74Періодизація вікового розвитку, її принципи

75Дайте визначення віку. Охарактеризуйте психологічний і біологічний вік.Вік — це якісно своєрідна сходинка психічного розвитку людини, що залежить від конкретних історичних умов, а також — у другому своєму значенні — вік позначає весь життєвий шлях живої істоти. Відлік віку починають від народження до фізичної смерті. Поняття «вік» — багатоаспектне, виступає у кількох формах — як хронологічний, біологічний, соціальний і психологічний вік. Л. С. Виготський дає таке означення психологічного віку: «Новий тип будови особистості й її діяльності, ті психічні й соціальні зміни, які вперше виникають на даному віковому етапі і які у найголовнішому і основному визначають свідомість дитини, її ставлення до середовища, її зовнішнє і внутрішнє життя, весь хід її розвитку в даний період». Біологічний вік - це досягнутий окремим індивідом рівень розвитку морфологічних структур і пов'язаних з ним функціональних явищ життєдіяльності організму, який визначається середнім хронологічним віком тієї групи, якій він відповідає за рівнем свого розвитку. Вік біологічний - вік розвитку.

76Характеристика концепції психічного розвитку Д.Б.ЕльконінаЗа Д.Б. Ельконіним дитинство ділиться на 7 періодів:1)вік немовляти — до 1 року;2)раннє дитинство — 1—3 роки;3)молодший і середній дошкільний вік — 3—4—5 років; 4)старший дошкільний вік — 4 (5—6) 7 років;5)молодший шкільний вік — 6 (7—10) 11 років; 6)підлітковий вік — 10(11—13) 14 років;7)ранній юнацький вік — 13 (14—16) 17 років.Весь процес дитячого розвитку ділиться на 3 етапи: 1) дошкільне дитинство (0—6) 7 років; 2) молодший шкільний вік (6—11 років); 3) середній і старший шкільний вік (12—17 років).Кожен з етапів складається з двох періодів, які відкриваються міжособистісним спілкуванням як провідним типом активності, яка спрямована на розвиток особистості дитини, і завершується предметною діяльністю, пов'язаною з інтелектуальним розвитком, формуванням знань, умінь і навичок та реалізацією операційно-технічних можливостей дитини.Перехід від одного етапу до іншого супроводжується кризами, тобто невідповідністю між рівнем досягнутого особистісного розвитку і операційно-технічними можливостями дитини. З роки і 11 років — це кризи відносин, за ними виникає орієнтація в людських відносинах. 1 рік і 7 років знаменуються кризами світогляду, які відкривають орієнтацію в світі речей.

77Рушійні сили психічного розвитку дитини, періодизація психічного розвитку.Рушійні сили — внутрішні суперечності, що спонукають людину до активності, спрямованої на їх подолання. Наприклад, Г. С. Костюк вирізнив низку таких важливих внутрішніх суперечностей. 1. Між новими потребами, цілями, прагненнями та досягнутим людиною рівнем оволодіння засобами, необхідними для їх задоволення. Наприклад, внаслідок появи комунікативної потреби дитина оволодіває мовленням як засобом спілкування з оточуючими. 2. Між інертністю, стабільністю, стійкістю й мінливістю, гнучкістю. Розв'язання цієї суперечності веде до появи «гнучкої стабільності». Зокрема, узагальнення особистістю різних мінливих мотивів, способів поведінки призводить до її стійкості в різноманітних життєвих обставинах. 3. Між досягнутим рівнем психічного розвитку індивіда й образом його життя. 4. Між перспективними й близькими цілями. Подолання одних суперечностей призводить до появи інших, які, у свою чергу, ведуть до нових дій, до подальшого вдосконалення діяльності особистості, що й становить процес її розвитку. Таким чином, особистість виступає суб'єктом власного розвитку, що відбувається тільки через її активність. Л. С. Виготський вирізняв три типи періодизацій психічного розвитку:- за зовнішнім критерієм (Р. Заззо - відповідно ступеням виховання і навчання);- за однією ознакою дитячого розвитку (З. Фрейд - за розгортанням лібідоносної енергії; П.Блонський - за станом зубів; Н. Поліцин - за зміною суспільної спрямованості особистості);- за системою суттєвих особливостей дитячого розвитку (Л. С. Виготський - на основі комплексних особистісних новоутворень; Ш. Бюлер - за структурою життєвого шляху; Е. Еріксон - за розгортанням закладених у зародковому періоді програм - епігенезом; Л. I. Божович - за соціальною ситуацією розвитку і новоутвореннями).Крім того, періодизації психічного та особистісного розвитку поділяються на часткові (охоплюють частину життя) і повні (охоплюють все життя людини).

78Інтеріоризація та екстеріоризація освоюваних предметних знань, умінь у процесі пізнання та суспільно-корисної діяльності.Інтеріоризація - процес переходу від зовнішнього, матеріального дії до внутрішнього, ідеальному дії. Завдяки інтеріоризації, психіка людини набуває здатність оперувати образами предметів, які в даний момент відсутні в його полі зору. Важливим знаряддям цього переходу служить слово, а засобом переходу - мовне дію. Слово виділяє та закріплює в собі суттєві властивості речей і способи оперування інформацією, вироблені практикою людства. Екстеріоризація - процес перетворення внутрішнього психічного дії у зовнішню дію. Процеси інтеріоризації та екстеріоризації нерозривно пов'язані в діяльності, оскільки взаємопов'язані зовнішня (фізична) і внутрішня (психічна) сторони її. Аналіз цих процесів має виняткове значення в ході професійного навчання, а також, при розвитку конструктивно-технічної творчої діяльності.

79Поняття про кризу та критичні періоди.Криза психічного розвитку - явище загострення психічних суперечностей, що супроводжується різкою і кардинальною перебудовою самосвідомості індивіда та його взаємин з навколишніми людьми.Людина може переживати як нормативні, вікові кризи, так і ненормативні. Вікові кризи мають типовий характер, тому що характеризуються однаковими віковими рамками перебігу, чинниками та симптомами. Науковці виокремлюють наступні вікові кризи психічного розвитку:криза нованародженості, криза 1-ого року,криза 3-ох років,криза 6(7) років, криза 13-ти років, криза 17 р.Ознаки вікових криз у дітей : впертість, неслухняність, конфліктність, тривожність. Ознаки псих.криз у дорослих :спустошеність, безнадійність, знецінення життэвих здобутків, руйнування жит.цінностей.Критичні періоди в розвитку індивіда - це вікові інтервали, в контексті яких підвищується чутливість до певних впливів та знижується резистентність (опір) щодо них. Критичні періоди можна розглядати як періоди ризику, в межах яких з високою ймовірністю може бути порушено нормальний хід фізіологічного дозрівання. У критичні періоди відбувається перебудова психічного життя попереднього періоду і формується психологічна структура, яка визначатиме розвиток на подальшому етапі. Критичні періоди - це переходи на вищий рівень розвитку. У критичні періоди знижуються адаптаційні можливості організму, індивід стає більш вразливим. У віковій психології як критичний виділяють вік 3, 7, 12-13 років. Кризи дозрівання організму співпадають із кризами психічного розвитку, але однозначної відповідності між ними немає.

