Креативні індустрії 2016

та сервісу самопублікації. Погоджуємося з думкою дослідниці, що таке потужне заперечення світових тенденцій розвитку книговидання серед вітчизняних фахівців і менеджерів видавничої справи гальмує інноваційний поступ галузі.

Очевидно, щоб втримати баланс і досягти успіху в умовах нестабільного зовнішнього середовища й слабко прогнозованих зовнішніх і внутрішніх впливів, медійним компаніям необхідна нова генерація менеджерів, які володіють новітніми концепціями та кращими практиками управління всіма складовими медійного бізнесу.

Література

1.Філіпова Л. Я. Медіа-простір та документальні комунікації: інформацій- но-технологічний підхід [Текст] / Л. Я. Філіпова // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. – 2012. – № 2. – C. 57–60.

2.Вахович І. Розвиток креативних індустрій: регіональний вимір : монографія [Текст] / І. Вахович, О. Чуль. – Луцьк : Вежа-Друк, 2014. – 288 с.

3.Value of the global entertainment and media market from 2015 to 2019 [Electronic resource] // Statista: The Statistics Portal. – [Cited 2016, 15 May]. – Available from: http://bit.ly/1qpXaFB.

4.Deloitte: 70 percent of US consumers binge watch TV, bingers average five episodes per sitting : Press release [Electronic resource] // Deloitte. – [Cited 2016, 15 May]. – Available from: http://bit.ly/1TWLFQ6.

5.Global entertainment and media outlook 2015-2019: Key industry themes [Electronic resource] // PWC. – [Cited 2016, 15 May]. – Available from: http://pwc.to/1OYHLoO.

6.Саліженко Ю. Риторичне питання: чи можливі медіа як бізнес в Україні [Електронний ресурс] / Ю. Саліженко // Platfor.ma: онлайн-журнал про нову Україну для нових українців. – [Дата звернення 15.05.2016]. – Режим доступу: http://lab.platfor.ma/publishing-business.

7.Пахольчук Я. Тренди та основні гальма розвитку медіаринку України [Електронний ресурс] / Я. Пахольчук // 1+1 media: group of companies: блог групи. – [Дата звернення 15.05.2016]. – Режим доступу: http://media.1plus1.ua/blog/mmr- paholchuk.

8.Global entertainment and media outlook 2015-2019 : Book publishing [Electronic resource] // PWC. – [Cited 2016, 15 May]. – Available from: http://pwc.to/1YxQ1ie.

9.Водолазька С. А. Інновації у видавничій галузі: функціональні особливості [Текст] / С. А. Водолазька // Освіта регіону: політологія, психологія, ко-

мунікації. – 2014. – № 1–2. – C. 91–98.

201

Тимошенко Роксолана Олександрівна,

аспірантка Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

ІННОВАЦІЙНІ ФОРМИ РЕБРЕНДИНГУ ЗАМКОВОЇ КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ

Культуротворче сьогодення актуалізує питання щодо популяризації національного культурного надбання в його глобальному та локальному розумінні, що, відповідно, передбачає розробку дієвої ребрендингової стратегії для просування на культурний, туристичний ринок історико-культурних об’єктів.

Одним з особливих історико-культурних об’єків України є замкова культура. За даними історика Сергія Трубчанінова, в Україні було понад 5000 пам'я- ток фортифікації. До нашого часу більшою чи меншою мірою збереглися понад 300 замкових об’єктів, локалізованих в усіх без винятку регіонах нашої держави: на Волині, Поділлі, Буковині, Закарпатті, Сіверщині, Слобожанщині, Галичині, Наддніпрянщині, від великих міст до сіл і хуторів [1]. Уже давно відомою є практика музеєфікації фортифікаційних споруд. Сьогодні в Україні музеї мають тільки 17 середньовічних замків і фортець. З них 2 – на Закарпатті: обласний краєзнавчий музей в Ужгородському замку та історичний музей в Мукачівському замку «Паланок». Ще донедавна культивувались традиційні форми експонування (скляні вітрини, одноманітні відомості про автора та його твір), а детальнішу інформацію можна було отримати на екскурсії. Сьогодні ж культурнопросвітня діяльність музеїв зазнала суттєвих змін: освітня та виховна функції реалізуються в освітніх програмах, культурно-мистецьких акціях, співпраці з навчальними закладами; розважальна функція виявляється в активній участі особистості у творчих майстернях, клубах, вечорах відпочинку, концертах [2].

