Креативні індустрії 2016

signs of conflict − to prevent habits from being formed and to ensure that the manager is taken seriously. It's much more difficult to be respected if a manager appears to accept certain behavior by letting a situation continue for weeks or months.

References

1.David Cotton, David Falvey, Simon Kent Market Leader Pre-Intermediate Course Book, 3rd edition, Pearson Education Limited, 2012.– P. 107.

2.Christine Johnson Intelligent Business Pre-Intermediate Course Book, Pearson Education Limited, 2006. – P. 30.

3.Guide for preventing and responding to workplace bullying / [Електронний ресурс]. − Електрон. дані. − Режим доступу: http://www.safeworkaustralia. gov.au/.../Guide-preventing-responding-workplace- bullying.pdf. − Назва з титул.

екрана.

Прима Вікторія Володимирівна,

асистент кафедри готельно-ресторанного бізнесу Київського національного університету культури і мистецтв

КРЕАТИВНІСТЬ ЯК ДОМІНАНТНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНДУСТРІЇ ГОСТИННОСТІ В МОДЕРНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Термін креативність (лат. creare – породжувати, творити, створювати; англ. creative – творчий) досить часто використовують як у сучасних медіа, так і серед науковців, а проблема креативності є однією з найбільш обговорюваних і дискусійних в окремих гуманітарних і соціальних науках.

У більшості сучасних досліджень креативності розглядається її спрямованість на практичне вирішення проблем у різних сферах життєдіяльності соціуму, де чільне місце посідають економіка та політика. Акцентування уваги на прагматичній складовій особливо важливо для осмислення ролі креативності в індустрії гостинності.

Поняття креативність увів у науковий обіг у 20-х рр. ХХ ст. видатний англійський філософ і математик А. Уайтхед, актуальність і продуктивність концепції якого полягає в розумінні світу як процесу становлення, як креативної події. Креативність як одна з універсальних категорій філософії англійського мислителя розуміється як «принцип новизни», «первинна», творча сила, творча енергія, невід'ємна від самого факту існування [2, с. 28–29]. Як «актуалізація потенціальності», що «рухає світ», креативність виявляється фундаментальним фактом буття, і завдяки саме їй відбувається зміна усталених структур і становлення нових

[2, с. 579–580].

Американський соціолог, автор теорії креативного класу Р. Флорида стверджує, що креативність як здатність створювати нові значущі форми перетворилася на основне джерело конкурентної переваги і тим самим відіграє ключову роль в економіці та суспільстві [3, с. 19–20].

181

Досліджуючи міське середовище, провідний британський фахівець у галузі урбаністики Ч. Лендрі з креативністю пов’язує здатність створювати такий новий продукт, що є необхідним з точки зору потреб суспільства та при цьому відповідає духу часу. Крім того, він вважає, що креативність – це ще й пошук нового застосування старим речам [1, с. 30].

Креативність є іманентною складовою інноваційної діяльності, змістовним компонентом новації й інновації. Відмінність інновації від новації полягає в тому, що остання – це відкриття нового, чого не було раніше, а інновація – це впровадження нового, забезпечення його ефективного функціонування.

При дослідженні креативності варто враховувати, що її розуміння змінюються залежно від типу суспільства, культури й історичної епохи. У традиційному суспільстві новація існує в межах самої традиції, а інноваційна діяльність, що, безперечно, притаманна й цьому типу соціуму, легітимується, освячується традицією.

Умодерному суспільстві інтенція до нового є сутнісною характеристикою креативності, що зумовлює зміну її споглядально-екстенсивного типу на активістський, в основі якого інноваційно-творче ставлення людини до світу. Починаючи

зраннього модерну, людина заявляє про себе як про самодостатнього суб'єкта, орієнтованого на досягнення успіху, претендує на оволодіння світом, але при цьому не замислюється про можливі наслідками своєї проективної діяльності.

Креативність є властивістю модерної особистості, яка готова до змін, здатна конструктивно й нестандартно мислити, свідомо та цілеспрямовано формулювати нові ідеї, здійснювати рефлексію на предмет переосмислення власного накопиченого досвіду та знаходити якісно нові, інноваційні способи вирішення теоретичних і практичних проблем. У процесі своєї креативної діяльності модерний суб'єкт докорінно трансформує існуючі структури і створює нові, що демонструє в індустрії гостинності Ц. Рітц.