80Психічний розвиток дитини від народження до року; криза 1-го року.Вік немовляти охоплює період від 2 місяців до 1 року. Соціальна ситуація спільного життя дитини з дорослим зумовлює виникнення нового типу діяльності - їхнього безпосереднього емоційного спілкування . Перший період життя дитини триває кілька тижнів. Новонароджена дитина проявляє активність, що грунтується на вроджених безумовних рефлексах. найважливіші надбання у психічному розвитку новонародженого: — набуття перших соціальних ознак на основі досвіду безпосередньо-емоційного спілкування з дорослим; закріплення специфічно людського біоритму нічного сну та періоду денної активності; початок формування перших соціальних потреб у пізнанні та спілкуванні;закладання основ формування людської поведінки (зорове й слухове зосередження на обличчі дорослого, перша соціальна емоція — посмішка); органи чуття розвиваються швидше рухового апарату; і розвиток першої форми поведінки — комплексу пожвавлення , що виникає під час контакту дитини з дорослим і включає емоційні та рухові реакції: посмішку, вокалізації, дитина тягнеться ручками і спрямовує погляд у напрямі дорослого. Дитина прагне освоїти якомога більшу кількість предметів, починає повзати, намагаючись дістати цікаву іграшку, а до кінця 1-го року життя навчається ходити, що значно розширює її самостійність.Криза новонародженості- процес народження - тяжкий, переломний момент у житті дитини. Народжуючись, дитина потрапляє в зовсім інші умови: холод, яскраве світло до якого треба пристосуватися. Криза першого року- Симптомами цієї кризи, і будь-якої іншої, є сплеск самостійності, поява афективних реакцій. Афективні реакції у дитини виникають, зазвичай, у тих випадках, коли дорослі не розуміють її бажань, її слів, її жестів і міміки, або ж розуміють, але не виконують те, чого хоче дитина.

81Психічний розвиток дитини від року до трьох років; криза 3-х років.Дитина починає оволодівати тілом, керувати рухами рук. Вона надзвичайно активна в своїх діях і прагне до спілкування з дорослими .головні досягнення психічного розвитку в немовлячому віці: поява зорово-рухових координацій, спостерігається вирівнювання у розвитку органів чуття та опорно-рухового апарату; виникають предметні маніпуляції, операційною стороною яких виступає дія хапання, а мотиваційною — потреба у пізнанні та активності; спілкування з дорослим, розширюється самостійність дитини у пересуванні й пізнанні, з*являється активність, виникає уявлення про предмет зі стійкими властивостями; розвиток пам'яті розширює межі досвіду дитини і починає його формувати; з'являються перші прояви наочно-дійового мислення, починається оволодіння пасивним та активним мовленням.Криза 3 років- Це криза виокремлення свого "я". Негативізм - Дитина дає негативну реакцію на вимогу чи прохання дорослого. Головний мотив дії - зробити навпаки, тобто прямо протилежне тому, що їй сказали. Впертість- Це реакція дитини, яка наполягає на чомусь не тому, що їй самій дуже хочеться, а тому, що вона сама про це сказала дорослим і вимагає, щоб з її думкою рахувались. Дитина наполягає на своїх бажаннях і незадоволена тим, що їй пропонують і роблять інші. Яскраво виявляється тенденція до самостійності: дитина хоче все робити і вирішувати сама.Також 3-річна дитина може почати сваритися (знецінюються старі правила поведінки), викинути або зламати улюблену іграшку, запропоновану невчасно тощо.

82Психічний розвиток дитини від трьох років до шести-семи. розвиток ігрової діяльності як провідної— потреба дошкільника увійти у світ дорослих, що виникає наприкінці раннього віку, зумовлює засвоєння ним позаситуативно-пізнавальної та позаситуативно-особистісної форм спілкування з дорослим, а також оволодіння широким колом видів діяльності — сюжетно-рольовою грою продуктивною, трудовою, побутовою; види діяльності дошкільника мають моделюючий характер і відбуваються у системі дитина-предмет-дорослий, що реалізовується по-різному залежно від виду діяльності; пізнавальні процеси набувають довільного характеру, інтелектуалізуються ; важливими новоутвореннями особистості виступають моральні інстанції, супідрядність мотивів, диференційована самооцінка, усвідомлення своєї особистості; центральним новоутворенням особистості дошкільника виступає нова внутрішня позиція, новий рівень усвідомлення свого місця в системі суспільних відносин, які породжують готовність дитини до суспільно значущої діяльності учіння. сюжетно-рольова гра — провідна діяльність дошкільного віку. У продуктивних видах діяльності дитина виступає як справжній творець, засвоюючи одну з характерних людських ролей. У діяльності самообслуговування по забезпеченню свого побуту, у трудовій діяльності дитина досягає реальних результатів, схвалюваних дорослим, засвоює гігієнічні навички, трудові дії, важливість яких зберігається протягом всього життя: мити руки, одягатись, пришити ґудзик, прибрати у кімнаті тощо. Допомагаючи дорослому, дошкільник стає безпосереднім його партнером, співробітником, колегою. Результати праці дошкільника, схвалювані дорослим, викликають у нього гордість, переживання своєї значущості.

83Мова та її еволюція в дошкільному віці.До 6-ти років слов.запас у середньому охоплює 14 тис. слів. Паралельно вони оволодівають умінням сполучати слова у речення за законами граматики, у 4-5-річному віці без спеціального навчання засвоюють елементарні правила граматики і синтаксису рідної мови. На п'ятому році життя дитина починає оволодівати різними модифікаціями темпу та сили голосу, дикцією та виразністю мовлення. Обсяг побутової лексики наближається до її обсягу в дорослої людини. Словниковий запас становить майже 5 тис. слів. Дошкільник вчиться правильно узгоджувати слова, використовує поширені речення, його висловлювання адекватні ситуації мовлення. Він відповідає на запитанняУ 6-7 років адекватними ситуації є темп і сила голосу, правильно поставлена дикція, урізноманітнюються засоби виразності мовлення, збагачується обсяг побутової лексики, відбувається активне оволодіння видовими, родовими та образними поняттями. Словниковий запас досягає 5-б тис. слів. У цьому віці дошкільник уміє узгоджувати слова за всіма граматичними категоріями, використовує всі типи речень (прості, поширені, складносурядні й складнопідрядні). Його висловлювання адекватні конкретним комунікативним ситуаціям і позаситуативному спілкуванню.

84Роль дорослого в навчанні та вихованні молодших школярів.Роль вчителя для першокласників надзвичайно велика, так як він стає новим значимим дорослим, замінником батьків в умовах перебування дитини в школі. Пам'ятаючи, що авторитет учителя є важливою складовою успішного навчання і виховання молодших школярів, вчитель повинен дбати про його зміцнення шляхом самоаналізу та самоконтролю власної діяльності. Початок навчання дитини в школі зумовлює перебудову її взаємин з батьками. Ці взаємини змінюються через появу нових прав та обов'язків як у дитини, так і у дорослих. Так, батьки тепер повинні задовольняти нові потреби школяра, пов'язані з навчанням, стимулювати та контролювати його успішність. Поява вчителя як нового авторитету для дитини стає психологічним випробуванням виховної стратегії батьків, водночас у них з'являється нова важлива функція - здійснення емоційної підтримки дитини у навчанні, пом'якшення адаптивних процесів. За таких умов на перший план взаємин батьків з молодшим школярем виходить не контроль успішності його навчання, а діагностика самопочуття в школі.

