11. Сутність і методика проведення фотографії робочого часу.

Під фотографією робочого часу (дня) розуміють вид вивчення робочого часу спостереженням і виміром усіх без винятку витрат протягом робочого дня чи окремої його частини Основні цілі проведення фотографії:

• виявлення втрат робочого часу, установлення причин їх виник­нення і розробка заходів щодо удосконалення організації праці за рахунок усунення втрат і нераціональних витрат часу;

• одержання вихідних даних для розробки нормативів підготов­чо-заключного часу, часу на відпочинок і особисті потреби, но­рмативів обслуговування;

• визначення причин невиконання норм робітниками, вивчення кращого досвіду, визначення можливості сполучення професій і багатоверстатного обслуговування;

• одержання вихідних матеріалів з метою встановлення найбільш раціональної організації робочих місць і їхнього обслуговування. Методику проведення фотографії робочого часу розглянемо на прикладі індивідуальної фотографії робочого дня.

Незалежно від різновидів фотографії методика її проведення міс­тить у собі наступні етапи: підготовчий, проведення спостереження, обробка результатів спостереження, аналіз результатів спостережень.

На підготовчому етапі визначається мета фотографії (виявлення втрат робочого часу, розробка нормативів тощо) і вибирається від­повідно до поставленої мети об'єкт спостереження.

Після визначення мети й об'єкта спостереження варто уважно ознайомитися з умовами роботи на робочих місцях, вибрати місце, з якого зручно спостерігати за робітником, не заважаючи йому, і про­інформувати його про мету фотографії.

На лицьовій стороні спостережного листа (фотокарти) у період підготовки до проведення фотографії записуються докладна інфор­мація про робітника, устаткування, виконувану роботу, про органі­зацію й обслуговування робочого місця й ін. Приклад фотографії ро­бочого часу (з використанням цифрового методу фіксації результа­тів спостереження) приведений у додатку 1.

Проведення спостереження складається в послідовному і докла­дному записі в спостережному листі всього, що відбувається на робочому місці. Фотографування проводиться з моменту початку

роботи, тому спостерігач повинний заздалегідь, за 10-15 хвилин до початку роботи, прийти на робоче місце. Запис здійснюється текс­том, чи індексом графічно в масштабі часу (табл. 1, додатка 1). У графі «Поточний час» записується час закінчення категорій витрат часу, що спостерігаються.

Обробка результатів спостереження починається з обчислення три­валості окремих елементів витрат часу. Для цього з показників поточно­го часу віднімають його значення по попередньому елементу роботи. Наприклад, для першого елемента: 7 ч 10 хв — 7 ч 00 хв = 10 хв і т. д.

Потім відповідно до розробленої індексації витрат часу в блан­ку фотокарти проставляють відповідні індекси по кожній дії робіт­ника. Всі елементи роботи, що мають однаковий індекс, поєднують у групи і складають сукупність однойменних витрат, що характери­зує фактичні витрати часу на виконання роботи. Виходячи з отриманих даних, складають фактичний і норматив­ний баланси робочого часу. На підставі даних фактичного і нормативного балансів робочо­го часу розраховуються наступні показники.

Проектовані (нормативні витрати) беруться з нормативів часу за результатами фотографії робочого дня кращого працівника. Якщо такі дані відсутні, то з фактичних витрат віднімають витрати, які можна усунути в ході удосконалення організації виробничого процесу і нераціональні витрати робочого часу. При складанні нор­мативного балансу робочого часу не передбачається час на перерви, обумовлений порушенням нормального технологічного процесу, і перерви, пов'язані з порушенням трудової дисципліни. Економія по цих категоріям витрат робочого часу вважається резервом збільшен­ня оперативного часу.

Для розрахунку нормативного балансу робочого часу викорис­товуються нормативи часу на підготовчо-заключні операції, обслу­говування робочого місця, на відпочинок і особисті потреби, затверджені для даного виду робіт. Визначається оперативний час, нормативний (Топн).

Суцільне спостереження трудомістке і вимагає великого числа спостерігачів. Це в основному відноситься до індивідуальної фото­графії, де одна людина спостерігає за одним робітником. Трохи ши­рше можливості групової і бригадної фотографії. В залежності від кількості об'єктів, за якими здійснюється спостереження, викорис­товують метод безпосередніх спостережень, маршрутну фотографію чи метод моментних спостережень.