Креативність стає базовою характеристикою управлінської діяльності в модерному суспільстві і являє собою сукупність взаємопов'язаних творчих методів, рішень і дій, що спрямовані на досягнення та підтримку ефективного рівня функціонування та розвитку індустрії гостинності, підвищення конкурентоспроможності її складових.

Упросторі модерного соціуму, особливо на межі ХІХ–ХХ ст., часу, що увійшов в історію як Прекрасна епоха, попри її успіхи та досягнення, швидко наростають численні протиріччя, що зумовлюють складність, нестійкість соціальних структур. Звідси випливає принципово новий характер і зміст динаміки взаємовідносин індивідів та організацій і спільнот. У зв’язку з цим активна рецепція інновацій сприяє адаптації закладів гостинності до нових умов, формує необхідний творчий потенціал як системоутворювальний елемент інноваційної управлінської культури, а креативність стає головним імперативом останньої.

Креативним продуктом в індустрії гостинності є заклад чи мережа, що не

тільки відрізняються принципово новаторським духом і стають значущою культурною подією, але й розширюють європейський культурний горизонт, виходять

182

за своїм значенням поза межі певної епохи та культури. Так кав’ярні як заклади гостинності, починаючи з Нового часу, перетворилися на соціальний інститут модерного суспільства, невід’ємну складову міського життя в Європі, сприяли формуванню нового принципу «соціальності» (англ. sociality).

У процесі становлення індустріального суспільства, розвитку ринкових відносин європейська інтелектуальна й творча еліти виявилася в новій соціальнокультурній ситуації та почала створювати в ХІХ ст., особливо в другій його половині і на поч. ХХ ст., власні осередки креативності. До таких креативних центрів належали численні богемні художні й поетичні кафе, кабаре, бістро в Парижі, Барселоні, Празі, Відні, Мадриді, Римі, Флоренції й інших європейських містах, що стали місцем зустрічі нової генерації митців.

До креативних продуктів індустрії гостинності відносяться витвори кулінарного мистецтва, високої кухні, а також нова технологія приготування страв, нові інструменти щодо їх здатності активізувати, пробудити творчий потенціал су- б'єктів гостинності, сприяти їхньому особистісному розвитку.

Ефективність функціонування організаційних структур модерного суспільства, зокрема і в сфері гостинності, з огляду на їх складність залежала від здатності забезпечувати відповідальну поведінку всіх суб’єктів надання гостинних послуг. Це, своєю чергою, потребувало визначення місця й ролі окремої людини в організації, чіткої системи взаємодій між її структурними підрозділами і відповідного соціально-морального підґрунтя. Такою людиною в галузі гостинності був Ц. Рітц, зустріч якого з О. Ескоф’є, майстром кулінарного мистецтва, і їхнє творче співробітництво кардинально змінило індустрію гостинності й стало знаковою подією в європейській культурі.

Креативність в індустрії гостинності може бути визначена як організація творчого процесу розробки та надання гостинних послуг, здатність суб’єктів гостинності генерувати і реалізувати на практиці інноваційні ідеї, уміння відійти від звичних схем стандартного мислення при вирішенні проблемних ситуацій, нетрадиційних складноструктурованих проблем, зумовлених викликами часу.

Ц. Рітц виявив здатність не лише до продукування і реалізації оригінальних ідей, а й до рефлексії стосовно власного досвіду праці на різних посадах у провідних готелях Європи та детального знання аристократичного способу життя. Це дозволило йому разом з Ескоф’є сформувати в кінці XIX ст. – на початку ХХ ст. мережу всесвітньовідомих готельно-ресторанних комплексів, яка отримала назву «Ritz», до складу якої входили готелі в Парижі, Мадриді, Лісабоні й інших європейських містах. Ця інновація Рітца значною мірою визначила розвиток індустрії гостинності у ХХ ст. та не втрачає свого значення й у ХХІ ст.