85Психологічна готовність дитини до навчання у школі.Вступ дитини до школи — важлива подія у її житті. Діти по-різному переживають її залежно від психологічної готовності. Більшість дітей охоче йде до школи. Діти включаються в навчальну діяльність, яка стає провідною в їх житті.Вони серйозно ставляться до навчання. Перехід дітей на положення школярів зобов'язує їх вчасно вставати, приходити в школу, дотримуватись правил шкільного життя незалежно від того, хочеться чи не хочеться це робити, виконувати обов'язкові завдання, переборювати труднощі в роботі тощо. У перші дні навчання в першокласників домінує інтерес до зовнішньої сторони перебування в школі (сидіння за партою, носіння портфеля і тощо). Спочатку внутрішня позиція школяра стає провідною мотивацією навчання, але утримується не довго. Якщо заняття в школі нудні - інтерес зникає, тоді замість внутрішніх мотивів з'являються зовнішні. Учні по-різному реагують на вимоги вчителя залежно від особливостей індивідуальної їх готовності до навчальної діяльності в школі. Одні поводяться цілком адекватно цим вимогам, інших вимоги гальмують і викликають надмірну стриманість, деякі не приймають вимог і навіть намагаються діяти всупереч їм. Для першокласника оцінка вчителя є справжньою подією.

86,Роль уяви в ігровій діяльності дітей та творчому процесі у дорослих. Гра - це діяльність, у якій дитина спочатку емоційно, а потім інтелектуально засвоює всю систему людських взаємин Важливе значення гри полягає в тому, що діти в невимушеній формі, відтворюючи світ дорослих, засвоюють моральні норми, отримують уявлення про професійні та сімейні ролі. Гра забезпечує розвиток у дошкільників рухових, розумових та мовленнєвих навичок. Діти, відображаючи в грі різні сторони життя та особливості діяльності дорослих, поповнюють і уточнюють свої знання про навколишній світ, вчаться співпереживати і відрізняти вимисел від реальності. Дошкільний період - сенситивний для розвитку уяви, яка набуває таких темпів розвитку, що вважається новоутворенням пізнавальної сфери цього віку. Про наявність образів як результатів уяви можна судити по тому, що діти із задоволенням слухають невеликі розповіді, казки, співпереживають їх героям. Потужним поштовхом для розвитку і репродуктивної, і творчої уяви дошкільника стає ігрова діяльність та різні види продуктивної діяльності, такі як конструювання, ліплення, малювання.Уяві дітей цього віку притаманні такі риси, як конкретність і наочність образів, їх надзвичайна яскравість й емоційність. Дитина під впливом прослухування казок схильна надавати стихійним явищам природи, речам, тваринам людських ознак, що відображається у фантазуваннях малюка. Характерною для дошкільника є зростаюча довільність уяви.

87,Психологічні особливості молодшого школяра.В цьому віці дитина оволодіває елементарними культурними навичками, навчається у школі, провідною діяльністю стає досягнення знань, зростає здатність дитини до логічного мислення і самодисципліни, а також до спілкування з ровесниками у відповідності до встановлених правил. З'являється внутрішнє прагнення до навчання і успіхів у ньому. У дітей цього віку з'являється любов до праці. Діти намагаються дізнатись, що із чого одержується і як воно діє.

88Психічний розвиток дитини в молодшому шкільному віці.Молодшим шкільним вважається вік від 6-7 до 11-12 років. Це є період рівномірного росту організму дитини. Зазвичай дівчатка дещо переважають у рості хлопців. Кістки скелету молодшого школяра є досі гнучкими, Також поступово зростаються кістки тазу, тому дитину обмежують у перенесенні ваги.Випадають до 20 молочних зубів, замість них виростають постійні, які не відповідають розміру рота і здаються великими.Активно розвивається м'язова система, діти майже постійно знаходяться у русі, але дрібні м'язи розвиваються повільніше, тому в дітей молодшого шкільного віку рухи мають недостатню координацію.Очі дитини досить швидко змінюють свою форму.Розвиток нервової системи характеризується підвищенням рухливості нервових процесів, збільшенням врівноваженості процесів збудження та гальмування, зростанням ролі другої сигнальної системи у вищій нервовій діяльності.Психічний розвиток дітей дошкільного віку характеризується насамперед виникненням кризи семи років: - народжується "соціальне Я" дитини; з'являється нове внутрішнє життя дитини, виникає новий рівень самосвідомості - внутрішня позиція, з'являються цінності, моральні норми; змінюється структура поведінки. Соціальне оточення дитини молодшого шкільного віку розширюється: в ньому з'являються однокласники та вчитель, тому що в цьому віці дитина іде до школи. провідною діяльністю стає досягнення знань, зростає здатність дитини до логічного мислення і самодисципліни, а також до спілкування з ровесниками у відповідності до встановлених правил. З'являється внутрішнє прагнення до навчання і успіхів у ньому. У дітей цього віку з'являється любов до праці. Діти намагаються дізнатись, що із чого одержується і як воно діє.

89Дайте порівняльну характеристику кризи 3-х і 13 років. Наведіть приклади.Криза 3 років- Це криза виокремлення свого "я". Негативізм - Дитина дає негативну реакцію на вимогу чи прохання дорослого. Головний мотив дії - зробити навпаки, тобто прямо протилежне тому, що їй сказали. Впертість- Це реакція дитини, яка наполягає на чомусь не тому, що їй самій дуже хочеться, а тому, що вона сама про це сказала дорослим і вимагає, щоб з її думкою рахувались. Дитина наполягає на своїх бажаннях і незадоволена тим, що їй пропонують і роблять інші. Яскраво виявляється тенденція до самостійності: дитина хоче все робити і вирішувати сама.Також 3-річна дитина може почати сваритися (знецінюються старі правила поведінки), викинути або зламати улюблену іграшку, запропоновану невчасно тощо.Криза 13р.- У ІЗ-річного підлітка, який перебуває у кризовому стані, спостерігаються внутрішнє незадоволення, тривожність, прагнення до самотності, самоізоляція, яка інколи супроводжується ворожістю стосовно тих, хто його оточує. Крім суб'єктивних переживань (пригнічений стан, туга), цей етап характеризують схильність до сварок, порушення дисципліни. Статеве дозрівання супроводжується зміною інтересів. Відбувається боротьба різних психологічних установок, розгортаються внутрішнє і зовнішнє заперечення і протест. У сім'ї негативізм підлітка проявляється не так помітно, як у школі. потяг до опору, подолання, вольової напруженості, які інколи проявляються в упертості, хуліганстві, боротьбі проти виховного авторитету, протесті й інших проявах негативізму.

