33. Характеристика інституційної та валютної структури світового фінансового ринку

Світовий фінансовий ринок — це система ринкових відносин, що забезпечує акумуляцію та перерозподіл міжнародних фінансових потоків.

Під світовим фінансовим ринком треба розуміти складне переплетіння, взаємозалежність, інтеграцію національних та міжнародних ринків, що забезпечує перелив грошово-кредитних ресурсів між країнами, регіонами, галузями та окремими суб'єктами бізнесу. Це глобальний механізм, що забезпечує балансування світового попиту і пропозиції на капітал.

Інституційна структура світового фінансового ринку у найзагальнішому вигляді сукупність інституцій, через які здійснюється рух та перерозподіл світових потоків фінансових ресурсів. Світові потоки фінансових ресурсів під впливом конкурентної боротьби через інституційний механізм світового фінансового ринку спрямовуються в ті сфери та регіони світової економіки, де на них відчувається найбільший попит, а отже є можливість отримати найбільші прибутки.

Інституційно, організаційно світовий фінансовий ринок являє собою сукупність приватних державних і міждержавних кредитних установ і ТНК, які виступають організаторами і посередниками вивезення та перерозподілу капіталів по країнах в залежності від попиту та пропозиції.

Інституціональна структура світового ринку капіталу

1. Вкладники — населення планети, офіційні інститути, приватні фірми, банки, страхові компанії, пенсійні фонди, національні та міжнародні організації.

2. Посередники (акумулятори і постачальники капіталу)—транснаціональні банки, фінансові компанії, фондові біржі, центральні та зовнішньоекономічні банки країн, міжнародні та національні фінансово-кредитні установи.

3. Споживачі (позичальники) — ТНК, державні органи, приватні фірми, міжнародні та регіональні організації;

4. Позичальниками і кредиторами виступають:

• офіційні інститути (центральні банки, державні установи, міністерства, міжнародні організації, тощо);

• приватні фірми, банки, особи;

• страхові компанії;

• пенсійні фонди.

Основні тенденції інституціональної структури світового ринку капіталів

• Зменшення ролі банків;

• Підвищення ролі держави в експорті капіталів, яке виявляється у:

2.1. Сприянні експорту капіталу;

2.2. Регулюванні експорту капіталу;

2.3. Безпосередній участі в експорті капіталу.

3. Підвищення ролі міжнародних економічних організацій (МВФ, МБРР, ЄБРР).

• Ринок капіталів

III. Валютна структура світового ринку позичкового капіталу складається з трьох елементів:

Національний ринок валюти;

Міжнародний ринок валюти (ВКВ, євро);

Євроринок валюти (євродолар, єврокрона, євроєна).

Основні тенденції розвитку валютної системи світового ринку позичкового капіталу:

Підвищення ролі євровалют;

Зниження ролі долара США.

34. Характеристика географічної та функціональної структури світового фінансового ринку

Світовий фінансовий ринок-система відносин попиту і пропозиції щодо фінансового капіталу, що функціонує у міжнародній сфері в якості покупних і платіжних засобів, кредитів, інвестиційних ресурсів.

Структуру світового фінансового ринку можна розглядати з різних поглядів. Функціональну структуру світового фінансового ринку можна поділити на :

Міжнародний валютний ринок, Міжнародний ринок боргових зобов’язань та Міжнародний ринок цінних паперів, які в свою чергу поділяються на окремі складові.

Загалом же, СФР поділяють на ринок грошей та инок капіталів.

Грошовий ринок – система відносин попиту і пропозиції фінансових ресурсів, що надаються на короткостроковий термін. в свою чергу складається з:

• облікового ринку, на якому основними інструментами є казначейські й комерційні векселі та інші види короткострокових зобов’язань;

• міжбанківського ринку, на якому залучаються тимчасово вільні грошові ресурси кредитних закладів і можуть розміщуватися у формі міжбанківських депозитів на короткі строки (1,3,6 місяців, до 1-2 років);

• валютного ринку, який обслуговує міжнародний платіжний обіг, пов’язаний з оплатою грошових зобов’язань юридичних і фізичних осіб різних країн;

Фондовий ринок (ринок капіталів) – система довгострокових позик на міжнародному рівні, коли капітал використовується позичальниками для фінансування капіталовкладень.

Фондовий ринок в свою чергу складається з:

• ринку середньо- та довгострокових кредитів;

• ринку цінних паперів – інвестиційного сектору міжнародного фінансового ринку, сфери наднаціонального обігу цінних паперів.

Географічна структура світового ринку позичкового капіталу відображає рух капіталів між країнами, групами країн, регіонами світу переважно через світові фінансові центри.

За географічною ознакою можна ж поділити на такі складові:

-ринок продавців фінансових ресурсів - населення планети, приватні фірми, страхові компанії, пенсійні фонди, національні і міжнародні організації;

-ринок посередників – транснаціональні банки, фінансові компанії, фондові біржі, центральні і комерційні банки країн, міжнародні та національні фінансово-кредитні установи;

-ринок споживачів фінансових ресурсів – транснаціональні корпорації, уряди країн, приватні фірми, міжнародні та регіональні організації.

Основні тенденції розвитку географічної структури світового ринку позичкового капіталу:

перевищення ввозу капіталу у розвинені країни над ввозом капіталу до країн, що розвиваються;

зниження на ринках капіталу частини країн, що розвиваються;

посилення руху приватного капіталу між економічно розвиненими країнами.