Сутність філософії сервісу, розробленої Ц. Рітцем, полягала в персоніфікованому обслуговуванні гостей з максимальним забезпеченням комфортності відповідно до девізу «чистота, ефективність, краса». Орієнтація мережі на надання послуг найвищої якості передбачала поєднання організаційного, технологічного, структурно-функціонального та просторового аспектів, що містило територіальне розміщення будівлі, її архітектуру, внутрішнє оздоблення, вишукані інтер'єри

183

номерів і їх зміну через кожні два-три місяці, конфігурацію апартаментів залежно від бажань і потреб гостя, висококваліфікований штат обслуговуючого персоналу, прекрасну кухню.

Ц. Рітц зруйнував традицію побудови готелів поблизу вокзалу, а розмістив

укультурному центрі Парижа, поблизу Паризької опери, поряд з художніми галереями й музеями. Близькість культурних і мистецьких центрів забезпечувала креативне зовнішнє середовище, яке сприяло формуванню креативної управлінської та корпоративної культури, розвитку креативного потенціалу персоналу цих закладів і допомагало практичній реалізації їх креативних здібностей.

Уміння налагодити комунікаційну взаємодію з відвідувачами Ц. Рітц вважав однією з головних у мистецтві управління та запорукою успішного функціонування закладу і довів це на практиці. Так, у ресторанах мережі він організовував театралізовані бенкети, запрошував інструментальні оркестри, що грали класичну музику, експериментував з освітленням, завдяки чому коштовності на жінках сяяли неземним світлом і відігравали роль спецефектів, неперевершеним майстром яких вважався маестро.

Один із головних принципів філософії сервісу – обов’язковість використання всіх новітніх технічних розробок за умови, якщо вони підвищують комфортність, відповідають стилю готелю та не створюють проблеми для гостей. Так,

уготелях мережі «Ritz» клієнти мали можливість користуватися електричним освітленням, телефонами, ліфтами.

Щодо О. Ескоф’є, то він осучаснив французьку високу кухню, що сприяло зростанню її популярність серед європейських гурманів Прекрасної епохи. Ресторан французької кухні «L'Espadon», відкрий у готелі «Ritz» у Парижі, здобув славу одного з кращих у світі і по сьогодні залишається гастрономічною Меккою.

Таким чином, зростання складності управління процесами розробки та надання гостинних послуг у модерному суспільстві, їх постійне оновлення як головний інструмент конкуренції на ринку гостинності, орієнтація на впровадження високих сервісних стандартів потребували креативності від усіх суб’єктів гостинного процесу в усьому спектрі надання цих послуг.

Література

1.Лэндри Ч. Креативный город / Ч. Лэндри ; пер. с англ. – М. : КлассикаXXI, 2006. – 399 с.

2.Уайтхед А. Н. Избранные работы по философии / А. Н. Уайтхед. – М. :

Прогресс, 1990. – 388 с.

3. Флорида Р. Креативный класс: люди, которые меняют будущее /

Р. Флорида. – М. : Классика-XXI, 2005. – 421 с.

184

Русаков Сергій Сергійович,

кандидат філософських наук, старший викладач кафедри культурології Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова

МОЛОДЬ І КРЕАТИВНІ СПІЛЬНОТИ (спроба культурологічної рефлексії)

У другій половині ХХ ст. великі міста перетворились у простори, у яких квартали, гетто, церковні парафії, території, які населяють люди, прийшли на зміну селищ і комун. Водночас, у політичному, соціальному та культурному житті починає переважати молодь, яка отримує можливість почати самостійне життя набагато раніше, ніж ровесники попередніх поколінь.

