85. Сутність та сучасні форми прояву глобальної демографічної проблеми

Демографічна проблема. Найбільш поширеною причиною загострення глобальних проблем є інтенсивне зростання в останні роки народонаселення планети (демографічний бум), який до того ж супроводжується нерівномірністю зростання чисельності населення в різних країнах та регіонах, причому найвищий приріст населення спостерігається в країнах з низьким рівнем розвитку продуктивних сил. Демографічний вибух спричиняє загострення таких глобальних проблем як продовольча, екологічна, сировинна, енергетична.

Шляхом вирішення є запровадження демографічної політики – цілеспрямованої діяльність державних органів та інших соціальних інститутів у сфері регулювання процесів відтворення населення.

Вона являє собою комплекс заходів:

економічних (оплачувані відпустки і різні види допомоги при народженні дітей, допомога на дітей);

адміністра¬тивно-правових (законодавчі акти, які регламентують шлюби, розлу-чення, положення дітей у сім’ях, аліментні обов’язки);

виховних і пропагандистських, покликаних формувати суспільну думку, норми і стандарти демографічної поведінки.

Залежно від напрямів демографічної політики визначають три групи країн:

1) країни, які проводять політику обмеження росту населення (Китай, Індонезія, Пакистан, Непал, Кенія);

2) країни, демографічна політика яких спрямована на підтримування існуючих темпів приросту населення (Бразилія, Намібія);

3) країни, які здійснюють політику стимулювання росту населення (Болгарія, Чехія, Німеччина, Греція, Франція, Ірак, Лаос тощо).

85. Стратегічні напрями економічної інтеграції України

Реалізація інтеграції країни до світової економіки можлива шляхом використання взаємопов'язаних механізмів:

1. через активну та ліберальну зовнішньоекономічну політику (приєднання до СОТ);

2. за рахунок формування середовища, сприятливого для іноземного підприємництва й інвестування;

3. За рахунок створення та транснаціоналізації високомонополізованих підприємств;

4. через укладання двосторонніх міждержавних економічних угод та участь у багатосторонніх міжурядових переговорах;

5. за рахунок інтенсифікації східноєвропейських інтеграційних процесів та формування передумов інтеграції в західноєвропейські інтеграційні структури.

Щодо геополітичних напрямків інтеграції України (існували з 1995 р. до січня 2005 р.):

1. європейський вибір;

2. стратегічне партнерство зі США;

3. стратегічне партнерство з Росією та країнами СНД в напрямах:

3.1) Північно-Східний (в межах СНД, ЄЕП);

3.2) Південно-Східний (в межах ГУАМ, ОЧЕС).

А.С.Філіпенко була запропонована бігравітаційна модель інтеграції, який передбачає її одночасну взаємодію з ЄС та ЄЕП за прикладом АТЕС, НАФТА, ОЧЕС та ін., є членами декількох регіональних об’єднань.

З січня 2005 р. – відмова від багатовекторної моделі, єдиний вектор – інтеграція до ЄС.

85. Пріоритетні напрями галузевої орієнтації України

1. У сфері транспорту:

• розширення пропускної спроможності автомобільних переходів Гребенне-Рава-Руська, Ягодин-Дорогуськ та будівництво другого мосту на цьому переході;

• будівництво міждержавних переходів Краківець, Новоукраїнка, Смільниця;

• будівництво транс’європейської магістралі Лісабон-Київ;

• розробка загальної концепції розвитку швидкісних магістральних доріг в узгодженні з подальшим розвитком транс’європейських магістралей;

• розробка концепції транспортного коридору Балтійське море - Чорне море (Гданськ-Одеса).

2. В галузі машинобудування, ВПК і конверсії:

З підприємствами ВПК обговорюються питання щодо можливості співробітництва по виробництву:

• двигунів для локомотивів;

• гальмової апаратури;

• кінескопів для телевізорів;

• літаків та їх ремонту.

3. В галузі промисловості:

1) здійснення зустрічних поставок української залізної руди в обмін на польське коксівне вугілля;

2) спільний експорт на ринки третіх країн;

3) співпраця підприємств у галузі металургії між Мінпромом України, ДУ «Укрметал» та польською фірмою СА «ІМПЕКСМЕТАЛ»