- •1)Необхідність і суть управлінської діяльності
- •2. Історія виникнення та розвитку туризму в світі.
- •2. Історія виникнення та розвитку туризму в світі.
- •3)Банківські і фінансові послуги в туризмі
- •4)Історичний розвиток управління як діяльності
- •6)Інформаційні послуги потрібні як власне туристу, так і його організаторам.
- •7)Основні етапи і напрями розвитку менеджменту в світі та Україні.
- •8. Туристична політика україни. Закон уУкраїни про туризм
- •9). Безпека туристичної подорожі. Класифікація шкідливих чинників у туризмі.
- •10. Організація в системі менеджменту, їх суть та загальні риси.
- •11. Поняття про туризм
- •12. Поняття потенціалу ттуристичного території
- •13. Внутрішнє і зовнішнє середовище організації
- •14. Класифікації туризму.Види і форми
- •15.Класифікація туристичних ресурсів та вимоги до них
- •16. Загальна характеристика функцій менеджменту та їх класифікація
- •17. Туристична індустрія. Структура, взаємозв’язок з іншими галузями економіки, науки і культури, системою освіти.
- •18. Поняття природних ресурсів туризму та їх використання
- •20. Організатори туризму.
- •21. Природоохоронні території як ресурс екотуризму.
- •22. Оперативне планування в системі менеджменту
- •24.Культурно-історичні ресурси:структура і особливості використання
- •25. Стратегічне планування в системі менеджменту.
- •27. Значення культурної спадщини для розвитку туризму
- •28. Зміст організаційної функції в менеджменті
- •29. Основні види транспортного обслуговування. Їх порівняльна характеристика.
- •30. Туристична інфраструктура як основа соціально-економічних ресурсів.
- •31. Основи побудови організаційних структур, їх особливості
- •32. Обслуговування туристів залізничним напрямком.
- •33. Значення інфосистем управління в туристичній галузі
- •34. Суть і зміст функцій мотивації
- •35. Обслуговування туристів автомобільним напрямком
- •36. Потенційні можливості комп’ютерних технологій в туризмі.
- •37. Основні мотиваційні теорії
- •38. Перевезення туристів повітряним транспортом
- •39. Компютер у системі транспортних послуг
- •40.Матеріальне та нематеріальне стимулювання праці.
- •41.Перевезення туристів водним транспортом
- •42. Компютер у системі транспортних послуг
- •45. Проблема залучення іноземних інвестицій в Україні
- •46. Види та процес контролю
- •Види та процес контролю.
- •62. Принципи функціонування закладів харчування туристів.
- •67. Організаційні зміни та організаційний розвиток
- •69. Які загальні специфічні характеристики послуг властиві туристичному продукту?
- •70. Етичні аспекти менеджменту
20. Організатори туризму.
До організаторів туризму належать туроператора та тур агентства. Туроператор – суб’єкт туристичної діяльності, що здійснює виробництво, просування та реалізацію власного туристичного продукту. Під формуванням туру розуміють складання впорядкованих та взаємопов’язаних за термінами, метою, узгоджені за вартістю, якістю, послідовністю послуг та робіт й укладення договорів на їх надання. Туроператор зазвичай здійснює тільки гуртовий продаж тур агентам. Роздрібний продаж здійснює тур агентство. Турагентство – суб’єкт туристичної діяльності, який здійснює функції роздрібного продажу туристичних послуг і турів споживачу – туристові. Між туроператором та турагентом укладається договір.
У сфері агентування розрізняють декілька видів діяльності:
- продаж турів від особи і за дорученням підприємства;
- продаж турів від своєї особи, але із зазначенням належності тур продукту до певного туроператора;
- продаж тур продукту від своєї особи без зазначення належності.
Тур агент – найважливіша ланка в ланцюзі учасників процесу продажу тур продукту. Тур агент має доступ до готельної бази туроператора.
21. Природоохоронні території як ресурс екотуризму.
Туризм в природоохоронних територіях – це вид туризму, який направлений на пізнання, дослідження і збереження заповідних територій. Туризм в природоохоронних територіях є основою екологічного туризму. Природоохоронна територія – територія, яка охороняється через своє екологічне, культурне або подібне значення. Існує велика кількість таких територій, рівень захисту яких сильно відрізняється, та залежить від статусу, встановленого національними законами та міжнародними договорами
Природоохоронна територія, як визначається Міжнародним союзом охорони природи (МСОП) – територія або акваторія, призначена для захисту і підтримки біологічної різноманітності та природних і пов'язаних з ними культурних ресурсів, захист якої встановлюється законом або іншими засобами.
МСОП визначає шість категорій охоронних територій: I. Біосферний заповідник: територія з найвищим рівнем захисту, що охороняється для збереження екосистеми та наукових досліджень. II. Національний парк: охоронна територія, призначена переважно для захисту екосистеми і екологічного туризму III. Пам'ятник природи: охоронна територія, призначена переважно для збереження специфічних особливостей природи
IV. Заказник: територія охорони окремих видів: охоронна територія, призначена переважно для охорони окремих видів, часто с навмисним втручанням в екосистему V. охоронний рельєф: охоронна територія, призначена переважно для захисту рельєфу/ландшафту та туризму. VI. Територія контрольованого природокористування: охоронна територія, призначена переважно для довготермінового економічного використання природної екосистеми [1].
Серед основних передумов виникнення екотуризму та екологізації традиційних видів туризму провідну роль відіграє наростання протиріч між задоволенням туристського попиту і раціональним використанням туристських ресурсів. В основі цих протиріч знаходиться антропогенне навантаження, що здійснюють туристи на природні й культурно-історичні туристські ресурси. Це навантаження зростає прямо пропорційно темпам розвитку індустрії туризму, завдяки масовості туризму.
Екологічний туризм – взагалі порівняно нове поняття в туристичній діяльності. Основна причина виникнення екотуризму полягає в недостатній відрегульованості відносин у системі «суспільство-природа», або в туристичній інтерпретації – «туризм-екологія». Саме орієнтацією на екологічну складову можна пояснити підвищену увагу в останні роки до відвідування місць з незміненим або мало зміненим природнім середовищем. Екотуризм обов'язково має містити в собі елементи усвідомленого позитивного ставлення до навколишнього природного середовища, а не тільки його використання, нехай навіть в активних формах.
Природоохоронні території України – території, створені з метою охорони природних ландшафтів від надмірних змін внаслідок господарської діяльності людини на території України. Найважливішими з таких об'єктів є заповідники, національні парки, заказники. Загальна площа природно-заповідного фонду України становить 2,8 млн. га. В Україні існує 4 біосферні заповідники: Асканія-Нова, Карпатський, Чорноморський, Дунайський.