Ритм життя в містах вимагає активного соціального життя, підтримки товариських і робочих зв’язків, тому молоді люди об’єднуються в спільноти на основі однакових цінностей та інтересів. Не стверджуватимемо, що це вперше сталось саме в другій половині ХХ ст. Наприклад, історик Говард Чудакофф вважає, що на межі ХІХ–ХХ ст. самотні чоловіки в Чикаго і Нью-Йорку створили новий колективний стиль життя, що втілився в популярності кафе, клубів і організацій, багатоквартирних будинків. З часом це лягло в основу низки закладів, без яких не уявляється сучасне місто, – спортзали, кав’ярні, клуби тощо. Тобто маємо приклад схожої тенденції, але в будь-якому разі можемо говорити, що саме в другій половині ХХ ст. молодь отримала не чувані раніше можливості. Ось тільки вони супроводжуються усамітненням і розчиненням у великих людських потоках міста, тому виникає потреба в кооперації з однодумцями (відповідно до інтересів, фаху, статі тощо), що, на нашу думку, можна віднести до моделі, яка в контексті креативної економіки йменується як «креативні кластери».

Спільноти, які виникають у містах, уже отримали розробку в культурологічних і соціологічних розвідках наприкінці ХХ ст., набувши різні назви – «міські племена» (Ітан Уотерс), «нові племена» (Мішель Маффесолі) та ін. Вони утворюються і розвиваються саме в містах, адже, привертаючи увагу неординарних постатей, мають змогу для їхньої самореалізації. Через це спільноти можуть впливати на культуру. Наведемо приклад ролі паризьких кафе: Е. Хемінгуей був відвідувачем «Кафе Де Флор», а П. Пікассо і А. Модільяні віддавали перевагу кафе «Ротонда». Ці заклади ставали місцем не лише для проведення дозвілля, а й згуртування однодумців. Кафе «Гербуа» стало альтернативою Академії мистецтв, і його часто називають місцем зародження нової французької культури, адже саме в ньому збирались представники молодої генерації культури, зокрема художники-імпресіоністи. Кафе стало місцем зустрічі митців, які були молодими і невідомими, але їх об’єднувало бажання змін традицій і канонів класичного живопису. Чим не прообраз креативного кластеру, коли всі сили зосереджені в одному місці й успіх досягається в результаті конкуренції?

185

В Україні теж були такі заклади, які збирали тематичну аудиторію. У Львові, наприклад, це були кав’ярні. Становище митців було зубожілим, тому в таких закладах вони отримували доступ до теплого світлого приміщення, де були свіжі газети і журнали, а головне – цікаве товариство, яке прагнуло дискутувати.

Упраці Ю. Винничука знаходимо такі спогади: «Кав’ярня веліла нашому братові забувати про дійсність, давала йому фікцію добробуту й сталила його енергію до боротьби з дійсністю, а щонайважливіше: вона творила з нас своєрідне братство людей одної думки й однакових змагань» [1, с. 16].

Публіцисти та політики Львова віддавали перевагу таким закладам, як льокаль Кучика або «Народна Гостинниця», політики лівого крила – кав’ярні «Кришталева», студенти – «Під стрільцем», представники літературного угрупування «Молодої музи» – кав’ярні «Монополь». У цих закладах не лише відпочивали, але й інтелектуально проводили час, «молодомузівці», наприклад, дискутували про суть і завдання мистецтва, шукали нові критерії в літературі. Таким було міське життя Львова на початку ХХ ст., але вбачаємо ті функції, які сто років пізніше Ітан Уотерс, називаючи «міським племенем», скаже, що відбувається формування суспільного середовища, у якому за потреби можна знайти підтримку. Такі «племена» допомагають провести час, відірваний від сім’ї (якщо говоримо про поч. ХХ ст., то маємо розуміти як втечу творчих людей від злиденних умов або буденності, якщо про кінець століття – відстань від батьків і зволікання створення власної сім’ї), більш приємним і головне – корисним.

«Нові племена» як концепт висувається М. Маффесолі в другій половині

ХХст., яку деякі дослідники називають постіндустріальним періодом креативної економіки, який характеризується практичним і теоретичним оформленням культурних індустрій. У цей період масова культура втрачає комерційну та маніпулятивну характеристики, починає цінуватись. Основними носіями і трансляторами культури, яка пронизана інноваційно-інтелектуальними рисами, стає молодь, здатна приймати виклики нового століття, яке наближалось, і нестандартно на них реагувати.

У90-х рр. ХХ ст. кардинально змінились акценти в культурному просторі: творцями та споживачами культури стала молодь. Зупинимось на поширеній назві «покоління Х» для позначення тих, кому було близько двадцяти років на початку 90-х рр. Література, музика, кіно, телебачення, мода, реклама та ін. як складові креативної індустрії остаточно переорієнтовуються на молодь.

