10. Масштаби і основні характеристики діяльності транснаціональних компаній

Транснаціональні компанії(ТНК) — національні монополії з закордонними активами. Складають єдиний великий виробничий комплекс із правом власності над акціонерним капіталом тільки представників країни-засновника Характерною рисою сучасного етапу транснаціоналізації є величезний масштаб операції ТНК. Насамперед це виявляється в значному зростанні кількості материнських компаній ТНК та їхніх зарубіжних філій. Міжнародна виробнича мережа філій ТНК зростає швидкими темпами: їхні загальні активи досягли наприкінці 2009 р. 13 трлн дол., а загальна додана вартість, створена ними, - 2 трлн дол. Приблизно 70 % світових платежів за технологію є результатом внутрішньофірмових трансакцій ТНК.Про зростання масштабів транснаціоналізації світової економіки свідчить те, що сума внутрішнього та зовнішнього нагромаджених обсягів прямих іноземних інвемтицій досягла 1/5 світового ВВП, експорт закордонних філій ТНК - 1/3 світового експорту; ВВП, вироблений за рахунок закордонних філій, становить 7 % світового ВВП.90 % кількості транснаціональних фірм базується в розвинутих країнах з ринковою економікою. Однак з кожним роком в процес транснаціоналізації дедалі більше залучаються фірми країн, що розвиваються, а також країни Східної та Центральної Європи. П'ять країн - Німеччина, Японія, США, Велика Британія, Франція є районами базування для половини материнських транснаціональних корпорацій промислово розвинутих країн. На ці країни припадає також 2/3 сукупного вивозу прямих іноземних інвестицій. У промислово розвинутих країнах розміщено близько 46 % усіх філій ТНК, у той час у країнах, що розвиваються, - 42 %.

Характеристики ТНК:

Фінансова складова могутності ТНК: 1) контролюють третину виробничих капіталів приватного сектору усього світу, 2) контролюють до 90% прямих інвестицій за кордоном, 3) сукупні валютні резерви ТНК у кілька разів більше, ніж резерви всіх центральних банків світу разом узятих, ТНК часто розглядають обмінні валютні операції як найбільш вигідне джерело своїх прибутків.

Галузева структура виробництва ТНК:

1. 60% матеріальних компаній зайняті в сфері виробництва, 37% — у сфері послуг і 3% у видобувній промисловості і сільському господарстві;

2. головну роль серед 500 найбільших ТНК світу грають 4 комплекси: електроніка, нафтопереробний, хімія й автомобілебудування (складають близько 80% загальної активності транснаціональних корпорацій і п'ятисот "грандів»);

3. як правило, ТНК роблять капіталовкладення в галузі обробної промисловості НІК і відносно розвинених країн, що розвиваються (у цьому випадку йде конкурентна боротьба за інвестиції країн - одержувачів капіталу);

11. Поняття та види вільних економічних зон

Вільні економічні зони (ВЕЗ) – це територія однієї країни, на якій товари не підлягають звичайному митному контролю та відповідному оподаткуванню. В літературі існує багато визначень ВЕЗ, що пояснюється різноманітністю їх різновидів, кожен з яких має свої особливості функціонування та відіграє свою роль в економіці країни

Види вільних економічних зон:

І. За формами здіснення МЕД:

1. Зовнішньоторговельні зони - частина території держави (зазвичай прикордонні території), де товари іноземного походження можуть зберігатися, купуватися та продаватися без сплати мита і митних зборів або з її відстроченням.

До ЗТЗ, як правило, відносять:

1.1) безмитні торгові зони – зони прикордонної торгівлі, порти, склади, транзитні зони, митні зони на підприємствах

1.2) зони франко – це територія, на якій зберігаються та продаються товари, і такі, що прямують транзитом, та яка має спеціальний пільговий режим здійснення зовнішньоторговельних операцій;

1.3) "пункт франко" – це частина території порту, що визначена як безмитна зона та належить до загальної структури порту, який зонального статусу не має.