90Дайте характеристику провідних видів діяльності від віку немовляти до ранньої юності.Залежно від мети, змісту та форм розрізняють три основні різновиди діяльності: гру, навчання та працю.ІГРОВА ДІЯЛЬНІСТЬ - це такий вид діяльності, продуктом якої є сам її процес.В іграх маленьких дітей цілі не бувають стійкими. Це виявляється в тому, що маленькі діти втрачають цілі у грі й легко переходять від однієї гри до іншої. В ігровій діяль­ності відбувається не лише психічний, а й фізичний розвиток дітей, розвиваються фізична сила, спритність, швидкість і точність рухів.Оновна форма вияву активності дитини дошкільного віку - ігрова діяльність - є водночас основним засобом пізнання нею зовнішнього світу, відображення його у формі відчуттів, сприймань, уявлень тощо. Але вона відрізняється від навчання та праці. У грі дитина захоплюється здебільшого процесом, який викликає у неї задоволення. Як тільки інтерес до гри зникає, дитина припиняє її.У школярів переважають дидактичні ігри, у яких яскраво виявляється мета: успішно провести гру, перемогти партнера, розвинути в собі відповідні фізичні та розумові властивості. У підлітковому та юнацькому віці можуть виникнути шкідливі звички, наприклад, до азартних ігор.Навчання - основний різновид діяльності дітей шкільного віку; активна, свідома й цілеспрямована діяльність, яка полягає у засвоєнні знань, вироблених людством, з метою підготовки дітей до майбутньої самостійної трудової діяльності.Навчання в школі дитина починає з 6-7 років , провідною діяльністю стає досягнення знань . У дітей цього віку з'являється любов до праці. Діти намагаються дізнатись, що із чого одержується і як воно діє. Ранній юнацький вік- навчання в уні. , коледжах або інших закладах. У процесі навчання його цілі поступово ускладнюються, але вод­ночас диференціюються. Поряд із загальноосвітніми цілями з'являються практичні - підготовка дітей до життя, засвоєння практичних знань, навичок та умінь.Праця - це жива єдність фізичного й психічного. У процесі праці активізуються й виявляються різні фізичні та психічні властивості людини. Праця потребує напруження фізичних і розумових сил, подолання труднощів, самовладання та інших вольових якостей. Праця потребує відповідної підготовки. Знань, навичок та умінь працювати набувають упродовж навчання та попереднього навчання. Щоб опанувати певні спеціальності, необхідно після закінчення середньої школи навчатися у вищій школі.

91.Феноменологічні характеристики дітей підліткового віку. Найважливішим новоутворенням підліткового віку є становлення самосвідомості, яке найперше характеризується почуттям дорослості, формуванням самооцінки і появою прагнення до самовиховання. 2ге новоутворення – потреба у самоствердженні.Підліток починає відчувати себе дорослим,намагається бути і вважатися дорослим.Центральними новоутвореннями є :1)здатність до абстрагування «) почуття дорослості 3) формування Я П.вік визначається як період швидкого бурхливого фіз. розвитку і перш за все статевого дозрівання(пубертатного стрибка). Центральним і специфічним новоутворенням в особистості підлітка є виникаюче у нього уявлення про себе як уже не дитину, він починає відчувати себе дорослим, намагається бути і рахуватись дорослим. У психічному розвитку підлітка основна роль належить встановленню системи соціальних взаємовідносин з оточуючими. Розвиток соціальної дорослості – це розвиток готовності дитини до життя у суспільстві дорослих в якості його повноправного члена. Соціальна незрілість дитини, його залежність від дорослих визначає його становище соціальної нерівності у відносинах з дорослими, їх ставлення до підлітка як до “маленького”. Підлітки вже не хочуть виконувати попередні вимоги, ображаються і протестують, коли їх контролюють, карають, не вислухають, не розуміють, не рахуються з інтересами. Їх перестають задовольняти відносини з дорослими. Підліт вік характеризується перебудовою: 1)мотиваційної сфери, в т.ч вже існуючі мотиви поч. заповнюватися новим смислом 2)ынтелектуальн сфери,зявляються моменти теорет мислення та професыйноъ спрямованосты,спрямованысть ынтересыв та життэвих планыв.3) сфери взаємостосунків з дорослими та однолітками.але більш всього особистісної сфери,самосвідомості.

92.Акцентуація характеру в підлітковому віці. Характер - сукупність усталених рис особистості, які визначають відношення людини до інших людей, до виконуючої роботи.¹Характер проявляється в діяльності і спілкуванні, і включає в себе те, що надає поведінці людини специфічний для неї відтінок. Характер людини - це те, що визначає її значимість. Акцентуація характеру - це надмірне посилення окремих рис характеру, при яких спостерігаються не виходячи за межі норми відхилення у психології і поведінці людини, які межують з патологією. Такі акцентуації, як тимчасовий стан психіки частіш за все спостерігається саме у підлітковому і ранньому юнацькому віці. В процесі зростання дитини-підлітка особливості її характеру, які з'явились в дитинстві, втрачають свою гостроту, але з віком знову можуть загострюватися. Акцентуація з неявними проявами, навідміну від явних, потрібно вважати звичайним варіантом норми [18,85-86]. Як вважає німецький психіатр К. Леонгард, у 20-50% людей деякі риси характеру настільки загострені (акцентуйовані), що за певних обставин можуть привести до однотипових конфліктів і нервових вибухів. Акцентуації характеру частенько зустрічаються саме у підлітків (50-80%). Акцентуація характеру за К. Леонгардом - це перебільшений розвиток окремих рис характеру в шкоду іншим, в результаті чого погіршується взаємодія з оточуючими людьми [12, 43].Мінливість характерологічних рис людини виявляється не тільки в їх якісній різноманітності, а й у кількісному вираженні. Та сама риса у різних людей розвинута неоднаково. Є люди щедріші і менш щедрі, впертіші і поступливіші тощо. Коли кількісний вимір риси характеру наближається до граничних величин і досягає межі норми, виникає акцентуація характеру.Акцентуація характеру - граничний варіант норми, наслідок посилення окремих його рис.При цьому в людини з'являється підвищена вразливість до одних стресогенних впливів за відносної стійкості до інших. Ця особливсть часто виявляється лише в тих складних ситуаціях, які потребують активної роботи саме слабкої ланки. У звичайних умовах наявність акцентуації не заважає людині в її діяльності, але за несприятливих умов може призвести до серйозних змін у її поведінці, виникнення неврозів чи гострих емоційних реакцій [16, 212-213].Типи акцентуалызацій: Гіпертимний (гіперактивний) - надмірно піднятий настрій, завжди веселий, балакучий, енергійний, самостійний, прагне до: лідерства, ризику, авантюр. Циклоїдний тип. Висока дратівливість, схильність до апатії, перевага віддається самотності. Лабільний тип. Характерний вкрай змінливий настрій. Астено-невротичний тип. Характерна висока підозріливість і капризність, втомляємість, особливо при виконанні розумової праці, і роздратованість Тривожно-педантичний - Виражена занудливість у виді “пережовування” подробиць. Шизоїдний тип. Головна риса – замкнутість. Збудливий - Підвищена дратівливість, нестриманість, агресивність, похмурість,Нестійкий.Демонстративний.

93.Особливості формування психічних процесів у підлітковому та ранньому юнацькому віці. Підлітковий вік охоплює період від 11-12 до 14- 15 років, що відповідає середньому шкільному вікові, тобто 5-9 класам сучасної школи.Психологычны особливості підлітків:- перепади настрою,чутливість до оцінки власної зовнішності,сентиментальність і черствість. – хвороблива сором’язливість,показана незалежність і залежність. – егоїзм і самопожертва- здатність до пристрасного кохання і байдужості. – колективізмі самотність – грубість та чутливість – оптимізм та песимізм. Згідно з психоаналітичною теорією 3. Фройда неминучість у підлітковому періоді внутрішніх і зовнішніх конфліктів є нормою, а випадки безконфліктного розвитку свідчать про різноманітні варіанти патологічного розвитку.Юнацький вік являє собою наче «третій світ», що існує між дитинством і дорослістю, тому, що біологічно-фізіологічне і статеве дозрівання завершено, але в соціальному відношенні - це ще не самостійна доросла особистість. Юність - це період прийняття відповідальних рішень, що визначають усе подальше життя людини: вибору професії і свого місця в житті, сенсу життя, вироблення світогляду і життєвої позиції, супутника життя, створення своєї сім'ї.Найважливіший психологічний процес юнацького віку - становлення самосвідомості і стійкого образу своєї особистості, свого «Я». Становлення самосвідомості відбувається за декількома напрямками: 1) відкриття власного внутрішнього світу; 2) виникає усвідомлення неповоротності часу, розуміння скінченості свого існування; 3) формується цілісне уявлення про самого себе, ставлення до себе, причому спочатку усвідомлюються й оцінюються людиною особливості свого тіла, зовнішності, привабливість, а потім уже морально-психологічні, інтелектуальні, вольові якості. На основі аналізу досягнутих результатів у різних видах діяльності, врахування думок інших людей про себе і самоспостереження, самоаналізу своїх якостей і здібностей у юнаків формується самоповага, як узагальнене ставлення до себе

