
- •4. Плевральний випіт— це аномальна акумуляція рідини між листками плеври.
- •6. Бронхіальна астма долікарська допомога: при бронхіальній астмі хворому необхідно надати зручне положення (сидячи або стоячи з опорою для рук.
- •9. Мітральна вада серця.
- •10. Аортальні вади. Варіанти аортальних вад представлені недостатністю клапана або аортальним стенозом чи їхньою комбінацією.
- •11. Інфекційний ендокардит. Профілактика інф. Ендокардиту
- •12. Міокардити
- •13. Гіпертонічна хвороба
- •4) Збільшенням інтенсивності болю, зменшенням реакції на припинення навантаження і вживання нітрогліцерину.
- •16.Невідкладна допомога при нападі стенокардії
- •17. Інфаркт міокарда. Діагностика і лікування.
- •18. Невідкладна допомога при ім.
- •19 Серцева астма та набряк легень. Діагностика .
- •20. Невідкладна допомога при серцевій астмі та набряку легень.
- •21. Пароксизмальна тахікардія. Діагностика та лікування. (ектопічна тахікардія)
- •22. Атріовентрикулярна блокада і – іі ступеня. Діагностика та лікування.
- •23. Гіпертензивні кризи . Діагностика і лікування.
- •24. Інфекційний ендокардит . Первинна і вторинна профілактика.
- •25. Хронічне легеневе серце. Діагностика . Принцип лікування
- •31. Хронічний гастрит — хронічне запалення слизової оболонки шлунка із пору_
- •34. Рак шлунка
- •Xiрургічні методи
- •37. Цироз печінки. Печінкова кома
- •3Ак звані печінкові стигми.
- •38 Хронічна печінкова недостатність. Діагностика лікування
- •39 Стоматологічні прояви хвороб печінки
- •40 Хвороби жовчного міхура
- •41Пієлонефрити
- •43.Гломерулонефрит хронічний
- •44.Хронічна ниркова недостатність
- •49.Тромбоцитопенії
- •50.Невідкладна допомого при кровотечах
- •52.Стоматологічні прояви при захворюваннях крові
- •53. Системний червоний вовчак
- •54. Стоматологічні прояви синдрому Шегрена.
- •56. Ускладнення цукрового діабету.
- •57. Гіпер- і гіпоглікемічна коми. Діагностика та невідкладна допомога.
- •3. Діагностика
- •58. Стоматологічні прояви цд.
- •60. Анафілактичний шок. К-ка,невідкладна допомога.
- •62. Отруєння снодійними та наркотичними засобами. Невідкладна допомога.
- •63. Отруєння етиловим і метиловим спиртами.
- •64. Стоматологічні прояви амілоїдозу.
10. Аортальні вади. Варіанти аортальних вад представлені недостатністю клапана або аортальним стенозом чи їхньою комбінацією.
Аортальна недостатність (АоН). Різновид аортальної вади, при якій має місце регургітація крові в лівий шлуночок з аорти.
Етіологія АоН включає ендокардити— інфекційний, неінфекційний, високий артеріальний тиск в аорті, вроджені фактори (слабкість сполучної тканини), аневризму аорти. У лівий шлуночок до звичайного об'єму крові (приблизно 70 мл) із передсердя додається кров, що регургітувалася з аорти. Виникає значна дилатація шлуночка. Серцевий викид підвищується. Щоб підтримати необхідний артеріальний тиск, розвивається гіпертрофія серцевого м'яза. Виникає картина «бичачого серця». При фізичному навантаженні лівий шлуночок не може забезпечити необхідний приріст ударного об'єму.
Клінічна картина. Хворий може відчувати серцебиття через збільшення розмірів серця, рідше біль у ділянці груднини або на верхівці. З розвитком декомпенсації з'являються скарги на задишку, набряки ніг.
Діагностика. Для АоН дуже характерні периферійні ознаки (пульсуючі сонні артерії, хитання голови, побіління або почервоніння слизових), та поява діастолічного шуму зразу за ІІ-м тоном.
Лікування та прогноз. Медикаментозне лікування запроваджується при перших проявах серцевої недостатності. Важливий момент— зменшення фізичної активності та раннє призначення еналаприлу чи його аналогів. Пропонують хірургічну корекцію вади.
Аортальний стеноз (АоС), або стеноз гирла аорти.Анатомічний дефект клапана аорти або навколишніх структур (фіброзне кільце, м'яз), що зумовлює перешкоду кровообігу з лівого шлуночка до аорти.
Клінічна картина. Кардинальні симптоми: задишка, запаморочення, та біль у ділянці серця, наявність систолічного шуму над аортою. На ЕКГ – гіпертрофія лівого шлуночка, на ЕхоКГ – гіпертрофічна кардіопатія та можна виявити площу аортального стенозу.