Велике значення має ребрендинг як активна маркетингова стратегія, яка охоплює комплекс заходів щодо зміни бренду (як компанії, так і виробленого нею товару) або його складових: назви, логотипу, слогана, візуального оформлення, зі зміною позиціонування. Така стратегія проводиться для зміни концептуальної ідеології бренду.

Завданням сучасного ребрендингу є: посилення бренду (тобто зростання лояльності споживачів); диференціація бренду (посилення його унікальності); збільшення цільової аудиторії бренду (залучення нових споживачів) [3].

Перший етап брендингу – дослідження та позиціонування. Дослідження ринку, конкурентного середовища, споживчих уявлень і переваг – це, передусім, все накопичення масиву статистичних даних, обробка їх та інтерпретація. Це – отримання вихідних даних для планування, основа для формування позиціонування бренду – визначення його стану на ринку. Як правило, дослідження і позиціонування тривають протягом усього брендингу, це необхідно для контролю й управління брендом.

202

Для потенційного споживача створюється «мітка», за якою він зможе надалі дізнаватися «голос» або «слід» конкретного бренду. Особливо важлива ця концепція подачі інформації на сьогодні, у гостроконкурентному середовищі, де за увагу людини борються вже не десятки, а сотні рекламних носіїв.

Особливістю замкової музейної сфери є те, що вона має історичний «слід». Однак логотип в процесі ребрендингу цілком може бути змінений, відповідно до нової концепції бренду.

Наступний етап – опис платформи бренду – це основа, на яку спиратиметься бренд. Регламент платформи – це філософія та стратегія бренду. Далі не менш важливо описати «оболонку» бренду – асоціації та образи, які у свідомості споживача повинні викликати вигляд логотипу та (або) назва. Пізніше, на фокусгрупах модератори, як правило, перевіряють цю асоціативну відповідність. Для музейної сфери складність цього етапу полягає в тому, що часто закріплене за музеєм ім'я пов'язане з конкретною персоналією, а замковий музей позиціонується як заклад культури широкого профілю.

Третій етап брендингу – розробка бренд-бука – регламенту з управління брендом. Брендбук (brandbook) – регламент (положення) у фірмовому (корпоративному) стилі – практичний посібник організації щодо використання елементів фірмового стилю бренду, його комунікацій і цінностей.

Завершальним етапом брендингу є побудова системи управління брендом та корекція платформи бренду. Критерії, що використовують для вимірювання успіху бренду, адаптують до ієрархічної структури компанії так, щоб уникнути різниці між відповідальністю і впливом на результати. Процес управління брендом дозволяє консолідувати зусилля різних напрямів замкової музейної роботи й отримувати синергетичний ефект соціального резонансу.

Отже, процеси, які відбуваються з музеями в сучасному світі, схожі на процеси, що відбуваються і з іншими організаціями, хоча й мають деякі відмінні риси [4].

Література

1.https://uk.wikipedia.org/wiki/Замки_України

2.Рутинський М. Й. Замковий туризм в Україні. Географія пам'яток фортифікаційного зодчества та перспективи їх туристичного відродження : навч. посіб. / М. Й. Рутинський. – К. : Центр навч. літератури, 2007. – 432 с.

3.http://www.investplan.com.ua/pdf/13_2013/8.pdf

4.http://newsbook.name/lenta/osobennosti-muzejnogo-brendinga/

203

Федотова Катерина Валеріївна,

студентка Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

ФОТОГРАФУВАННЯ ЯК ФОРМА КУЛЬТУРНО-ДОЗВІЛЛЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Сучасна соціокультурна ситуація в Україні позначена динамічними змінами культурних складових у повсякденному житті людини. Форми дозвіллєвої діяльності потребують певної переоцінки, оскільки протягом останніх років суттєво змінилася сама структура соціокультурної діяльності. Це виявляється у відході від поверховості, регламентації, заорганізованості, адміністрування й орієнтації на гуманістичний зміст, індивідуальну своєрідність, національну самобутність, авторське начало тощо. Вказані аспекти стосуються також і такого напряму проведення вільного часу, яким є фотографування. Як вид культурнодозвіллєвої діяльності, воно є своєрідним індикатором культури, духовних потреб та інтересів конкретної особистості та соціальної групи. Можна сказати, що фотографування кардинально протилежне пасивним, диванним формам проведення дозвілля. З’ясуємо, що ж мається на увазі під поняттям «фотограф». Під ним розуміємо людину, яка створює фотографії шляхом використання фотоапарата. За рівнем професіоналізму фотографів поділяють на фотолюбителів і професіоналів. Фотолюбителем вважається особа, яка займається фотографуванням для задоволення власних інтересів та у вільний час. Така діяльність не пов’язана з отриманням матеріального заробітку і являє собою різновид культурного дозвілля. Відповідно, професіонал – людина, яку характеризують глибокі пізнання в галузі історії фотографії, фотомистецтва та практичний досвід. Кінцевий результат роботи спрямований лише на фінансовий чинник. Слід зауважити, що за рівнем володіння технічними навичками, практичними й теоретичними знаннями фотолюбитель може перевершити фахівця.