Уєвропейських та американських серіалах змінилася тематика, для молоді і про молодь була створена низка телепродукції, що стала культовою: «Беверлі-

Гіллз, 90210» (1990–2000), «Елен і друзі» (1991), «Район Мелроуз» (1992–1999), «Перші поцілунки» (1991–1995) «Чи боїшся ти темряви?» (1991–1996), «Диво-

вижна наука» (1994–1998), «Сан-Тропе» (1996–2008) та ін. «Беверлі-Гіллз, 90210»

і «Район Мелроуз» визнані характерними явищами американської масової культури 1990-х рр., адже зображають молодь з її проблемами та радощами.

186

У 90-х рр. тенденції задають саме двадцятирічні, які зросли на нових засадах. Їм притаманна самовпевненість і неприйняття стереотипів, мобільність. Вони не бояться переїжджати в нові райони або міста, що було неприйнятним для старшого покоління. Згадаймо епізод з серіалу «Mad men», коли в третьому сезоні Пеггі Олсон через тривалу дорогу з Брукліна до місця роботи наважується переїхати на Мангеттен і жити окремо, у 60-х рр. це було зухвалим вчинком. Інші персонажі також витрачають велику частину світлового дня на дорогу до роботи. Наприклад, у п’ятому сезоні Піт Кембелл разом із сім’єю переїжджає за місто, тому доводиться витрачати багато часу на проїзд на роботу і назад, показано наскільки це його втомлює і врешті призводить до сімейної кризи. Серіал «Mad men» – про батьків покоління «Х». Якщо вчинкові Пеггі Олсон дивуються, то її син уже не дивитиметься на це з такого критичного погляду.

Серіал «Mad men» чудово змальовує реальні зміни, які відбулись у другій половині ХХ ст. Якщо 1950 року 11% молодих людей у віці 20–29 років мешкали окремо від батьків, то нині їх більше 40%. [2, с. 37]. Така зміна пов’язана з появою великих міст і переселенням у них людей, що гарантувало їм новий рівень особистої свободи, яку цінують молоді люди.

Комедійний серіал «Друзі», один з найвідоміших, здобув визнання як у телеглядачів різних країн, так і в професійних критиків. Для нашої розвідки він знаковий, адже перетнув рубіж міленіуму і розповідає про життя шістьох молодих людей. Серіал транслювався з 1994 по 2004 рік, а падіння його рейтингу, на нашу думку, пов’язано зі зміною телеглядача. Покоління «Х», яке бачило в ньому самих себе, подорослішало, а їхні наступники – покоління «Y» прагнуло нових персонажів, тем і сюжетних ходів, що врешті втілилось у «Як я познайомився з вашою мамою» (2005–2014), «Теорія великого вибуху» (2007 – донині) та ін.

Отже, укотре можемо пересвідчитись: культура є динамічною системою, розвиток якої стимулює молодь, яка здатна до створення креативного культурного продукту. Проте у великих містах, де є можливість для розкриття потенціалу, вона, водночас, може відчувати себе самотньою. Для уникнення цього відчуття й ефективного проведення часу (поки немає власної сім’ї) молодь об’єднується. Такі креативні спільноти впливають на розвиток культури, прикладом можуть бути імпресіоністи у Франції, «Молода Муза» в Україні. Сьогодні – це музичні субкультури, фанівська культура, антиглобалісти, екологічні рухи, блогери й ін.

Література

1. Винничук Ю. Кнайпи Львова / Ю. Винничук. – Львів : Піраміда, 2005. –

292 с.

2. Кляйненберг Э. Жизнь соло: новая социальная реальность / Э. Кляйненберг. – М. : Альпина нон-фикшн, 2014. – 279 с.

187

Сайчук Владислав Віталійович, Дудкова Олександра Геннадіївна,

студенти Навчально-наукового інституту міжнародних відносин Національного авіаційного університету

ІВЕНТ-МАРКЕТИНГ

Ключові слова: івент-маркетинг (event marketing), маркетинг (marketing), паблік рилейшнз (public relations), реклама (advertizing).