1.4) "порто-франко" – зони, де пільговий режим ЗТЗ розповсюджується на всю або більшу частину території порту (морського, річкового), на базі якого засновано зону:

• транзитні,

• експортно-імпортні,

• імпортно-промислові зони або імпортно-замінні;

• безмитні зони,

• безмитні магазини (duty & tax free shop);

• зони прикордонної безмитної торгівлі;

2) туристично-рекреаційні;

3) парки технологічного розвитку;

4) банківські і страхові безмитні зони;

5) комплексні зони;

ІІ. За розмірами ВЕЗ:

• точкові – створюються на невеликій території і мають чітко виражений функціональний характер: місто, невеликий район, підприємство, склад, порт тощо (фірма, склад, термінал);

• територіально-масштабні – співпадають з адміністративно-територіальною одиницею (промислово-експортні зони, технопарки);

• особливо великі регіони;

ІІІ. Залежно від місцезнаходження розрізняють:

• зовнішні С(В)ЕЗ (розміщені на кордоні з іншими державами )

• внутрішні (розміщені у внутрішніх районах країни ).

ІV. За рівнем та колом задач, що розв’язують:

• складські, транзитні зони та вільні порти;

• промислові та експортні;

• науково-технологічні та науково-технічні зони, технополіси та технопарки, інноваційні центри;

• бізнес-інкубатори;

• інформаційні зони

• комплексні, багато профільні, виробничі ВЕЗ

V. За напрямками та сферами господарської спеціалізації:

- галузеві підприємства;

- секторального (добувний, обробний сектор та сектор послуг);

- функціонального (банківська, комерційна діяльність);

VІ. За суб’єктами та особливостями розташування:

• міжнародні

• прикордонні

VІІ. За критерієм відкритості розрізняють:

-інтеграційні (діяльність яких спрямовується на тісну взаємодію з позазональною економікою країни),

- анклавні (орієнтовані на зв'язки із зовнішнім ринком);

VІІІ. За задачами та функціями, що виконують:

-зони вільного підприємництва;

- експортно-виробничі зони;

- зони науково-технічного розвитку (технополіси);

- науково-промислові парки;

- відкриті міста;

- податкові гавані;

- вільні периметри;

- зони переробки експортних товарів;

- інноваційні центри;

- дослідницькі парки;

- науковий парк;

- комплексні (комбіновані) зони;

- офшорні зони (центри).

12. Поняття та особливості функціонування офшорних центрів

Процес загальної глобалізації міжнародного бізнесу, що спостерігається у світовому господарстві останніми роками, супроводжується постійним зростанням ролі офшорного сектора, який став невід'ємною складовою сучасної світової економіки. Офшори надають необмежену можливість доступу на міжнародні фінансові та інвестиційні ринки. Водночас використання офшорних схем із кримінальною та злочинною метою несе потенційну загрозу для всієї світової спільноти.

Офшорні центри – це фінансові центри у невеликих країнах або на територіях, що залучають іноземні капітали через надання спеціальних податкових та інших пільг при проведенні фінансово-кредитних операцій з іноземними компаніями, що зареєстровані у країні розміщення центру.

Зараз у світі нараховується близько 500 експортно-виробничих зон у 60 країнах.

Обсяг їх експорту становить понад 20 млрд. дол., а зайнятість – близько 4 млн. осіб.

В ОЗ існує ряд особливостей, що вигідно відрізняє їх від інших груп країн з пільговим оподатковуванням, і створює інвестиційну привабливість для іноземних інвесторів:

1. Тут максимально спрощена процедура реєстрації компанії, що утворюється. Не підлягають розголошенню особистості власників фірми.

2. В офшорних зонах немає обмежень на вивіз валюти. Фірми можуть вільно відкривати депозити в будь-якій валюті в яких-небудь банках. Вони мають право робити й одержувати платежі в будь-якій валюті без яких-небудь обмежень.