94.Вікова криза підліткового віку. На думку Стенлі Холла, Зигмунда Фрейда, криза підліткового віку біологічно зумовлена і тому є неминучою, виявляючись обов'язково в усіх підлітків. Ці психологи аргументують свою позицію тим, що в організмі підлітка неминуче відбуваються глибокі перетворення, які впливають на його переживання і психічний розвиток.Х-ка кризи -в поведінці підлітка виявляється неслухняність,впертість,нехтування власними недоліками,задиркуватість.- є неминучим явищем,зумовленим біологічними факторами,зокрема статевим дозріванням,суперечностями між сексуальним розвитком та суспільним обмеженням,забобонами.- обумовлена змінами соціального стану підлітка,соціальним змістом яких є перехід від дитинства до дорослості – є результатом самого по собі статевого дозрівання,як основного біологічного фактору, а його опосередкованої дії через соціальні умови. Про кризу підліткового віку:- причина кризи підліткового віку полягає в неузгодженості процесів статевого дозрівання, загальноорганічного розвитку та соціального формування;- криза підліткового віку не має обов'язкового універсального характеру, а залежить від соціальних умов;- криза підліткового розвитку з'являється тоді, коли дорослі не змінюють своєї поведінки у відповідь на появу в підлітків прагнення до нових форм взаємин з ними;- дорослі, які звикли до поступових змін у поведінці дитини, виявляються неозброєними перед раптовими і кардинальними перетвореннями в поведінці підлітка, не встигають перебудувати свій стиль спілкування з ним.

95.Конфлікти, їх види в підлітковому віці Конфлікт у психології визначається як "зіткнення протилежно спрямованих, несумісних одна з одною тенденцій у свідомості окремо взятого індивіда, в міжособистісних взаємодіях або міжособистісних відносинах індивідів або групи людей, які пов′язані з гострими негативними емоціями, переживаннями". Функціональна роль конфлікту зумовлена необхідністю та доцільністю змін у людських взаєминах у процесі спілкування.        Конфлікти в групі можуть проявлятися по-різному. Вони можуть виражатися в активній чи пасивній формі. У загальному вигляді до них можуть бути віднесені:   =приховані=стани-незадоволення;-відкриті-зіткнення–;пасивний-протест.    Форми вираження конфлікту багато в чому залежать від типу конфлікту і групи, віку її учасників, їх особистісних якостей, індивідуального життєвого досвіду конфліктуючих сторін, від специфіки діяльності та спілкування в групі, від стилю управління нею. Більшість дослідників вважають, що конфлікти є не тільки бажаним, але й необхідним явищем у житті групи. Вони є дійовим засобом вияву альтернативних точок зору, позицій сторін, додаткової інформації. напруги. в суспільстві. Використання агресивних дій для самоствердження й самореалізації зустрічається в підлітковому віці. Причиною цього є недоліки або низька культура засобів, що використовувалися у власній діяльності та під час взаємодії з ровесниками. Тому в корекційній роботі потрібно вести мову не про позбавлення від агресивності, а про уникнення причин, що ведуть до її виявів. Підґрунтям агресії у підлітків є негативізм, подразливість, підозра, образа, відчуття вини.    Прагнення підлітка самоствердитися є, по суті, прогресивною тенденцією розвитку, і виховне завдання полягає в наданні йому цінного, з точки зору нашого суспільства, спрямування. Потреба дитини у тому, щоб зайняти належне місце в системі взаємостосунків з оточуючими, поява у неї бажання бути прийнятою й визнаною в групі однолітків є дуже цінними. Зневажливе ставлення дорослого до нового рівня найважливіших потреб підлітка лише посилює конфліктну ситуацію, в якій живе дитина.

96.Дайте характеристику провідних видів діяльності від віку немовляти до ранньої юності.Провідна діяльність - діяльність, яка на певному віковому етапі обумовлює основні, найважливіші зміни у психіці дитини.Провідна діяльність у ранньому дитинстві.Основні види діяльності:предметна діяльність,мовлення,гра.Предметна діяльність –оволодіння способами користування предметами.Ранній вік є сенситивним періодом для розвитку мовлення: дл 3х рр. –оволодіння мовленням,диханням,засвоєння майже всіх звуків рідної мови.Гра стає більш спонтанною та змістовною,вона є простою маніпуляцією,а розгортається як дія з предметами, в яких дитина відтворює все те,що роблять дорослі.Провідна діяльність в дошкільному віці: Гра в яких виникають і диференціюються ннові види діяльності,зокрема учіння яке готує дитину до школи.Рольова гра-д-ть в яких діти беруть на себе ролі дорослих,відтворюють їхні дії та стосунки між ними. Від трьох до семи років дитина оволодіває не лише грою, але І продуктивними видами діяльності - малюванням, аплікацією, ліпленням, конструюванням, починає виконувати різноманітні навчальні і трудові завдання. Навчанням і працею як особливим, самостійним видом діяльності дошкільник ще не займається, це його чекає в майбутньому.Провідна діяльність пілітка: -міжособистісне спілкування з дорослими(рівняння на дорослу поведінку),та з однолітками(прагнення заслужити авторитет і повагу)- сусп.-корисна діяльність(отримання можливості змоделювати практику сусп.. відносин)-навчання-вихід змісту знань за межі школи та здійснення самостійного та цілеспрямованого навчання. Рання юність відрізняється нерівномірністю розвитку як на міжіндивідуальному (відмінності між старшокласниками за фізіологічними параметрами), так і на внутрішньоіндивідуальному рівні (неспівпадання часу настання біологічної, когнітивної, соціальної, емоційної зрілості в індивіда). Невизначеність положення (в одних ситуаціях визнають дорослим, в інших - ні) і вимог, що ставляться перед юнаками, по-своєму переломлюється в юнацькій психіці. Період юності складає частину розгорнутого перехідного етапу від підліткового віку до самостійного дорослого життя. Разом з тим, це відносно самостійний період, який має власну цінність. Його необхідність диктується ускладненням соціального життя і тих вимог, які сучасне розвинене суспільство ставить до рівня професійної освіти і особистісної зрілості дорослих представників.

