Загальна
методологія оцінки рівня економічної
безпеки. Економічна
наука розробила, а господарська практика
випробувала загальну методологію
оцінки рівня економічної безпеки
підприємства (організації). Його
пропонується оцінювати на підставі
визначення сукупного критерію через
зважування й підсумовування окремих
функціональних критеріїв, які обчислюються
із допомогою порівняння можливої
величини шкоди підприємству та
ефективності заходів щодо запобігання
цій шкоді. Сукупний критерій економічної
безпеки будь-якого суб'єкта господарювання
(kсеб) можна розрахувати, користуючись
формулою
Аналіз
та оцінка досягнутого рівня економічної
безпеки
1. Визначення
структури негативних впливів за
функціональними складовими економічної
безпеки. Розподіл об'єктивних і
суб'єктивних негативних впливів.
2.
Фіксація здійснених превентивних
заходів для запобігання негативним
впливам за всіма функціональними
складовими економічної безпеки
3.
Оцінка ефективності здійснених заходів
з погляду нейтралізації конкретних
негативних впливів за кожною складовою
економічної безпеки
4. Визначення
причин недостатньої ефективності
заходів, здійснених для подолання вже
наявних і можливих негативних впливів
на економічну безпеку
5. Виявлення
неусунених та очікуваних негативних
впливів на рівень економічної безпеки
і тих, що можуть з'явитися в майбутньому
6.
Опрацювання рекомендацій щодо усунення
існуючих негативних впливів на економічну
безпеку і запобігання можливим таким
впливам
7. Оцінка вартості кожного
з пропонованих заходів щодо усунення
негативних впливів на рівень економічної
безпеки та визначення відповідальних
за їхню реалізацію
Конкретна оцінка
ефективності роботи структурних
підрозділів того чи того суб'єкта
господарювання щодо економічної безпеки
здійснюється з використанням таких
показників:
1) витрати на здійснення
заходу;
2) розмір відверненої шкоди;
3)
розмір заподіяної шкоди;
4) ефективність
здійсненого заходу.
Цілеспрямоване
управління продуктивністю праці
потребує класифікації чинників її
росту. Всі чинники зростання продуктивності
праці діляться на:
зовнішні;
внутрішні.
Зовнішні
чинники
- це ті, які об'єктивно перебувають поза
контролем окремого підприємства -
стратегія і політика, законодавство,
ринок, зрушення в суспільстві, природні
ресурси.
Внутрішні
чинники
- ті, на які підприємство може безпосередньо
впливати - продукція, технологія,
матеріали, енергія, персонал.
Крім
того на продуктивність праці впливають
фактори, які групуються в такі групи:
-матеріально-технічні
(удосконалення техніки і технології,
застосування нових видів сировини,
матеріалів);
-організаційні
(поглиблення спеціалізації, комбінування,
удосконалення системи управління
організації);
-економічні
(удосконалення методів планування,
систем оплати праці, участі у прибутках);
-соціальні
(створення належного морально-психологічного
клімату, нематеріальне заохочення,
поліпшення системи підготовки і
перепідготовки кадрів);
-природні
умови та географічне розміщення
підприємств.
Загальний
вплив чинників на зміни в продуктивності
праці на підприємстві визначаються в
такому порядку:
-розраховується
вихідна чисельність промислово-виробничого
персоналу в
-розрахунковому
періоді, тобто умовна чисельність, яка
б була необхідною для
-забезпечення
планового обсягу виробництва;
-визначається
зміна вихідної чисельності під впливом
окремих чинників продуктивності праці,
а також сумарна зміна чисельності;
-розраховується
загальний приріст продуктивності
праці у розрахунковому періоді.
Економія
чисельності за рахунок скорочення
внутрізмінних простоїв:
внутрізмінні
простої в розрахунковому та базовому
періоді,%.
Якщо
неможливо зробити розрахунки (особливо
це стосується економічних та соціальних
факторів), то зростання продуктивності
праці роблять на основі ситуаційного
аналізу, зіставлення з аналогами.
Соціально-економічною
основою поведінки та активізації зусиль
персоналу підприємства, що спрямовані
на підвищення результатів їхньої
діяльності підприємства.
Для
формування належного ставлення до
праці необхідно створювати такі умови,
щоб персонал сприймав свою працю як
свідому діяльність. Система мотивації
повинна розвивати почуття належності
до конкретної організації. І основу
будь-якої моделі мотивації накладають
передусім психологічні аспекти.
87. Аналітична оцінка рівня ебп
де
ki
— величина окремого (поодинокого)
критерію за i-ю
функціональною складовою;
di
— питома вага значущості i-Ї
функціональної складової;
n
— кількість функціональних складових
економічної безпеки підприємства.86. Розрахунки можливого зростання продуктивності праці, фактори впливу