3. Більшість країн не вважають карним злочином порушення податкового, валютного і митного законодавства. Від фірм, розташованих в офшорних зонах, не потрібно представлення бухгалтерських звітів і податкових декларацій. Єдиною формою звітності є щорічний фінансовий звіт. Зовнішні аудитори діють далеко не у всіх ОЗ. Рахунки фірм можуть бути перевірені ними тільки за рішенням власників.

4. Засновуючи ОК в одній з численних юрисдикцій, комерційні компанії реалізують своє право платника податків вибрати будь-які припустимі законом методи для зменшення податкових зобов'язань, звільнення від митних тарифів, валютного контролю, експортних і імпортних квот.

5. В ОЗ пільговий режим визначається також відсутністю валютних обмежень і митних зборів для інвесторів, а також низьким рівнем статутного капіталу. Найчастіше він просто декларується, а мінімальний розмір, як правило, не встановлюється.

6. Процедура керування фірмою гранично спрощена. Іноді вона умовна - керування в цьому випадку здійснюється секретарською фірмою за дорученням власника.

13. Показники результатів та динаміки міжнародної торгівлі резидентами різних держав.

Основними показниками результатів міжнародної торгівлі є сальдо тогрового балансу, С-до балансу послуг та некомерційних операцій, «умови торгівлі», обсяг експорту, імпорту та зовнішньо-торгового обігу на душу населення, експортна, імпортна і зовнішньторгівельна квоти.

Сальдо торгівельного балансу - різниця між вартістю експорту та імпорту. Позитивне сальдо означає перевищення експорту над імпортом,негативне сальдо— перевищення імпорту над експортом

Баланс послуг і некомерційних платежів – надходження і платежі по транспорту, страхуванню, поштово-телеграфному і телефонному зв’язку, комісійних операціях, туризму, культурному обміну, некомерційних переказах тощо.Також буває позитивним і негативним.

Індекс «умови торгівлі» — відношення експортних цін країни до її імпортних цін. Якщо індекс розраховується щодо великої сукупності товарів, то він визначається як співвідношення індексів експортних та імпортних цін.

Експорт (від. лат. exportare — вивозити) — вивезення товарів, робіт, послуг, результатів інтелектуальної діяльності, в т. ч. виключних прав на них, з митної території країни за кордон без зобов'язання їх зворотного ввезення.

Імпорт (від лат. importare — ввозити) — ввезення товарів, робіт, послуг, результатів інтелектуальної діяльності, в т. ч. виняткових прав на них, на митну територію країни з-за кордону без зобов'язання про зворотне вивезення.

Зовнішньоторговельний обіг — сума вартості експорту і імпорту країни або груп країн за певний період: рік, квартал, місяць. Зовнішньоторговельний обіг показує загальні обсяги зовнішньоторговельної діяльності, тобто експорту та імпорту в цілому

Експортна квота. У міжнародних зіставленнях використовується не тільки для характеристики рівня інтенсивності зовнішньої торгівлі країни, а й з метою оцінки рівня відкритості національного господарства, участі в міжнародному розподілі праці.

Імпортна квота як частка імпорту у валовому внутрішньому продукті країни характеризує також рівень залежності країни від імпорту товарів і послуг.

Показники ефективності зовнішньоторг операції, їх доцільно розрахувати перед укладанням зовнішньоторговельних угод, при плануванні зовнішньоторговельної діяльності, а також з метою оцінки ефективності експортно-імпортних операцій за попередній період.

Показники динаміки розвитку міжнародної торгівлі - це будь-який з розглянутих вище показників, зміни якого (темпи зростання, темпи приросту) досліджуються за певний період (20, 10, 5 років, рік по місяцях тощо).

Темп росту- відношення величини поточного економічного показника до його значення в попередньому періоді, що приймається за базу відрахунку. Вимірюється у відносних величинах або процентах.

Темп приросту- відношення приросту величини економічного показника за певний відтинок часу до його рівня у попередньому періоді, що приймається за базу відрахунку.