97.Охарактеризуйте вікові особливості формування мотиваційної сфери особистості підлітка.Активний психічний розвиток підлітка зумовлює суттєві зміни спонукальної(мотиваційної)сфери його особистості. Насамперед це помітно у формуванні нової внутрішньої позиції, виникненні особливих потреб, зокрема намагання подолати у своїй самореалізації межі школи та прилучитися до життя і діяльності дорослих   Для спонукальної сфери підлітків характерний перехід від дотримання зовнішніх вимог щодо моральної поведінки до особистісної активності, яка спирається на власні норми, ідеали, наміри, цілі.У підлітковому віці основою мотивації стають цінності, однак система ціннісних орієнтацій дитини перебуває ще на стадії формування. Відбувається перегляд сформованих у молодшому шкільному віці уявлень про цінності. в підлітковому віці значущими для дитини стають цінності і погляди, які домінують у групі. У підлітка певною мірою сформована ієрархія життєвих цілей, однак він ще недостатньо володіє засобами їх досягнення, а це уповільнює процес опанування соціально цінної поведінки.    Протягом підліткового віку ціннісні орієнтації дітей ускладнюються, стають більш ліберальними, незалежними, відбувається безумовне схиляння перед визнаними цінностями. Вплив референтної групи не призводить до суттєвої зміни сприйнятих від дорослих ціннісних уявлень, але послаблює зв'язок із батьками. Деякі суспільні цінності, зокрема допомога, самопожертва, у підлітковому віці тимчасово втрачають своє значення, натомість актуальними стають соціальний статус, авторитет, економічна і світоглядна самостійність, зовнішній вигляд. На цьому життєвому етапі починає формуватися світогляд як основний мотив і регулятор поведінки.     Важливим показником розвитку мотиваційної сфери підлітка є їхні інтереси — форма вияву пізнавальної потреби, яка забезпечує спрямованість особистості на усвідомлення цілей діяльності і сприяє ознайомленню з новими фактами дійсності.

98.Психологічні причини виникнення підліткового сленгу. Підлітковий сленг, як і будь-який інший, є тільки лексиконом на фонетичній і граматичній основі загальнонаціональної мови, і відрізняється розмовною, а іноді і грубо-фамільярним забарвленням. Найбільш розвинені семантичні поля - «Людина», «Зовнішність», «Одяг», «Житло», «Дозвілля». Велика частина елементів є різними скороченнями і похідними від них, а також англійськими запозиченнями або фонетичними асоціаціями . Характерною особливістю, що відрізняє молодіжний сленг від інших видів, є його швидка мінливість, яка пояснюється зміною поколінь.

99.Загальна характеристика юнацького віку (пізнавальна іособистісна сфера).У ранній юності відбувається прогресивний розвиток теоретичного мислення (старшокласники виявляють логічне мислення, здатність займатися теоретичними міркуваннями та самоаналізом). їх інтелект формується як цілісна структура. Розвиток мислення старшокласників. Центром когнітивного розвитку старшокласників є становлення словесно-логічного мислення. У цьому віці вони переходять до вищих рівнів абстрактного мислення, здатні усвідомлено оволодівати логічними операціями (аналізом, синтезом, порівнянням, абстрагуванням, конкретизацією, узагальненням). У старшокласників виробляється індивідуальний когнітивний стиль розв'язування пізнавальних і практичних завдань, формуються такі індивідуальні особливості мислення: а) глибина, б) гнучкість, в) широта г) усвідомленість, ґ) самостійність д) чутливість до допомоги, е) критичність, є) активність ж) Розвиток мовлення старшокласників. Завдяки розвитку мислення в ранній юності відбуваються якісні зміни у розвитку мовлення.Розвиваються цілісність, осмисленість, предметність, вибірковість, особливо аперцепція сприймання. Активно розвивається самоспостереження — спостереження за своїми діями, поведінкою, переживаннями, думками й іншими проявами психічного життя. Воно є елементом самопізнання, сприяє самовдосконаленню, самовихованню. Розвиток уяви старшокласників. Нові інтелектуальні можливості, які виникають в ранній юності, розширюють горизонти самосвідомості молодої людини. Розвиток самосвідомості в цьому віці настільки яскравий та наочний, що дослідники різних психологічних напрямків мають єдину позицію в оцінці його значення для формування особистості. Виділяються три основні компоненти самосвідомості:1)когнітивний (пізнавальний) 2) емоційно-оцінний 3) поведінковий (регулятивний)  Найважливішим надбанням цього віку є відкриття свого внутрішнього світу. Завдяки рефлексії молода людина набуває здатності заглиблюватись в себе, в свої переживання.Внутрішній світ старшокласників досить складний і тендітний. В юності нерідко зустрічається загострення переживання самотності, яке, згідно з думкою

100.Особливості розумової діяльності у ранньому юнацькому віці.У ранньому юнацькому віці розвивається здатність тривало зосереджуватись на пізнавальних об'єктах, переборювати дію сильних відволікаючих подразників, розподіляти й переключати увагу. Зростає роль післядовільної уваги, яка виявляється за умови, що учіння спонукається спеціальними інтересами. Для юнаків і дівчат, у яких склались такі інтереси, все,, що с об'єктом їхніх інтересів, стає й об'єктом їхньої уваги. Пам'ять старшокласників характеризується подальшим зростанням довільності та продуктивності логічного запам'ятовування. Відбувається спеціалізація пам'яті, пов'язана з провідними інтересами старшокласників та їх намірами щодо вибору майбутньої професії. У старшому шкільному віці свідомо і цілеспрямовано формуються такі якості характеру, як сила волі, витримка, наполегливість, самоконтроль, обдуманість, критичність тощо. Але продуктивність зусиль молоді в ранньому юнацькому віці залежить часто від настрою. Під час даного періоду декому важко переходити від неробочого стану до праці, дехто часто лінується, відволікається. Захоплення "надзвичайними пригодами" призводить до ігнорування повсякденних обов'язків, внаслідок чого виникають конфлікти. Старшокласники критично ставляться до засвоюваних ними знань, до висловлювань дорослих. Вони схильні до постановки проблем, до диспутів і філософствування. Характерним для інтелекту старшокласника є розвиток творчих здібностей, це виявляється в інтелектуальній ініціативі та створенні чогось нового. Ж. Піаже вважав, що виявити розумовий потенціал особистості можливо, з'ясувавши її інтереси, де максимально розвиваються здібності.

101.Рання юність: загальна характеристика вікового періоду. Юність - це досить тривалий період життя людини від 14-15 до 25 років, який поділяють на ранню та пізню юність. Рання юність охоплює період від 14-15 до 18 років. Більшість юнаків і дівчат цього віку вже досягають статевої зрілості. Майже завершується дозрівання і всього організму дитини. Фізичний розвиток старшокласників у темпах уповільнюється і більш помітний у дівчат, а юнаки поступово "наздоганяють" їх. Збільшення росту в дівчат триває переважно до 16-17 років, а в юнаків - до 17-18 років. Особливо швидко зростає м'язова маса і сила в хлопців, що робить цей період важливим для їх досягнень у деяких видах спорту. Більш збалансованими стають показники в зростанні внутрішніх органів, розмір серця у пропорціях щодо показників судинної та м'язової систем досягає показників дорослої людини. Значно вдосконалюється нервова система, яка стає стабільнішою та витривалішою. Гальмівні процеси врівноважені із процесами збудження. Ще однією особливістю сучасності є прискорення біологічного дозрівання (акселерація) і уповільнення соціального. Провідною діяльністю для старшокласників виступає навчально-професійна діяльність.Центральним новоутворенням особистості у ранній юності є готовність старшокласника до життєвого самовизначення (І. В. Дубровіна), осередком якого є професійний вибір. У 80-ті роки у виборі професії старшокласники, передусім, орієнтувались на престижність професії (її соціальну значущість), вимоги професії до особистості, принципи й норми взаємин, характерні для даного професійного кола. Сьогодні помітно зростає прагматичність молодих людей при вирішенні цього питання.Життєве самовизначення відбувається з опорою на головне новоутворення психіки старшокласника - його світогляд, що становить систему узагальнених поглядів на дійсність, де наукові знання переплітаються із переконаннями й ставленнями.