За стилями фотографію можна умовно класифікувати на: репортажну, весільну, дитячу, love story, пейзажну, натюрморт, тваринного світу, тематичну, сюрреалістичну, високота низькоключову, макрофото, астрофотографію, ню та вуличне фото. Надамо стислу характеристику кожному з цих напрямів. Репортажна зйомка – одна з найактуальніших, оскільки вона відображає новини світових подій. Таке фотовисвітлення має бути неупередженим, атмосферним і достовірним. Весільна фотографія залишається класичним її різновидом, завданням якого є відобразити глибину почуттів та основі показу найдрібніших деталей. Дитяче фото є одним з найпопулярніших, оскільки дозволяє зафіксувати етапи дорослішання та змін дитини. Набирає популярності love story як новий вид фотосетів, який фіксує історію кохання певної пари. Пейзажна зйомка ніколи не втратить своєї актуальності через теми, що підказує сама природа. Натюрмортна зйомка потребує майстерності у складанні композиції та вміння працювати з тінями. Фото тваринного світу є одним з давніх і приваблює як любителів домашніх тварин, так і охочих зафіксувати життя представників дикої природи. Тематична зйомка – новий вид фотографії, що потребує загальних декорацій і реквізиту

204

і являє собою серію знімків, підпорядкованих загальному сюжету. Принципово новою є і сюрреалістична зйомка, яку називають мистецтвом створення нових світів на підставі зображення дивовижних казково-фантастичних образів. Наступне, високота низькоключове фото – це студійна зйомка, що проводиться з використанням спеціальних світловідбивальних екранів та апаратури. Макрозйомку характеризує застосування збільшувальних об’єктивів з особливими лінзами, завдяки чому вдається побачити те, що зазвичай приховане від погляду. Астрофотографія дозволяє зафіксувати незвичайні небесні явища. Зйомки в стилі «ню» мають чи не найдавніші витоки у світовому мистецтві та передають красу людського тіла. Тут важливо відчути межу між естетичним і вульгарним. Заслуговує на увагу й вуличне фото, завдяки якому можна відобразити особливості життя міста, показати несподівані образи та моменти. Таким чином, розмаїття видів фотографії віддзеркалює широкі можливості щодо вибору фотолюбителем пріоритетних напрямів діяльності.

На сьогодні в Україні досить актуальним є питання про організацію артшкіл, які можуть бути не лише альтернативною формою сучасної освіти, але й дозвілля. Прикладом того є Школа фотографії Віктора Марущенка, створена ще 2004 року. З 2008 року від професійного спрямування вона перейшла до роз’яснення процесів у сучасній фотографії для широкого кола людей, зокрема й тих, для кого фотографія – улюблений вид дозвілля. За словами засновника школи, протягом останнього періоду змінився сам ракурс фотографії в переході її від емоційної до концептуальної. Завдяки культурологічному спрямуванню запропонованих курсів слухачі мають можливість ознайомитися з історією фотографії як виду мистецтва та дізнатися про неї як про медійний засіб. Зазначимо, що, на жаль, згадані проблемні блоки в Україні практично не викладають на рівні навчальних дисциплін у вишах мистецького спрямування.

Отже, фотографування залишається однією з найцікавіших форм культурнодозвіллєвої діяльності, яка потребує сприятливих умов для її подальшого розвитку в нашій країні.

Література

1.Арт-школы: альтернативное современное образование или досуг? [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:/ /artukraine.com.ua/a/art-shkoly- alternativnoe-sovremennoe-obrazovanie-ili-dosug/#.VmJNFVP5LW0

2.Бєлецька І. В. Сучасна соціокультурна ситуація у сфері дозвілля молоді / І. В. Бєлецька // Вісник Луганського національного університету ім. Тараса Шевченка. – Луганськ, 2010. – №9. – С. 71–76.