Event marketing – подієвий маркетинг (систематична організація заходів як платформи презентації товару (послуги) для того, щоб за допомогою емоційного впливу активізувати увагу цільової групи до товару (послуги).

Мета статті – проаналізувати види івент-маркетингу. Відповідно до мети поставлено такі завдання:

–охарактеризувати івент-маркетинг як спосіб продажу товару/послуги;

–визначити основні групи івент-маркетингу;

–розглянути основні типи помилок в організації івентів.

Об’єктом дослідження статті є івент-маркетинг.

Предмет дослідження – івент-маркетинг як складова контентмаркетингової системи.

Стан дослідження проблеми. Івент-маркетинг як складову контентмаркетингової системи досліджують науковці А. Ф. Павленко, Є. В. Ромат, Т. О. Примак, С. В. Герасимов.

Івент – завжди свято, яке забезпечує аудиторії такі враження, які неможливо отримати, спостерігаючи за подією на екрані телевізора, слухаючи радіо або читаючи газету. Це подія, яка цікава і за способами, і за методами, і за місцем проведення. Вона передбачає, що представники контактних аудиторій мають можливість узяти участь у заході і при цьому їм ненав'язливо подається інформація про певний товар або фірму, яка стала організатором цієї події.

Івент-маркетинг – це просування товарів (послуг, брендів) на ринок за допомогою створення та проведення спеціальних заходів. Спектр і формат їх є безмежним і неосяжним: від класичної прес-конференції, професійних семінарів і тренінгів до масових концертів і національних фестивалів, від корпоративних свят до міжнародних виставок [7].

Головна перевага будь-якої спеціальної події – встановлення безпосереднього контакту між клієнтом (продуктом, брендом) та аудиторією, створення між ними емоційного зв’язку. Додайте сюди тривалість контакту та створення комплексу емоційних переживань, безпосередньо пов’язаних з брендом/продуктом – на виході отримуємо встановлення зв’язку між брендом та аудиторією [6].

188

Найголовніша цінність івенту – це ті почуття й емоції, які він створює в аудиторії. Саме в цьому найбільша складність івент-маркетингу. Тут є дуже доречним звернутися до законів мистецтва. Справжнє мистецтво, передусім, змушує людину співпереживати: боятися, страждати, сміятися, відчувати щастя, плакати під впливом того, що людина бачить або чує. Кожен правильний захід має розвиватися за принципом драми: зав’язка, кульмінація, розв’язка. Саме така послідовність подій тримає аудиторію в постійному емоційному напруженні, допомагає зібрати та втримати увагу.

Хороший івент – це завжди маленький спектакль, як хороший рекламний ролик – це завжди маленький фільм [2].

Система маркетингових комунікацій, що використовується в діяльності підприємств, представлена засобами, які умовно поділяють на дві групи: основні та синтетичні. Елементи чотирьох основних засобів маркетингових комунікацій (зв'язки з громадськістю, прямий маркетинг, реклама, стимулювання збуту) наявні в структурі інших специфічних комунікаційних засобів (брендинг, маркетинг подій, інтегровані маркетингові комунікації на місці продажу, ярмаркова, виставкова діяльність тощо).

Синтетичні маркетингові комунікації називаються такими через те, що вони містять поряд з елементами маркетингового комплексу певні основні засоби маркетингової комунікації та специфічні комунікаційні елементи [3]. Синтетичний засіб маркетингових комунікацій – івент-маркетинг або маркетинг подій, набуває все більшого поширення в реалізації маркетингової стратегії функціонування підприємств. Це інструмент формування ставлення громадськості до діяльності підприємства та його продукції [1].

Спеціальна подія може бути як строго академічною (бізнес-зустріч, наукова конференція) чи діловою (зустрічі на вищому рівні, виставки, турніри, конкурси), так і розважальною (концерти, шоу, фестивалі) чи інформативною (день народження компанії, випуск нового продукту) тощо.