102. Психічні процеси і стани, властиві ранній юності. Становлення світогляду як стрижневої перспективи особистісного розвитку. Головна соціальна завдання цього віку - вибір професії. Вибір професії та типу навчального закладу неминуче диференціює життєві шляхи дівчат і юнаків, з усіма наслідками, що випливають звідси соціально-психологічними наслідками. Адекватність самооцінки з віком підвищується. Розбіжність реального і ідеального "Я" цілком природний наслідок зростання самосвідомості і необхідна передумова цілеспрямованого самовиховання. Відкриття свого внутрішнього світу - радісна та хвилююча подія. Але воно викликає і багато тривожних, драматичних переживань. Разом з усвідомленням своєї унікальності, неповторності, несхожості на інших приходить відчуття самотності. Юнацьке «Я» ще невизначено, розпливчасто, воно нерідко переживається як невиразне занепокоєння або відчуття внутрішньої порожнечі, яку необхідно чимось заповнити. Звідси зростає потреба в спілкуванні і одночасно підвищується його вибірковість, потреба в самоті. У ранній юності відбувається прогресивний розвиток теоретичного мислення (старшокласники виявляють логічне мислення, здатність займатися теоретичними міркуваннями та самоаналізом). їх інтелект формується як цілісна структура. Розвиток мислення старшокласників. Центром когнітивного розвитку старшокласників є становлення словесно-логічного мислення. Розвиток мовлення старшокласників. Завдяки розвитку мислення в ранній юності відбуваються якісні зміни у розвитку мовлення. Здійснюється перехід від розгорнутого до стислого внутрішнього мовлення. Розвиток сприймання старшокласників. У ранній юності розвиток сприймання виявляється у домінуванні його довільної форми, засвоєнні перцептивних дій, цілеспрямованому спостереженні за певними об'єктами, виокремленні суттєвого у предметах, подіях і явищах. Це особливо характерне для сприймання складного матеріалу, схем. Розвиваються цілісність, осмисленість, предметність, вибірковість, особливо аперцепція сприймання. Активно розвивається самоспостереження — спостереження за своїми діями, поведінкою, переживаннями, думками й іншими проявами психічного життя. Воно є елементом самопізнання, сприяє самовдосконаленню, самовихованню. Розвиток уяви старшокласників. Оволодіння навчальним матеріалом, який значно ускладнюється у старших класах, вимагає активізації репродуктивної уяви, що позитивно позначається на її розвитку. Розвиток пам'яті старшокласників. У ранній юності довільнішим стає запам'ятовування, яке є значно ефективнішим від запам'ятовування мимовільного. Від організації розумової діяльності залежить продуктивність мимовільної пам'яті, роль якої не зменшується. Розвиток уваги старшокласників. Розвиток пізнавальної сфери старшокласників відбувається і за рахунок удосконалення їх здатності до цілеспрямованого зосередження уваги на певних об'єктах і явищах, а також переборювання впливу чинників, які відволікають її.

103. Характеристика кризи юнацького віку. Криза 17 років - рубіж звичного шкільного і нового дорослого життя.У випадку, коли діти покидають стіни школи після 9-го класу, йдуть у коледжі або працювати, відбувається зсув кризи 17 років у бік кризи 15 років. В 17 років криза протікає не менш гостро, ніж у 15 років. Д.Б. Ельконін відзначав це як найважчий кризовий період разом з кризою 3-х років. Більшість 17-річних орієнтується на продовження освіти, небагато - на пошук роботи. Вища освіта їм необхідна, насамперед, для того щоб одержати професію, що дозволяє "жити гідно", "багато заробляти", "забезпечувати себе і сім'ю".Існують дві категорії випускників школи: перші сподіваються на допомогу батьків (платний ВНЗ) і не втрачають душевної рівноваги; другі розраховують на свої сили - найбільш схильні до пов'язаних зі вступом до ВНЗ стресів. Для тих, хто важко переживає кризу 17 років характерні різні страхи. Відповідальність за зроблений вибір, реальні досягнення в цей час - вже великий вантаж. Сюди ще додаються страхи перед новим життям, перед можливістю помилки, перед невдачею під час вступу до ВНЗ, у хлопців - перед армією. Висока тривожність і виражений страх можуть привести до виникнення невротичних реакцій (загостренню гастриту, нейродерміту, головних болів, тиску) й інших хронічних захворювань.. 19-20-річні хлопці основні труднощі свого життя пов'язують з появою відповідальності, якої не було раніше. Цінують свій вік, який разом з проблемами приніс і ширші можливості.Криза юнацького віку нагадує кризи 1-го року (мовна регуляція поведінки) і 7-ми років (нормативна регуляція). У 17 років відбувається ціннісно-смислова саморегуляція поведінки. Якщо людина навчиться пояснювати, а отже, регулювати свої дії, то потреба пояснити свою поведінку "хочеш не хочеш" призводить до підпорядкування цих дій новим законодавчим схемам. У молодої людини спостерігається філософська інтоксикація свідомості, вона виявляється поверженою в сумніви, роздуми, що заважають її активній діяльній позиції. Іноді стан переходить в ціннісний релятивізм (відносність всіх цінностей). Криза юнацького віку з'являється зі вступом молодої людини до дорослого життя, коли загострюються внутрішні конфлікти, виникають питання, які здаються неможливими для розв'язання, життя стає складнішим.

104. Визначення поняття „дорослість”; специфіка психічних процесів у період дорослості.Згідно з вітчизняною теорію розвитку людини – дорослість – це становлення особистості. Згідно з поглядами представників гуманістичного напрямку психології розвитку,у дорослої людини з’являються нові умови розвитку, вибір мети та засобів її досягнення, цілісність розвитку, саморозуміння, готовність до розуміння інших людей.Соц статус-Доросла людина набуває особистісний статус. У неї формується інтеріоризація, розуміння зовнішнього світу та внутрішнього світу людей, уміння осмислювати пізнавальний досвід, формування соціальних відносин.Метою дорослішання стає набуття загальнолюдських якостей.Етапи розвитк дорослості- На відміну від дитини, позначаються: оволодінням знаннями, можливостями для самореалізації;- організаційної активності у створенні умов та соціальної ситуації;-рефлексією; свідомим вибором задач розвитку; можливість вибору провідної діяльності; гетерохронністю, нерівномірністю, індивідуальною специфікою розвитку.Ознака дорослості: перехід до ціннісного та духовного типу реагування на зовнішній світ, “зняття” особистісних характеристик, які домінують в період переходу від підліткового віку до юнацького. Головне завдання у зрілому віці визначається як статева ідентифікація.Існують багато теорій, кожна з яких по-своєму пояснює розвиток людини, однак загальним для них є концептуальне положення про те, що становлення особистості завжди пов’язане з двома протилежними та єдиними між собою процесами – соціалізацією та індивідуалізацією. Провідна діяльність- Зрілість – кульмінація розвитку дорослої людини. Акме – вершина зрілості, це багатовимірний стан, що охоплює тривалий період життя людини і показує, наскільки людина відбулась як особистість, як працівник, батько тощо.Етапи дорослості:- наявність життєвого досвіду, умінь та навичок , а також більшої компетентності, ніж у дитини під час переживання криз та невдач;-здатність відповідати за власні вчинки;-здатність до рефлексії та самопізнання; -встановлення зрілих стосунків з іншими людьми; творчість; - самоаналіз, багатоспрямованість;-єдність надбань та витрат; -пластичність; -Загальна характеристика дорослості- немає пубертату; -немає стадій когнітивного розвитку; хід розвитку визначається соціальними орієнтирами