3.Григор'єв А. І. Культура дозвілля / А. І. Григор'єв. – К. : Вища школа, 2007. – 278 с.

4.Кисельова П. Р. Соціально-культурна діяльність / П. Р. Кисельова. – М. :

Мдукм, 2004. – 539 с.

5. Кравченко О. В. Креативний потенціал рекреативної діяльності / О. В. Кравченко [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://tourlib. net/statti_ukr/ kravchenko17.htm

205

6.Петрова І. В. Дозвілля в зарубіжних країнах / І. В. Петрова. – К. : Кон-

дор, 2008. – 408 с.

7.Піча В. М. Культура вільного часу (філософсько-соціологічний аналіз)

/В. М. Піча. – Львів : Світ, 1990. – 152 с.

8.Талалаєва Г. В. Розробка інноваційних технологій в сфері соціального менеджменту / Г. В. Талалаєва // Успіхи сучасного природознавства. – 2007. –

№12. – С. 511–512.

9.Скляр С. Ю. Соціокультурні трансформації дозвіллєвого простору молоді в умовах суспільних перетворень в Україні / С. Ю. Скляр // Соціальні тех-

нології. – 2010. – № 10. – С. 206–214.

10.Цимбалюк Н. М. Інституціональна модернізація культурно-дозвіллєвої сфери в Україні : дис... д-ра соціол. наук: 22.00.04 / Н. М. Цимбалюк ; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2005. – 40 с.

Фейчер Оксана Ігорівна,

аспірант Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ВИЩИМ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ

У сучасних глобалізаційних умовах розвитку економіки, враховуючи реформаційні перетворення суспільства в цілому, освіта зазнає кардинальних змін, які насамперед стосуються цілей і стратегічних напрямів розвитку, відбувається ускладнення умов функціонування самого вищого навчального закладу як відкритого соціально-економічного організму. Сьогодні при аналізі стану та розвитку освітнього ринку України очевидними є реальні проблеми його функціонування, спричинені низьким рівнем якості управління освітніми навчальними закладами, зокрема вищої школи. Удосконалення системи управління освітніми навчальними закладами є передумовою вдосконалення вітчизняної освітньої системи, тому проблема формування її ефективного організаційно-економічного механізму залишається досить актуальною.

Організаційно-економічний механізм управління вищим навчальним закладом відповідно до системного підходу слід розглядати, з одного боку, як елемент системи механізмів управління розвитком закладів вищої освіти, а з іншого – як елемент надсистеми управління вищою освітою загалом, з урахуванням взаємозв’язку і єдності цілей, місій і принципів цих дефініцій. Термін «механізм» запозичений з грецької мови і в прямому сенсі означає знаряддя, пристрій. Зокрема пристрій розглядається як сукупність рухомо з’єднаних між собою ланок, що передають або відтворюють рух. Механізм тлумачать також як сукупність проміжних станів або процесів будь-яких явищ [10]. Трансформація технічного терміну «механізм» в економічний простір мало на меті визначення та вдосконалення систем управління різними об’єктами. Таке перенесення в жодному разі не мало змінити або спотворити саму сутність цього терміна. Сучасний економічний словник [9] визначає поняття механізму як «сукупність методів і засобів впливу

206

на економічні процеси, їх регулювання». За визначенням І. Моргачова, як економічне явище «механізм» застосовують у чотирьох значеннях: як сукупність цілеспрямованих впливів; як взаємозв’язок і взаємодія сукупності чинників; як комплекс послідовних заходів; як сукупність закономірних зв’язків і відносин [8].

Питання дефініції категорії «механізм» в економічному полі не є принципово новим, оскільки вперше її застосував Карл Маркс у першому томі «Капіталу» для характеристики процесів функціонування капіталістичної виробничої системи [7]. Найчастіше і найбільш широко в економіці розглядається поняття «господарський механізм» як цілісна система взаємопов’язаних елементів. Категорія «господарський механізм» у вітчизняному економічному вжитку з’явилося в 1960–1970 рр. ХХ ст. як наукове осмислення недосконалості виробничих відносин існуючої командно-адміністративної економічної системи. Вагомий внесок у формування та розвиток теорії господарського механізму зробили Л. Абалкін, А. Аганбегян, В. Андрійчук, П. Бунін, Є. Капустін, І. Лукінов, В. Мєдвєдєв, Б. Пасхавер, В. Федоренко й ін. Так, у своїх економічних доробках учений Л. Абалкін визначає господарський механізм як спосіб організації суспільного виробництва з усіма притаманними йому формами й методами, економічними стимулами та правовими нормами [1].

