Сутність і основні способи хронометражу

Хронометраж — це вивчення операцій шляхом спостереження і вивчення витрат робочого часу на виконання окремих операцій, що багаторазово повторюються в процесі виготовлення кожної одиниці продукції. Як правило, це елементи оперативного часу (в основному ручного), підготовчо-заключного і часу обслуговування робочого місця.

За допомогою хронометражу:

• встановлюють норми часу на окремі операції в умовах масового і багатосерійного виробництва і розробляють норматив часу;

• виявляють і вивчають найрезультативніші методи і прийоми роботи;

• вивчають причини невиконання встановлених норм і уточню­ють їх;

• розподіляють роботу між членами бригади і визначають її необ­хідний склад.

Зіставлення результатів хронометражу по групі робітників, що виконують одну й ту ж саму операцію, дозволяє виявити найкращі способи виконання цієї операції, наочно показати робітникам пере­ваги і недоліки виконання кожного прийому.

Об'єкт хронометражу — виробнича операція, що виконується робітником чи групою робітників на визначеному робочому місці.

У залежності від мети дослідження і характеру роботи спосте­реження при проведенні хронометражу може бути суцільним і ви­бірковим.

На практиці виділяють три способи хронометражу:

• суцільний — за поточним часом;

• вибірковий — по окремим видам витрат часу;

• цикловий — по групах прийомів, дій і рухів, які мають незна­чну тривалість, при якій окремі виміри часу їх виконання не­можливі.

По об'єктах спостереження хронометраж може бути:

• індивідуальний, тобто виміряється час роботи одного робітника, зайнятого на одній машині;

• бригадний, коли вивчається час роботи бригади, зайнятої вико­нанням загальної технологічно пов'язаної роботи на одному робочому місці;

• багатоверстатний, коли вимірюється час роботи робітника, зайня­того в обслуговуванні декількох верстатів.

При проведенні хронометражу найбільш широко використову­ється цифровий запис. У ряді випадків використовується графічний запис, який доповнюється цифровими й індексними позначками (комбінований запис).

Проводити хронометраж рекомендується через 50-60 хвилин після початку зміни (по закінченні періоду праці) але не пізніше ніж за 1,5-2 години до закінчення роботи.

Вибір об'єкта спостереження при проведенні хронометражу ви­значається метою з якою проводиться дослідження. Для вивчення й узагальнення передового досвіду спостереження проводяться за кра­щими робітниками. Для усунення причин незадовільної роботи, спо­стереження проводяться за робітниками, які не виконують норми виробітку. Якщо спостереження проводяться для розробки норм ви­робітку (часу), то в якості об'єкта спостереження вибираються робі­тники з середніми темпам роботи.

Недолік методики хронометражу — це низька точність резуль­татів, тому його майже не застосовують для одиничного і дрібносерійного виробництва, де при знижених вимогах до точності норм не­обхідні простота й оперативність їх розробок.

Підготовка до хронометражного спостереження, крім визначен­ня мети хронометражу і вибору об'єкта спостереження, містить у собі наступні моменти:

• досліджувану операцію розчленовують на складові елементи — комплекси прийомів, прийоми, дії. Ступінь розчленовування за­лежить від мети спостереження і типу виробництва;

• після поділу операції на складові елементи встановлюють їх точні межі чи фіксажні точки;

• вирішують питання про необхідну кількість вимірів і спостережень, що залежить від тривалості елемента операції, типу виробництва, а також від вимог до точності одержаних даних.

Кількість спостережень, що рекомендується різними авторами, значно різниться. Так, при тривалості операції до 1 хв. рекоменду­ється проводити від 10 до 60 вимірів; до 6 хв. — від 10 до ЗО; до 10 хв. — від 4 до 30 вимірів.

Після проведення спостережень, на підставі отриманих резуль­татів розраховують коефіцієнти стійкості хроноряду (Кет).

де ітах — максимальна тривалість досліджуваного елемента операції;

Ітт — мінімальна тривалість виконання отриманої операції.

До розрахунку не приймаються операції, тривалість яких є найдов­шою (найкоротшою) внаслідок дії випадкових факторів — такі результати вважаються дефектними.

При проведенні хронометражних спостережень варто фіксува­ти всі зміни в організації й обслуговуванні робочих місць, режимах роботи устаткування, структурі виробничих операцій. Докладна характеристика операцій, устаткування, інструмента та інших да­них також вносяться в хронокарту перед початком спостереження. Проведення цієї роботи дозволяє встановити, чи відповідають ор­ганізаційно-технічні умови виконання роботи на даному робочому місці проектним, і розробити заходи щодо організації праці відпо­відно до вимог НОП.

При підготовці до хронометражного спостереження варто та­кож ознайомити робітника з метою дослідження і порядком його проведення.

В процесі спостереження спостерігач, зайнявши заздалегідь обране місце, визначає показання поточного часу по відповідним приладам і записує їх у лист спостереження хронокарти за всіма елементами операції. Всі зупинки з вини робітника, несправності чи помилки спостерігача повинні знайти відображення в хронокарті. Обробка отриманих результатів починається з розрахунку тривалос­ті елементів операції шляхом вирахування з поточного часу даного елемента поточного часу попереднього елемента.

Після проведення всіх розрахунків одержують ряд значень три­валості елементів операції, тобто хронометражний ряд. При значних відхиленнях від тривалості елементів у хроноряді, що є наслідками помилкових (дефектних) вимірів, проводять очищення хроноряду, тобто виявлення і виключення з подальшого аналізу дефектних вимірів.

На основі аналізу отриманих даних визначають оптимальний склад операції, тривалість виконання окремих її елементів та опера­ції в цілому.

Існуючі методи хронометражних спостережень, фотохронометражу і фотографії робочого дня з застосуванням секундомірів як за­собі в реєстрації часу вже не можуть цілком задовольняти вимогам організації і нормування праці по цілому ряді причин:

• дуже висока трудомісткість і тривалість збору й обробки мате­ріалів не дозволять розробляти в стислий термін норми трудо­вих витрат на нові види робіт, підтримувати необхідний рівень прогресивності норм;

• проведення великого числа хронометражних спостережень психо­логічно негативно впливає на робітників і в ряді випадків при­зводить до зниження встановленого темпу виконання операції;

• незначна тривалість виконання окремих трудових рухів в умовах поточно-масового виробництва не фіксується навіть висококва­ліфікованим спостерігачем. При хронометражі таких елементів істотний вплив здійснює суб'єктивне сприйняття спостерігача. Відповідність застосованих методів вивчення витрат робочого часу сучасним вимогам виробництва вимагає розробки інших підходів вивчен­ня витрат робочого часу і застосування сучасних технічних засобів збору вихідної інформації. Внаслідок зазначених процесів за сучасних умов все більшої уваги набувають методики, пов'язані з мікроелементним проекту­ванням норм та нормативів з використанням комп'ютерної техніки.