85. Характеристика інтеграційних процесів у Північній Америці

уся територія Північної Америки охоплена Північноамериканською угодою про вільну торгівлю (НАФТА), укладеною в 1992 р. (набула чинності у 1994 р.). НАФТА включає в себе 3 країни: США, Канаду і Мексику.

Протягом тривалого часу (1988-1992) інтеграційні процеси відбувались тут переважно на корпораційному та галузевому рівні і не були пов’язані з міждержавним (наддержавним) регулюванням. Тобто якщо в ЄС інтеграційні процеси йшли зверху вниз (від урядів і державних органів), то в Північній Америці – знизу вгору, тобто від прагнення до співпраці на мікрорівні (між американськими і канадськими корпораціями) до співпраці на макрорівні. Тут держави не відмовляються навіть від малої частини свого суверенітету на користь якого-небудь наднаціонального органу, але при цьому мають зобов’язання щодо усунення митних бар’єрів на шляху міждержавного переміщення товарів і послуг та лібералізацію режимів міграції капіталів.

Північноамериканська зона вільної торгівлі має континентальні масштаби. У світовому господарстві – це перше інтеграційне угруповання з такою характеристикою. Воно об’єднує лише три, але досить великі за територією, людськими ресурсами та економічним потенціалом країни. Країни, що об’єднуються в НАФТА, мають різні рівні економічного розвитку, більше того, рівень Мексики різко контрастує з рівнем Канади і США. Яскраво вираженим центром Північноамериканської зони вільної торгівлі залишаються США – світовий лідер із величезним науково-технічним, технологічнім потенціали та конкурентоспроможною економікою. Основі торговельні та інвестиційні потоки в межах угруповання спрямовані переважно від США або до США; більша частина зовнішньоторговельного обороту Канади (74%) і Мексики (65%) припадає на торгівлю зі США. Країни-члени НАФТА є водночас і атлантичними, і тихоокеанськими. Вони майже рівновіддалені від двох інших потужних світових економічних регіонів – Західної Європи і Азійсько-Тихоокеанського регіону, що дає їм можливість рівномірно розвивати економічні зв’язки з ними і суттєво впливати на розвиток цих зв’язків.

85. Особливості інтеграції країн Південної та Центральної Америки

Для південної Америки характерним є 3 моделі інтеграції: спільний ринок, зона вільної торгівлі та модель часткових економічних преференцій. Прикладом спільного ринку служить Андська група. що ставить перед собою наступні цілі: єдині зовнішні тарифи, обмеження припливу іноземних інвестицій, інтеграційна політика в економічній і соціальній сфері. Ці ж цілі мають Центральноамериканський спільний ринок, Співтовариство і спільний ринок Карибського басейну (КАРІКОМ), Спільний ринок країн Південного Конуса (МЕРКОСУР). Особливістю є те, що перелічені вище угрупування не базуються на стабільних загальних стимулах, притаманних ЄС. Андська група вирішила розвивати промисловість у своєму субрегіоні і розміщувати підприємства в країнах-учасницях, але регіональні політичні і економічні проблеми завадили групі повною мірою використати переваги інтеграції. Специфікою діяльності МЕРКОСУР є наявність труднощів, що пов’язані з величезними зовнішніми боргами її учасників, високим рівнем інфляції та “закритістю” економік. Модель часткових економічних преференцій найкраще ілюструє Латиноамериканська асоціація інтеграції (ЛААІ), що включає 11 країн. Її особливість полягає є можливості для членів встановлювати двосторонні угоди з включенням до них (за бажанням) і інших країн. Це дозволяє країнам зі спеціальними інтересами розвиватися швидше, ніж у випадку, коли роз’єднані країни-члени змушені шукати компроміси, що знижують ефективність угод. Замість скасування прикордонних тарифів ЛААІ розробила більш гнучку систему регіональних пільгових митних зборів, але не запропонувала графіка переходу до справжнього спільного ринку.