Наприкінці 80-х рр. ХХ ст. чеський науковець Я. Феріанц розмежував економічні категорії «економічний механізм» і «господарський механізм», підкресливши, що перший є частиною другого [11]. Згодом А. Кульман зазначав, що економічний механізм ми спостерігаємо в тому випадку, якщо деяке вихідне явище стимулює за собою низку наступних, причому для їх появи немає необхідності здійснення додаткового імпульсу [5]. Науковці В. Амбросов та Т. Маренич також відзначили необхідність розмежованості економічного та господарського механізму, оскільки перший функціонує на рівні галузі, підгалузі, регіону й існує для реалізації цілей економічної політики держави, а другий – має впливати на рівні господарських структур [2]. Цілком погоджуємось, що економічний організм є підсистемою господарського та характеризує внутрішнє значення та сутність взаємозв’язків, їх якісні ознаки, забезпечуючи отримання певного результату виробництва. Важливим елементом господарського механізму є організаційний механізм, який являє собою систему взаємозв’язку та взаємодії форм і методів господарювання, завдяки яким здійснюється організація й управління підприємством, визначається його економічна ефективність.

Виокремлення таких двох ключових підсистем господарського механізму й актуалізація їхнього впливу на його функціонування спричинило виокремлення в економічній термінологічній системі категорії «організаційно-економічний механізм». Так, В. В. Чепурко визначає організаційно-економічний механізм як результат дії системи внутрішніх і зовнішніх чинників функціонування та розвитку підприємства, у якому відображається складна система різноманітних економічних відносин [12]. Загалом різноманітні визначення поняття ОЕМ виокремлюють у два основні напрями трактування:

1)ОЕМ як сукупність управлінських методів та інструментів;

2)ОЕМ як система управління.

207

Розглядаючи ОЕМ вищого навчального закладу, проаналізуємо зміст дефініції «ВНЗ». Вищий навчальний заклад є реальною, складною, динамічною, відкритою, імовірнісною, цілеспрямованою системою, що функціонує за допомогою внутрішнього управління – самоврядування, і зовнішнього – через державне управління [6]. Таке тлумачення ВНЗ дає змогу розглядати заклад освіти як самостійний економічний суб’єкт, здатний до самоорганізації та саморозвитку. Особливості його ОЕМ трактували багато вчених по-різному. У таблиці 1 наведена порівняльна характеристика тлумачень поняття «ВНЗ».

Таблиця 1

Характеристика дефініції «організаційно-економічний механізм ВНЗ»

Джерело: розроблено автором на основі [3; 4; 6].

208

На основі проведених досліджень пропонуємо авторське тлумачення поняття «організаційно-економічний механізм управління вищим навчальним закладом». Так, ОЕМ ВНЗ – це взаємопов’язана сукупність організаційних та економічних складових елементів управління вищим навчальним закладом, що формують систему об’єктів управління, забезпечують основні методи та принципи ефективного функціонування цього закладу. Така категорія складається з умовних підсистем, а саме: управлінської, стимулюючої, регулюючої, стимулюючої, координуючої та контролюючої. При розробці ефективного ОЕМ ВНЗ слід враховувати кожну з його складових і циклічний характер соціально-економічних процесів. Саме оновлюючи та модернізуючи свої ОЕМ, сучасні ВНЗ зможуть побудувати ефективні інноваційні стратегії розвитку, забезпечуючи конкурентні переваги як у короткостроковій, так і довгостроковій перспективі.

Література

1.Абалкин Л. И. Хозяйственный механизм развитого социалистического общества / Л. И. Абалкин ; [ред. В. И. Бударка]. – М. : Мысль, 1973. – 263 с.

2.Амбросов В. Я. Наукові положення удосконалення економічного і господарського механізмів розвитку сільського господарства / В. Я. Амбросов, Т. Я. Маренич // Економіка АПК. – 2005. – № 10. – С. 14–18.

3.Ануфрієва Є. І. Аналіз методів технологічного оновлення авіатранспортних підприємств / Є. І. Ануфрієва, Г. Ю. Кучерук // Економіка. Фінанси. Право. – 2009. – № 8. – С. 17–19.

