5. Порядок ведення діловодства в господарському суді.

Розпорядчі документи та додатки до них групуються за видами та хронологією.

Накази з основної діяльності суду групуються окремо від наказів щодо особового складу.

Накази оперативного характеру (про відрядження, відпустки, накладення стягнення тощо) формуються в окрему справу.

Протоколи розміщуються у справі в хронологічному порядку, згідно їх нумерації.

Документи в особових справах розміщуються в хронологічному порядку за їх надходженням таким чином: опис, особовий листок, особова картка, автобіографія, копії документів про освіту, копії документів, які посвідчують особу, якщо її прізвище відрізняється від того, яке зазначене в документі про освіту, заява про прийом на роботу, копія наказу про прийом на роботу, копії Постанови Верховної Ради України, Указу Президента України про призначення суддів, заяви про переведення на іншу посаду або в інший підрозділ, копії наказів до них та інші документи, що стосуються особи працівника (копії наказів про відзнаки, нагороди тощо), заява про звільнення, копія наказу про звільнення, копія Постанови Верховної Ради України чи Указу Президента України про звільнення.

Особові рахунки працівників суду необхідно групувати в самостійні справи та розміщувати в них документи в алфавітному порядку за прізвищами.

Звернення громадян з питань діяльності господарського суду (пропозиції, заяви, скарги тощо) та всі документи щодо розгляду вказаних звернень необхідно групувати окремо від інших документів.

Листування, як правило, групуються за період календарного року і систематизуються в хронологічній послідовності, при цьому документ-відповідь вміщується за документом-запитом.

При поновленні листування з питання, розгляд якого почався в попередньому році, документи необхідно включати в справу поточного року з відміткою індексу попереднього року.

При складанні опису справ слід дотримуватися таких вимог:

-заголовки справ вносяться до опису відповідно до прийнятої для номенклатури справ схеми систематизації;

-кожна справа вноситься до опису під окремим порядковим номером (якщо справа складається з кількох томів або частин, то кожний том вноситься до опису під окремим номером);

-порядок присвоєння номерів описам справ структурних підрозділів встановлюється за погодженням з архівом суду;

-графи опису заповнюються відповідно до тих даних, які винесені на обкладинку справи;

-при внесенні до опису справ з однаковими заголовками повністю вказується заголовок першої справи, а решта однорідних справ позначається словами “Те ж саме”, при цьому інші дані про справи вносяться до опису повністю (на кожному новому аркуші опису заголовок вказується повністю);

-графа опису “Примітка” використовується для відміток про прийняття справ, особливості їх фізичного стану, про передачу справ іншим структурним підрозділам з посиланням на відповідний акт про наявність копій тощо.

Висновки

Перебуваючи у прямому зв’язку зі сторонами, господарський суд в межах закону отримує додаткові можливості впливати на господарську діяльність сторін та виступати регулятором економічних відносин.

Однак наявність зазначеного зв’язку не заважає господарським судам вирішувати конкретні спори в повній відповідності з об’єктивною істиною і законом, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Навпаки, відсутність такого зв’язку значно утруднило б господарському порядку врегулювання спорів та виконанню завдань, що постають перед судовими органами.

Врегульовуючи численні господарські спори, господарські суди спрямовують дії суб’єктів підприємницької діяльності у правове русло. Адже тільки в чітко окреслених правових межах може стабільно функціонувати ринковий механізм, коли кожен з учасників економічних процесів має нести відповідальність за результати своєї діяльності.

Проаналізувавши особливості вирішення господарських спорів можна стверджувати, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, у т.ч. – прокурору, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно з ч.3 ст.36 Закону України „Про прокуратуру” однією з форм представництва прокурором інтересів громадянина або держави в суді є його безпосередня участь у розгляді судами справ. Статтею 29 ГПК України передбачене представництво інтересів держави в господарському суді у формі участі прокурора в розгляді вже порушеної справи.

Відповідно до ст.18 ГПК України прокурор є самостійним учасником господарського судового процесу, а тому закон розглядає прокурора як самостійний суб’єкт судового процесу, включаючи його до складу осіб, які беруть участь у справі. Статус прокуратури як державного органу, покликаного забезпечувати верховенство права, єдність і зміцнення законності, захист прав і свобод людини і громадянина, інтересів суспільства і держави, визначає умови, за яких прокурор реалізує свої повноваження, пов’язані з участю в господарському судочинстві. Якщо інші особи беруть участь у справі, як правило, з метою захисту власного інтересу, то прокурор – для захисту порушених інтересів держави або громадянина.

Однією з найбільш актуальних та соціально важливих проблем на сучасному етапі розвитку господарських судів є необхідність удосконалення законодавчої бази, що регулює їх діяльність. Існує багато проблем у цій сфері, що є невирішеними, зокрема: у багатьох випадках законодавчі акти, що регулюють господарські правовідносини, не враховують чинні, у тому числі недавно прийняті норми з суміжних галузей права; з ухваленням законодавчих новел своєчасно не вносяться зміни у попереднє законодавство; часто разом з прийняттям нового закону не передбачається механізм його застосування; надається зворотна сила правовій нормі тощо.