Лікування. Хворі на АоС потребують регулярного медичного огляду для ранньої діагностики декомпенсації. Має рацію рекомендація призначити ліки, що уповільнюють пульс (бета(блокатори). Лікування серцевої недостатності ведеться за відомими рекомендаціями: знизити фізичну активність, зменшити вживання кухонної солі (натрію). Раціональне призначення еналаприлу, сечогінних (обережно). Поява кардинальних проявів попереджає, що тривалість життя хворого обмежується 3(5 роками і його треба консультувати з кардіохірургом.
11. Інфекційний ендокардит. Профілактика інф. Ендокардиту
Інфекційний ендокардит (ІЕ) — запальний процес у клапанних структурах, пристінковому ендокарді або в зонах природжених вад серця і магістральних судинах.
Етіологія/патогенез Найбільш часті збудники — кокова інфекція. Патогенез - Головну роль відіграє бактеріємія, яка призводить до проникнення збудника в анатомічні структури серця з подальшою персистенцією в них. Розвиток ІЕ зумовлюють також імунозапальні процеси. Важливою є роль факторів ризику, зокрема ситуацій, які призводять до зниження реактивності організму людини, формування імунодефіциту.
Клініка Клінічні прояви інфекційного ендокардиту: 1. Симптоми і ознаки загальної інфекції підвищення температури, озноби, потовиділення, артралгія, міалгія, втрата ваги, спленомегалія, лімфаденопатія. 2. Симптоми і ознаки ураження серця: шуми і застійна СН. 3. Позасерцеві, обумовлені: Ураженням шкіри і слизових: петехії, лінійні геморагії, вузлики Ослера, плями Джейнвея і Рота. . Емболічними ускладненнями (емболії судин великого і малого кола). Аутоімунними змінами: Гломерулонефрит, міокардит, асептичний перикардит, артрит, нефрит.
Діагностика 1. Ультразвукове дослідження (ехокардіографія в М-В- і допплер-режимах) з метою виявлення мікробних вегетацій на клапанах серця, хордах,пристінковому ендокарді. 2. Сонографію (ультразвукове дослідження) органів черевної порожнини, передусім для визначення розмірів і властивостей селезінки, печінки і нирок.3. Електрокардіографію 4. Фонокардіографію. 5. Рентгенологічне дослідження серця. Діагностичні критерії інфекційного ендокардиту А.Клінічні ознаки:Основні: 1) гарячка; 2) шум регургітації; 3) спленомегалія;4) васкуліт.Додаткові: 1) гломерулонефрит; 2) тромбоемболії.Б. Параклінічні ознаки: 1) ехокардіографічне підтвердження;2) лабораторні показники: позитивна гемокультура і/або анемія, і/або збільшення ШОЕ.
Лікування Лікувальні заходи грунтуються на принципах: 1) ранній початок; 2) застосування етіотропних препаратів оптимальними дозами; 3) дотримування необхідних термінів (4–6 тиж) їх прийому.Основними антибактеріальними засобами є антибіотики збактерицидними властивостями. З них до базисних препаратівналежать: 1. Пеніциліни: бензилпеніцилін у вигляді натрієвоїі/або калієвої солі дозою 30–50 млн ОД/добу, а також напівсин-тетичні форми (оксацилін, нафіцилін, ампіцилін, карбеніцилін)дозою 8–20 г/добу. 2. Цефалоспорини усіх поколінь (цепорин,цефамізин, кетоцеф, клафоран, фортум, цефокситин тощо) дозою 4–8 г/добу. 3. Рифампіцин дозою 30 мг/кг/добу (переважно резервний засіб). 4. Ванкоміцин дозою 0,9–1,2г/добу (як правило, резервний препарат).
Профілактика ІЕ Профілактичні заходи є важливими у розв’язанні проблеми ІЕ.Їх мета — запобігання первинному ІЕ в осіб з факторами ризи-ку (всі види вад серця, пролапс клапанів серця, післяінфаркт-ний кардіосклероз, кардіоміопатії тощо), в ситуаціях загрозибактеріємії (стоматологічні маніпуляції, операції, інвазивні ме-тоди дослідження і лікування). На аналогічні обставини требазважати при проведенні вторинної профілактики ІЕ в осіб, яківидужали від цього захворювання, чи після успішного хірур-гічного втручання у зв’язку з ІЕ. З такою метою, як правило,використовують пеніцилін (10–12 млн ОД/добу), або напівсинтетичні пеніциліни (4 г/добу), або аугментин (1 г/добу) за два дні до призначеного втручання і протягом п’яти днів по тому.