4.Вінюков-Прощенко А. С. Забезпечення економічної стійкості вищого навчального закладу шляхом оптимізації управління ресурсами : автореф. дис. … канд. екон. наук: 08.06.01 / А. С. Вінюков-Прощенко. – К., 2006. – 19 с.

5.Кульман А. Экономические механизмы / А. Кульман ; [пер. с франц. Е. П. Островой ; общ. ред. Н. И. Хрусталёвой]. – М. : Прогресс-Универс, 1993. – 192 с. – (Серия: Деловая Франция).

6.Локтєв Е. М. Організаційно-економічний механізм ВНЗ: стратегія інноваційного розвитку / Е. М. Локтєв, В. В. Смазний // Економіка розвитку. Ефективність управління персоналом на підприємстві. – 2011. – № 57. – С. 95–97.

7.Лузан Ю. Я. Організаційно-економічний механізм забезпечення розвитку агропромислового виробництва України : монографія / Ю. Я. Лузан. – К. : ННЦ Ін-т аграр. економіки, 2010. – 470 с.

8.Моргачов І. Організаційно-економічний механізм управління ефективною діяльністю проектних організацій / І. Моргачов // Схід. – 2006. – № 5. – С. 5–23.

9.Райзенберг Б. А. Современный экономический словарь / Б. А. Райзенберг, Л. М. Лозовский, Е. Б. Стародубцева. – М. : ИНФРА, 1996. – 496 с.

10.Украинская советская энциклопедия : в 12 т. / [ред. О. К. Антонов и др.]. –

К. : Глав. ред. Укр. сов. энц. – 1981. – Т. 6. – 552 с.

11.Ферианц Я. Хозяйсвенный механизм и экономия времени / Я. Ферианц. –

М. : Экономика, 1987. – 191 с.

12.Чепурко В. В. Моделі ситуаційної діагностики стану аграрних підприємств / В. В. Чепурко // Фінанси України. – 2000. – № 6. – С. 79–90.

209

Філіна Антоніна Петрівна,

доцент, професор кафедри української та іноземних мов Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, кандидат педагогічних наук

ВИХОВАННЯ ПАТРІОТИЗМУ ЧЕРЕЗ ТВОРЧІСТЬ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА (у заходах НАКККіМ)

Особливу актуальність на сучасному етапі розбудови України належить патріотизму та патріотичному вихованню молодої особистості. Любов до Батьківщини, ідейна переконаність, соціальна зрілість набувають великого значення. Формування цих рис здійснюється не лише в рамках навчального чи трудового процесу. Сучасне життя вимагає від кожного прояву патріотизму, громадянської свідомості в усіх сферах життєдіяльності.

Хочеться більше звернути увагу на патріотизм і патріотичне виховання. Патріотичне виховання, як і сам патріотизм, – складний процес. Щоб лю-

дина знайти себе в ньому, слід звернутися до творчості письменників-патріотів, наприклад Тараса Шевченка, який щиро, по-синівськи освідчувався, передусім, своїй Вітчизні:

Я так її, я так люблю Мою Україну убогу,

Що прокляну святого Бога, За неї душу погублю!

Великий критик, письменник І. Дзюба зазначав, що Тарас Шевченко свої непохитні слова віддав синам рідної землі… і серед його заповітів перший і останній:

Свою Україну любіть, Любіть її... Во время люте, В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть.

Заслуга Кобзаря в тому, що він у своїх творах розглядає пробудження ідей, національного самоусвідомлення українського народу, виховання національної гідності та патріотизму.

Сьогодні, як ніколи, необхідно пропагувати Великого Кобзаря, вчити молодь на його творах [1]. Прикладом у цьому може бути діяльність Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. Хочеться привернути увагу лише до заходів, або як їх називають, урочистостей з нагоди річниці з дня народження Великого Тараса.

Березень – це місяць Тараса Григоровича Шевченка. Ще в січні-лютому кожна кафедра, кожна академічна група складає план заходів, до яких входять і конкурси на кращий вірш, вікторини, читацькі студентські конкурси, вистави, зустрічі з лауреатами Шевченківських премій, акторами, яким пощастило відтворити на сцені Великого Кобзаря. Зразком таких заходів в Академії стала діяльність кафедри української та іноземних мов і кафедри сценічного та аудіовізуального мистецтва.

210