми в плановому році, нормо-годин;

Т_{прогр.б} — трудомісткість виробничої програми в базовому році, нормо-годин.