Якщо спеціальні заходи з проведення конференцій, семінарів, тренінгів, симпозіумів спрямовані на залучення певної кількості представників різних аудиторій, обмеження яких зумовлюється фінансуванням, площами проведення, кількістю та компетенцією учасників, цілями самого заходу, то івент передбачає залучення якомога більшої кількості учасників – як потенційних споживачів, так і партнерів, представників ЗМІ, провідних кіл громадськості – за допомогою використання реклами, заходів стимулювання збуту, прямого маркетингу тощо. Саме тому нині івент-маркетинг виділяють в окремий синтетичний засіб маркетингових комунікацій. Він перебуває на стику напрямів, являє собою складний комплекс з маркетингу, паблік рилейшнз і реклами. Такий маркетинг активізує інтереси цільової групи й ефективно працює з просування фірми, її товару та послуг.

Існують різні види заходів, кожний з яких розрахований на залучення певного сегмента цільової аудиторії: галузеві ЗМІ, потенційні бізнес-партнери, дилери, кінцевий споживач. За цією ознакою в комплексі маркетингових заходів можна виділити такі:

–захід із запуску інформації в пресі (press-launch);

–захід-презентацію для запрошених гостей (PR-launch);

189

– масові заходи з просування бренда/продукції' серед кінцевих споживачів, які часто проводяться в готелях, барах, ресторанах, а також у місцях масового гуляння, наприклад на площах міст, парках та інших зонах відпочинку [9].

Поділяють вимоги до спеціалістів з івент-індустрії залежно від їхньої спеціалізації на три основні групи:

1.Креатив: розуміння основ маркетингу та PR; уявлення щодо форматів заходів, законів режисури, обізнаність у музиці, живописі, літературі, кіно й інших галузях культури.

2.Менеджмент: знання в галузі фінансів і маркетингу, розуміння основ планування, уміння збирати інформацію, планувати заходи, управляти логістичними процесами, прораховувати ризики.

3.Технічний блок: базові знання роботи звукового та світлового обладнання, створення сценічних конструкцій, спецефектів і піротехніки [8].

Складна економічна ситуація в Україні призвела до скорочення кількості підприємств івент-ринку на 50%. Українські компанії обмежують витрати, не пов'язані безпосередньо з основною діяльністю, передусім, скорочення торкнулися бюджетів, що виділяють на спеціальні заходи.

Якщо навесні 2009 року в Києві налічувалося понад 800 івент-агенцій, то сьогодні в столиці залишилося трохи більше 400.

Ринок івент-послуг в Україні почав активно розширюватися за останні дватри роки. Сьогодні на ньому з'являються нові компанії, ринок бурхливо розвивається та значно змінюється не тільки кількісно, але і якісно. Послуги, що надаються, стали більш високого рівня, а жорстка конкуренція на ринку івент-послуг вимагає від компанії, що надає такий вид послуг, дедалі більше креативних ідей. Замовники віддають перевагу тим компаніям, які пропонують найбільш цікавий сценарій проведення заходу, що містить не тільки розважальне, але й смислове навантаження [6].

Значний розвиток рекламної виробничої бази, збільшення асортименту ре- кламно-сувенірної продукції сприяє яскравішому оформленню корпоративного заходу. Значно зріс і асортимент пропонованих розваг. Останнім часом корпоративні заходи проводили переважно великі міжнародні компанії.

Потенційними клієнтами івент-компаній визначено торгово-посередницькі фірми, виробничі підприємства та фінансові установи, які користуються послугами мінімум раз на півроку.

Провідні фахівці виділяють такі чинники, які впливають на івент-ринок сьогодні:

1) відсутність регуляторів ринку;

2) клієнти не розуміють важливості івент-послуг;

3) законодавчі аспекти та юридичні хитрощі [9].

Найважливішими елементами івенту визначено концепцію сценарію івентзаходу і креатив у роботі. Саме тому для підвищення рівня задоволеності наявних клієнтів і залучення нових клієнтів слід приділяти значну увагу розробці сценаріїв, залучивши Асоціацію інвесторів України вплинути на формування законодавчої бази у напрямі узаконення сценаріїв та активно залучати креативні розробки. Це дозволить на якісно новому рівні просувати вже існуючі івент-послуги [5].

190