6. Сутність та тенденції розвитку світового господарства

Світове господарство - це сукупність національних економік, пов'язаних міжнародним поділом праці, торговельно-виробничими, фінансовими та науково-технічними зв'язками.

Характерною рисою сучасного СГ є швидке зростання зовнішньоекономічних зв'язків між країнами, поглиблення міжнародного поділу праці, інтернаціоналізація господарського життя, та міжнародна конкуренція.

Існують такі 4 основних етапи:

• Великі географічні відкриття ХV—ХVІ ст. — промислова революція (кінець 18 — початок 19 ст.).

• Промислова революція — кінець ХІХ—початок ХХ ст.

• Кінець ХІХ—початок ХХ ст. — 60-ті роки ХХ ст.

• 60-ті роки ХХ ст. — теперішній час

Особливості сучасного етапу розвитку світового господарства:

1. Інтернаціоналізація виробництва – це об’єктивний процес виходу виробництва за рамки на основі міжнародного поділу праці національних економік, яке здійснюється в різних країнах

Процес зближення країн приводить до їх подальшого росту та посилення усіх форм економічної співпраці для внутрішніх об’єктивних потреб кожної країни, інтернаціоналізації їх господарського життя, як однієї з тенденцій розвитку світової системи наз. інтеграцією

2. Інтернаціоналізація капіталу розуміється процес переплетіння і об’єднання національних капіталів, які виявляють себе як у створенні окремими компаніями господарських об’єктів в інших країнах, так і у розвитку міжнародних форм зв’язків та контрактів між капіталами різних країн

Водночас, капітал є втіленням відносин власності й інтернаціоналізація призводить до появи нового явища у світовій економіці – транснаціоналізації та ТНК.

За визначенням ООН, транснаціоналізація – це інтернаціоналізація міжнародних ринкових трансакцій усередині окремої структури, що приймає рішення, тобто є транснаціональною структурою

• становлення глобальної моделі світового господарства, зас­нованій на постіндустріальній парадигмі;

• формування планетарних продуктивних сил;

• лібералізація зовнішньоек.д-ті держав;

• посилення взаємозал нац економік;

• трансформація структури світового госп з виокрем нових його підсистем;

• перетворення ТНК у провідних суб’єктів міжнародної економічної діяльності.

В сучасних умовах світове господарство охоплене глобальною економічною кризою, яка не має тимчасового короткострокового характеру. Подолання кризи потребує глибинної структурної перебудови основ світової економіки, фінансової системи, виробничих відносин і зміни технологічного укладу глобалізованого суспільства, що потребує глибоких досліджень в руслі вимог нової цивілізаційної методології ХХI століття.

7. Форми міжнародного поділу праці та фактори його розвитку.

Основою інтернаціоналізації господарського життя є міжнародний поділ праці (МПП), як обмін між країнами факторами та результатами виробництва у певних кількісних і якісних співвідношеннях.

Формами МПП є міжнародна спеціалізація та кооперація.

Міжнародна спеціалізація – це спеціалізація підприємств різних країн на виготовленні часткових продуктів, пов'язана з науково-технічною революцією. Розвивається вона за двома напрямками.

1. Виробничий напрямок включає спеціалізацію: міжгалузеву; внутрішньогалузеву; окремих підприємств.

2. Територіальний напрямок включає спеціалізацію окремих країн, групи країн або регіонів на виробництві визначених товарів і їхніх частин для світового ринку.

Об'єктивною основою міжнародного кооперування виробництва є зростаючий рівень розвитку продуктивних сил і процес стійких виробничих зв'язків між самостійними підприємствами як усередині країн, так і на світовому рівні.Міжнародне кооперування як визначена система відносин характеризується сферою, областю діяльності і методом співробітництва.

Міжнародне кооперування охоплює наступні сфери співробітництва:

1. Виробничо-технологічне співробітництво

2. Торгово-економічні процеси, пов'язані з реалізацією кооперованої продукції.

3. Післяпродажне обслуговування техніки.

Велика увага звертається на такі чинники як науково-технічний потенціал, соціально-економічні умови та природно географічні ресурси. На сучасному етапі вплив перших 3–х факторів вирівнявся, а відмінності в соціально-економічних умовах різних країн набувають вирішального значення. Грандіозні економічні, політичні та соціальні процеси останніх десятиліть суттєво вплинули на МПП. Головним напрямком його розвитку стало розширення міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва.

Розвиток МПП обумовлює необхідність підвищення продуктивності праці і зниження витрат виробництва. Адже без їх точного вивчення значних змін в МПП не відбудеться.

Виникнення та подальшийрозв-к МПП здійснюється під впливом цілої низки різноманітних факторів, які можливо с-матизувати за такимиознаками:

1Природно-географічні — відмінності у кліматичних умовах,економіко-географічному положенні, наділеності природними ресурсами;

2.Соціально-економічні — характеристики робочої сили, науково-технічнийпотенціал, виробничий апарат. Масштаби і серійність вир-ва, темпи створенняоб’єктів вироб-ої і соц-ої інфраструктури, особливості історичного розв-ку,вироб-чих і зовнішньоек-них традицій, соц-ек-ний тип нац-ого вир-ва ізовнішньоек-них зв’язків, політичні фактори країн;

3.НТП — розширення тапоглиблення науково-дослідних та конструкторських робіт, прискорення темпівморального зносу, збільшення оптимальних розмірів підприємств, технологічнадиверсифікація.

Взаємодія різних факторів в умовах цивілізаційного розв-кувизначає роль країни у МПП та її місце у світогосподарських зв’язках. Значення та роль окремих факторів на тому чи іншому етапі глобального розвитку може мати різноспрямований вплив або неоднакову силу цього впливу.