За результатами проведеної групової фотографії робочого часу складаються таблиці угрупування однойменних витрат і баланс ро­бочого часу такий же, як по кожному робітнику окремо.

При проведенні фотографії робочого часу бригади, що обслуго­вує устаткування, у фактичному і нормативному балансі робочого часу вказуються сумарні витрати часу всіх робітників. При цьому нормативний баланс робочого часу складається без збільшення опе­ративного часу обслуговування даного устаткування (за рахунок усунення втрат робочого часу).

Метод маршрутної фотографії застосовується при значній кі­лькості об'єктів спостереження (4-15 робітників). У даному випадку виміри проводяться шляхом фіксації витрат і втрат робочого часу в процесі обходу маршруту через заздалегідь установлений невеликий інтервал часу, величина якого залежить від числа об'єктів, що спо­стерігаються. Точність отриманих даних залежить від прийнятого інтервалу спостережень. Рекомендується застосовувати наступні ін­тервали: при одночасному спостереженні до 5 об'єктів оцінки здійс­нюються через 1 хв; при 6-10 — через 2 хв; при 11-15 — через 3 хв. Дані, отримані в ході спостережень, заносять у спостережний лист. Приклад листа спостережень наведено в табл. 3.3.5.

Обробка результатів спостережень полягає в сумуванні кількос­ті однойменних записів (витрат робочого часу) по кожному робітни­ку з подальшим помноженням суми однойменних індексів на вели­чину інтервалу часу, та групування однойменних витрат часу.

Масова фотографія робочого часу проводиться методом момент-них спостережень, при цьому об'єктами дослідження є завантаженість робітників та устаткування. При масовій фотографії робочого часу методом моментних спостережень структура витрат робочого часу встановлюється на підставі кількості моментів (випадків), які відпові­дають стану роботи устаткування, за яким ведеться спостереження.

Фіксація витрат робочого часу може здійснюватися через рівні (коли кількість об'єктів спостереження невелика) або через випадко­во обрані інтервали часу.

В процесі підготовки до проведення масової фотографії робочо­го часу необхідно визначити:

• необхідну кількість моментів, що фіксуються;

• довжину маршруту обходження робочих місць;

• тривалість одного обходу;

• кількість моментів, які фіксуватимуться за одну зміну;

• кількість змін, протягом яких буде здійснюватися спостереження. Переваги фотографії, проведеної на основі методу момент­них спостережень: простота, невелика трудомісткість, можливість вивчати велику групу робітників чи устаткування одним спосте­рігачем.

До недоліків варто віднести одержання усереднених даних про витрати часу і недостатньо повну картину про причини втрат часу. За допомогою методу моментних спостережень формуються задачі визначення ступеня використання робочого часу і завантаження устаткування, вивчення структури витрат і встановлення пито­мої ваги й абсолютних значень окремих елементів витрат робо­чого часу.

Техніка проведення спостереження дуже проста. Послідовно переміщуючись від одного робочого місця до іншого, спостерігач у кожній фіксажній точці відзначає те, що він бачить, без запису, у який саме момент часу був відзначено цей стан і скільки воно трива­ло.

Наприклад: за час спостереження зафіксовано 200 людино-моментів, у тому числі по елементах: основна робота — 120 моментів чи (120: 200) х 100 = 60 %; допоміжна робота — 20 моментів чи (20: 200) х 100 = 10 %.

Метод самофотографії — сам робітник протягом визначеного часу фіксує перерви в роботі, вказує їх причини і пропонує заходи щодо їх усунення.

Основна перевага методу самофотографії робочого дня (СФРД) перед іншими методами вивчення використання робочого часу в то­му, що він дозволяє одержати найбагатшу розмаїтість конкретних пропозицій робітників по усуненню причин внутрішньозмінних про­стоїв і поліпшенню організації праці.

Самофотографія — діюча форма творчої ініціативи працівника, спрямованої на підви­щення продуктивності праці. Недоліком даного методу є те, що з його допомогою фіксують, втрати робочого часу, обумовлені організаційно-технічними причи­нами, тобто втрати, що не залежать від працівника.

У день проведення самофотографії втрат робочого часу з вини робітника, як правило, не буває чи робітник їх не фіксує. Крім того, правильно відзначаючи причину простоїв, робітник не завжди може визначити, як краще їх усунути.