1.3 Розвиток agp1. Agp 2.0

У грудні 1997 року фірма Intel випустила попередню версію стандарту AGP 2.0, а в травні 1998 року остаточний варіант. Основні відмінності від попередньої версії:

Швидкість передачі може бути збільшена ще в два рази в порівнянні з 1.0 - цей режим отримав назву "4x" - і досягати значення 1064 MB / c.

Швидкість передачі адреси в режимі "адресації по бічній смузі" також може бути збільшена ще в два рази

Додано механізм "швидкого запису" Fast Write (FW). Основна ідея - запис даних / команд управління безпосередньо в AGP пристрій, минаючи проміжне зберігання даних в основній пам'яті. Для усунення можливих помилок в стандарт на шину введений новий сигнал WBF # (Write Buffer Full - буфер запису повний). Якщо сигнал активний, то режим FW неможливий.

Перші відеокарти, що підтримують версію 2.0, з'явилися в кінці квітня 1999 року. За зовнішнім виглядом AGP роз'єму відеокарти можна легко визначити наявність такої підтримки.

1.4 AGP Pro

У липні 1998 року Intel випустила версію 0.9 специфікації на AGP Pro, істотно відрізняється конструктивно від AGP 2.0. Коротка суть відмінностей в наступному:

Змінено роз'єм AGP - додані висновки по краях існуючого роз'єму для підключення додаткових ланцюгів живлення 12V і 3.3V

Сумісність з AGP 2.0 тільки знизу вгору - плати з AGP 2.0 можна встановлювати в слот AGP Pro, але не наооборот.

AGP Pro призначена тільки для систем з ATX форм-фактором. Установка плат AGP Pro в NLX системи не передбачена (занадто великий розмір плати в AGP Pro).

Оскільки карті AGP Pro дозволено споживання до 110 Wt (!!), Висота елементів на платі (з урахуванням можливих елементів охолодження) може досягати 55 мм, тому два сусідніх слота PCI повинні залишатися вільними. Крім цього, два сусідніх слота PCI можуть використовуватися платою AGP Pro для своїх цілей.

З точки зору схемотехніки нова специфікація нічого не додає, крім спеціальних висновків, які повідомляють системі про споживання плати AGP Pro.

З малюнка видно, що розміри слота AGP Pro викликають ностальгічні спогади з кінця 80-х років, коли плата контролера дисплея виглядала майже так само (хоча по товщині не була більше одного відсіку). Звичайно, специфікація на AGP Pro обумовлює максимальні габарити і струми споживання, але після ознайомлення з нею в голову приходить крамольна думка - а що Intel тепер вважає основним процесором в комп'ютері?

1.5 AGP 8X

У листопаді 2000 року Intel випустила попередню версію (draft) наступного варіанту AGP шини - 8X. Основна ідея - збільшення смуги пропускання до 8х4 = 32 байт за один такт системної шини. Це означає, що швидкість передачі даних на шині зросте до 2-х Гігабайт в секунду. Як це виходить, видно з малюнка нижче:

Крім цього, в проект нового варіанта шини закладені кілька принципових змін, що розширюють можливості інтерфейсу AGP. Можна перерахувати деякі з них:

Зниження рівня напруг сигналів на шині

Цикли калібрування

Динамічна інверсія шини

Підтримка ізохронного режиму передачі даних

Підтримка декількох AGP 8X портів (раніше був можливий тільки один порт)

Нові регістри конфігурації для 8Х шини

Насправді зі зменшенням вартості синхронної пам'яті SDRAM (і її різновиду - синхронної графічної пам'яті SGRAM), а також ще більш швидкої DDR DRAM перспективи AGP не так райдужні, як свого часу здавалося. Основна мета, яку переслідувала Intel - створення дешевого еквівалента професійним відеокартам з великими обсягами локальної пам'яті втрачає сенс при низькій вартості пам'яті. Значення смуги пропускання в платах стандарту AGP 2.0 (1 GB / s), які ще тільки повинні з'явитися, в 2 рази менше реальної сьогоднішньої смуги пропускання для локальної SGRAM пам'яті, що досягає 2 GB / s. Тому збільшення тактової частоти і розрядності шини PCI може звести нанівець всі переваги AGP.

Інша справа, що AGP став фактично єдиним інтерфейсом для відеокарт і тільки цей факт робить практично неможливим зворотний перехід до PCI, тому AGP розвиватися і надалі, але як би паралельно з розвитком PCI.