105.Життєві задачі та кризи дорослого періоду. Дорослість - це період онтогенезу, умовно визначається віковими межами 20-55-60 років і характеризується тенденцією до досягнення найвищого розвитку духовних, інтелектуальних і фізичних здібностей людини. У цьому довіднику прийнята наступна класифікація: рання дорослість - 20-40 років і середня дорослість - 40-60 років. Термін «зрілість» в цьому розділі використовується як синонім терміну «дорослість». Згідно Левинсону, основне завдання дорослішання складається з чотирьох складових: 1. Пов'язати мрії з реальністю. 2. Знайти наставника. 3. Забезпечити собі кар'єру. 4. Налагодити інтимні стосунки. Хейвігхерст (Havighurst, 1973) виділив у життя людини в період середньої дорослості основні події, позначивши їх як життєві завдання: · Досягнення зрілої громадянської і соціальної відповідальності. · Досягнення та підтримання доцільного життєвого рівня. · Вибір відповідних способів проведення дозвілля. · Допомога дітям стати відповідальними і щасливими дорослими. · Посилення особистісного аспекту подружніх відносин. · Прийняття фізіологічних змін середини життя та пристосування до них. · Пристосування до взаємодії зі старіючим батьками. Не менш важливе завдання розвитку - освоєння батьківської ролі. Для Матері важливо знайти своє «Я» не тільки в просторі сім'ї, але й у просторі суспільства. Для Отця - вибудувати «модель правильного життя» для всієї його родини, яка складається з раціональної оцінки можливостей і втілення їх у життя. Вікові кризи дорослої людини(за Еріксоном) Криза дорослої людини – це пошук нових можливостей, які відповідають обставинам життя.Подолання кризи – переоцінка людиною своїх життєвих цілей, цінностей, смислові новоутворення.Криза 50 років: це реалістична переоцінка на основі власного досвіду співвідношень очікуваного і досягнутого, а в 55-60 років – зміна соціальної ситуації із виходом на пенсію.4 основні кризи дорослої людини: 16-23 роки – криза ідентифікації. Хто я? Відбувається пошук та визначення власних уявлень про майбутнє життя, розробка життєвих планів. При розв’язанні проблем цього періода людина може опинитися на двох полюсах: - проблеми ідентифікації; - плутанина ролей непридатність обраної ролі. 28-32 роки – криза корекції. Плани і уявлення про життя неправильні, усталена поведінка не приводить до бажаної мети. В цей період частішають розлучення, зміни роботи, місця проживання тощо. Полюси поведінки: -Полюс близькості: усвідомлення цінності шлюбу та дружби;-Полюс самотності: відсутність близькості в шлюбі та дружбі. 37-42 роки – криза середини життя .Людина, що дивиться вперед, вперше бачить кінець життя. Відбувається пошук смислу життя, перші підсумки пройденого шляху. Полюси поведінки: -Полюс загальнолюдськості;-Полюс комфорту, самозаглибленості, егоїзму . 55-60 років - криза морального смислу життя. Людина іде на пенсію. Полюси поведінки:-Полюс цілісності: обернувшись назад, людина відчуває задоволення життям;-Полюс безнадійності: людина відчуває безповоротність втрат, впадає в депресію. Це – криза відчаю

106.Охарактеризуйте основні зміни в когнітивній та особистісній сферах в середній дорослості. Даний період розпочинається з переживання кризи середини життя або осмислення вік триває з 40 до її наслідків. В цьому віці виразними є гормональні зміни. Жінки стурбовані переживанням клімаксу - згасання репродуктивної функції, що закінчується менопаузою. Стресостійкість психіки зменшується - часті стреси провокують хвороби організму і навпаки Початок старіння сприймається важко і потребує серйозної психологічної адаптації. Люди знаходяться під тиском стереотипного сприймання середини життя: молодість - це надії, а зрілість - застій і страхи втрати здоров'я. Через хвороби, які починають серйозно турбувати людину, може сформуватись негативне сприймання життя в цілому, песимізм. У зв'язку з початком старіння спостерігається погіршення гостроти зору, незначне зниження сприймання звуків високої частоти. Розглядаючи когнітивний розвиток дорослих з точки зору функціональних змін, що відбуваються з ними, К.Шаїй визначає певні стадії:

Впродовж середньої дорослості триває стадія виконання соціальних обов'язків, коли людина відповідає не тільки за себе, але й за інших, і при прийнятті рішення мусить враховувати не тільки свої інтереси, а й інтереси оточуючих (чоловіка / дружини, батьків, дітей, колег).Частина представників цього періоду, які працюють на керівних посадах, охоплена стадією адміністрування, і їх вміння приймати рішення впливає на долі сотень, тисяч людей.

107.Зміст новоутворень у психіці та особистісному розвитку дорослої людини.Основні новоутворення віку: продуктивність (генеративність) та продовження роду. Вони реалізуються через піклування про виховання нового покоління, продуктивну трудову діяльність, індивідуальну творчість. Особистісні новоутворення в середній дорослості: досягнення зрілої відповідальності у професійному та сімейному плані (виховання дітей); впевненість у життєвих позиціях; стабілізація життя; реалістична самооцінка; орієнтаця на “тут” і “зараз”; зміна пріоритету з “Я” на оточення; професійний потенціал, наставництво.

108.Кризи дорослої людини ( за Е.Еріксоном) =105.

109.Похилий вік, загальний потенціал людини.Пізня дорослість. Характерною рисою є неоднорідність та різний фізичний стан різних людей, включаючи й індивідуальний тип соціальної активності. Задачі пізньої старості: пристосування до інволюції та зменшення доходів; пристосування до втрат (близьких, друзів). Старіння відбувається на різних рівнях: індивіда, особистості, суб’єкта діяльності.Новоутворення: мудрість як особлива форма експертного знання про світ та життя. Модель мудрості: гідність та цілісність особистості. Пізня старість:-людина в особистісному плані переживає психосоціальний конфлікт, кризу відчаю, потребу у спогадах.-Поняття особистісного розвитку - багаторівневий процес, він містить, з одного боку, природно-психічні, а з іншого боку – соціокультурні компоненти розвитку індивіда.Пізня старість: людина в особистісному плані переживає психосоціальний конфлікт, кризу відчаю, потребу у спогадах.Поняття особистісного розвитку - багаторівневий процес, він містить, з одного боку, природно-психічні, а з іншого боку – соціокультурні компоненти розвитку індивіда. Після 60 років поступово приходить усвідомлення соціального відчуження похилих людей від наступних поколінь, яке переживається хворобливо, особливо в тих суспільствах, у яких немає необхідної соціальної підтримки старості.Процес старіння -1)похилий вік (60-75 років), 2)старечий вік (75-90 років)3)довгожительство (старше 90 років). Старість – явище у більшій мірі соціальне, ніж фізічне, оскільки психологічний розвиток продовжується і в старості. Е.Еріксон вважав старість стадією розвитку особистості, на якій можливим є набуття такої якості як інтегративність – цілісність життя. З іншого боку людина переживає відчай від того, що життя закінчено, але воно пройшло не так, як би хотілось і планувалось.

19